Ухвала суду № 3460110, 25.03.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                                К/С  № К-34416/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ  

                                                        УХВАЛА

                                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ            

25.03.2009 р.                                                                                                                        м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді  Пилипчук Н.Г.

суддів                        Ланченко Л.В.

  Бившевої Л.І.

  Сергейчука О.А.

                                      Усенко Є.А.

при секретарі          Остапенку Д.О.

за участю представника

відповідача: Коляди І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові

на постанову Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2006 р.

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2006 р.

у справі № 17/136а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроресурси»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові

про визнання нечинним рішення, акту перевірки, розпорядження та податкового повідомлення-рішення, -

                                                              ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2006 р.,  позов задоволено частково. В частині визнання нечинним акту ДПІ у м. Чернігові № 9/23-408/30449613 від 21.05.2003 р. про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгроресурси», проведеної за непрямими методами, у позові відмовлено. Визнано нечинним повністю рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 11.04.2003р. «Про доцільність проведення перевірки за непрямим методом», яким вирішено застосувати непрямий метод визначення сум податкових зобов’язань до Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроресурси». Визнано нечинним повністю розпорядження Державної податкової інспекції у м. Чернігові № 15/23-340 від 12.06.2003р., яким внесено зміни у визначені Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгроресурси» у деклараціях суми податку на додану вартість шляхом зменшення сум бюджетного відшкодування: за вересень 2000р. – 9925 грн., за жовтень 2000 р. – 9000 грн., за листопад 2000р. – 9499 грн. Визнано нечинним повністю податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові №0000112326/0 від 12.06.2003р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Украгроресурси» визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 33445 грн. основного платежу та 16723грн. штрафних санкцій. Відшкодовано з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроресурси» понесені судові витрати у сумі 93 коп. державного мита.

        ДПІ у м. Чернігові подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.Посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: п.п. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, п.п.7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце касаційного розгляду справи, свого представника в судове засідання не направив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

11.04.2003 р. ДПІ у м. Чернігові прийняла рішення про доцільність проведення перевірки за непрямим методом ТОВ «Украгроресурси», на підставі якого ДПІ у м.Чернігові проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства за непрямими методами.

Актом перевірки № 9/23-408/30449613 від 21.05.2003 р. зафіксовано порушення позивачем вимог:

п.п. 7.2.3 п. 7.2 та п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, що зумовило заниження позивачем податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 33445,0 грн., в тому числі по періодах: листопад 2000 року – 5025,0 грн.; березень 2001 року – 620,0 грн.; березень 2002 року – 27800,0 грн.;

п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, в результаті чого позивачеві зменшено від’ємне значення чистої суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість за 2000 рік на суму 28424,00 грн., в тому числі по періодах: вересень 2000 р. – 9925,00 грн., жовтень 2000р. – 9000,00 грн., листопад 2000 р. – 9499,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Чернігові прийнято розпорядження №15/23-340 від 12.06.2003 р., яким, на підставі п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, внесено зміни у визначені позивачем у деклараціях суми податку на додану вартість шляхом зменшення сум бюджетного відшкодування: за вересень 2000 р. – 9925,00 грн., за жовтень 2000 р. – 9000,00 грн., за листопад 2000 р. – 9499,00грн.

Також на підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000112326/0 від 12.06.2003 року, яким ТОВ «Украагроресурси» визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 33445,00 грн. основного платежу та 16723,00 грн. штрафних санкцій.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі, надали їм правильну правову оцінку на підставі законодавства, що підлягало застосуванню до даних спірних відносин.

У відповідності з вимогами п.п. 4.3.1. п. 4.3. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків згідно з підпунктом «а» підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв’язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов’язань у зв’язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов’язань платника податків може бути визначена за непрямим методом.

Згідно з п.п. 4.3.2. п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону.

Якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення об'єкта оподаткування або його елементів, пов'язаних із такими документами. Якщо платник податків подає інші документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються.

За приписами п.п. 4.3.4. п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ застосування непрямого методу для визначення податкових зобов’язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.

        Отже, непрямі методи визначення сум податкових зобов’язань щодо конкретного податку, збору (обов’язкового платежу) платника податків, в тому числі метод економічного аналізу та метод розрахунку грошових надходжень, які були застосовані податковим органом при визначенні податкових зобов’язань з податку на додану вартість,  можуть бути застосовані виключно за наявності підстав, встановлених п. 4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.

         Податковий орган підставою для застосування непрямих методів для визначення податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість визначив неможливість самостійного визначення суми податкового зобов’язання платника податків у зв’язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства та відсутністю визначених законодавством первинних документів.

        Абзацом 2 п.п. 4.3.5 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ передбачено, якщо непрямий метод було застосовано у зв’язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його структурного підрозділу, місцезнаходження фізичної особи - платника податків, обов'язок доведення того, що податковий орган здійснив достатні заходи для встановлення місцезнаходження такого платника податків, покладається на податковий орган.

         Як було встановлено судами попередніх інстанцій, за адресою: м, Чернігів, вул. Дніпровська, 34, знаходяться декілька підприємств. Приміщення двох підприємств – ТОВ «Украгроресурси» та ВАТ «Спорттовари», зареєстрованих за вказаною адресою, знаходяться на протилежних сторонах вул. Дніпровської, хоча їм було присвоєно однакову поштову адресу: м. Чернігів, вул. Дніпровська, 34.

          З огляду на те, що податковий орган не надав належних доказів тому, що  ТОВ «Украгроресурси» не знаходиться за цією адресою, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що податковий орган не вжив достатніх заходів для встановлення місцезнаходження позивача, а відтак, у нього не було підстав для застосування непрямих методів у зв’язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства.

В результаті ретельного дослідження обставин, судами попередніх інстанцій встановлено, що спірний податковий кредит сформований на підставі податкових накладних, за наслідками здійснення господарської операції та проведених оплат за товар, вартість якого відноситься до складу валових витрат, що ґрунтується на вимогах Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, тобто заявлені позивачем до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість документально підтверджуються.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.   

         Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                                 УХВАЛИВ :

         Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2006 р. – без змін.

         Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя                                      Н.Г. Пилипчук

        Судді                                                                Л.В. Ланченко

                                                                            Л.І.  Бившева

                                                                            О.А. Сергейчук

                                                                            Є.А. Усенко