Ухвала суду № 3460104, 11.03.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                             №К-30958/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м.Київ, вул.Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2009   Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого                Ланченко Л.В.

суддів                            Нечитайла О.М.

                                       Пилипчук Н.Г.

                                       Сергейчука О.А.

                                       Степашка О.І.           

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 30.08.2006

у справі№11/173/06-АП

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кронос-Інвест»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя

про визнання недійсним  податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

            Постановою Господарського суду Запорізької області від 10.05.2006 позов ТОВ «Кронос-Інвест» про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя від 26.12.2005 №0002212302/0 та №0002222302/0 задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя від 26.12.2005 №0002222302/0. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 30.08.2006  постанову Господарського суду Запорізької області від 10.05.2006 скасовано частково та ухвалено нове рішення, яким позов ТОВ «Кронос-Інвест» задоволено, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 26.12.2005 №0002212302/0 та №0002222302/0.

            У справі відкрито касаційне провадження за  касаційною скаргою відповідача, у якій  ставиться питання про скасування  судових рішень та прийняття нового про відмову в задоволенні позову, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши під час письмового провадження повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено комплексну  планову документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2004 по 30.06.2005 за результатами якої складено акт від 19.12.2005 №218/23-30505761.

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення: №0002212302/0 від 26.12.2005, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 27750 грн., у т.ч. основний платіж 18500 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 9250 грн.; №0002222302/0 від 26.12.2005, яким  визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 998505 грн., у т.ч. 665420 грн. основного платежу та 333085 грн. штрафні (фінансові) санкції.

За результатами апеляційного оскарження скарги позивача залишені без задоволення.

Відповідно до п.5.1 ст.5  Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу  валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем  продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.4.4 п.5.4 ст.5 цього Закону  визначено, що до складу валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Вичерпний перелік витрат, що не відносяться до складу валових, наведено у п.5.3-5.7 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Зокрема, згідно з абзацом 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи, що надання рекламних послуг підтверджується первинними документами, зокрема, платіжними документами, актами приймання-передачі виконаних робіт, які зафіксовані в бухгалтерському обліку позивача, а також за підтвердження пов’язаності  витрат з підготовкою, організацією та веденням виробництва, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про помилкове визначення позивачу податкових зобов’язань з податку на прибуток.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»  податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у  звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу  валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що   підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податкових кредит, згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону, вважається  дата здійснення першої з  подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

 Згідно пп.7.4.5 п.7.4  ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»  не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими  накладними.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом та  одночасно розрахунковим документом (пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що позивачем податковий кредит формувався на підставі виданих контрагентами податкових накладних, дійшли вірного висновку про відсутність в його діях порушень приписів  Закону України «Про податок на додану вартість».

Перелік обов’язкових реквізитів, які повинна містити податкова накладна, що надається покупцю, визначено пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Однак, самі по собі недоліки в заповненні податкової накладної, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки, не роблять її недійсною та не свідчать про її неналежність та недопустимість як доказу, що узгоджується і з Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА від 30.05.1997 №165, зареєстровано в МЮ України 23.06.1997 за №233/2037.

            Вірними є і висновки суду апеляційної інстанції про безпідставність донарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 26192,45 грн. з огляду на  наявність у нього підстав для віднесення витрат, пов’язаних з придбанням рекламних послуг, до складу валових.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності прийнятого у справі рішення.          

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, прийняв правильне рішення,  підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судового рішення немає.

            Керуючись ст. ст. 220, 222, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

            Касаційну скаргу  Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 30.08.2006 – без змін.

 Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                         Головуючий                                                         Л.В.Ланченко

                         Судді                                                                    О.М.Нечитайло

                                                                                                       Н.Г.Пилипчук

                                                                                                       О.А.Сергейчук

                                                                                                      О.І.Степашко