Ухвала суду № 3459966, 30.03.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

         У Х В А Л А

         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2009 року                                                                                         №22а-10678/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді                                       Багрія В.М., 

суддів                                                            Обрізка І.М., Улицького В.З.,

при секретарі судового засідання               Ткач О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Сагайдачний»на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09.06.2008 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Сагайдачний» до Державної податкової інспекції в м. Рівне про визнання дій незаконними та скасування рішення,

                                                          В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Сагайдачний» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Рівне про визнання дій незаконними та скасування рішення.

Позивач посилався на те, що 05.03.2008 року ДПІ у м. Рівне було прийняте рішення №0000502342/0/23-121 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 340 грн. відповідно до акту перевірки №253/23/100/23308491 без дати та в сумі 340 грн. відповідно до акту перевірки №254/23/100/23308491 від 27.02.2008 року у зв’язку з порушенням п.5 ст.3 Закону України « Про застосування реєстрів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Позивач вважав дане рішення незаконним, оскільки товариство не збирає виручку від перевезення пасажирів та не працює з готівковими коштами, а тому згідно ст.. 2 Закону України « Про застосування реєстрів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не зобов’язана ввести книги обліку розрахункових операцій.

Позивач просив визнати дії Державної податкової інспекції у м. Рівне незаконними та скасувати обидва рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.03.2008 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 09.06.2008 року в задоволені позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Сагайдачний», подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що при прийнятті постанови, суд першої інстанції не врахував фактичних обставин справи та надав хибну оцінку наданим доказам, що призвело до прийняття помилкового рішення.

Апелянт звертає увагу на те, що при здійсненні перевірки відповідачем не було встановлено, яким саме суб’єктом підприємницької діяльності здійснювалось перевезення пасажирів на маршруті, який перевірявся, адже перевезення пасажирів ТзОВ «Сагайдачний» не здійснювалось, оскільки відповідно до договору про спільну діяльність від 01.01.2007 року, перевезення здійснює СПД фізична особа, яка будучи платником Єдиного податку, звільнена від ведення книги обліку розрахункових операцій.

Апелянт просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09.06.2008 року та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Вислухавши суддю-доповідача, представника ТзОВ фірма «Сагайдачний», який апеляційну скаргу підтримав, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Встановлено, що рішенням ДПІ в м.Рівне від 5.03.2008р. на підставі актів перевірки ТзОВ фірма «Сагайдачний» за двома актами перевірки від 27.02.2008р. до зазначеного товариства застосовано штраф згідно кожного акту в сумі по 340 грн. за порушення вимог п.5 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закону).

Перевірка податковим органом позивача, як встановлено судом першої інстанції, була проведена у повній відповідності до вимог зазначеного Закону, який є спеціальним законом щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій, а також інших положень податкового законодавства, яке регулює правовідносини, пов’язані з проведенням перевірок податковими органами суб’єктів підприємницької діяльності щодо дотримання ними вимог податкового законодавства.

В процесі перевірки встановлено, що в процесі перевезення пасажирів автобусним маршрутом №64 в м.Рівне на двох автобусах, які належать позивачу, розрахунки за надану послугу проводилися без використання книги обліку розрахункових операцій (книги ОРО), що стало підставою для застосування відповідачем штрафних санкцій.

Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ фрма «Сагайдачний» в процесі своєї статутної господарської діяльності використовує за договорами позички транспортні засоби , які на праві власності належать фізичним особам – субєктам підприємницької діяльності, разом з їх екіпажами.

Відповідно до ст..827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього ж кодексу, яка регулює правовідносини найму (оренди).

За ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст..800 ЦК України наймач самостійно здійснює використання транспортних засобів у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати  від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу.

За ч.2 ст.801 ЦК України витрати, пов’язані з використанням транспортного засобу, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів, несе наймач.

Спростовуючи вимоги позивача в частині відсутності підстав для покладення на нього обов’язку ведення книги ОРО при наданні послуг з перевезення пасажирів, суд першої інстанції, правильно застосувавши норми ЦК України, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивач в силу зазначених договірних відносин став законним користувачем транспортних засобів, які на праві власності належать фізичним особам-підприємцям, в процесі здійснення своєї статутної діяльності  по наданню послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом.

Такий статус підприємства випливає з договорів позички, згідно яких ТзОВ фірма «Сагайдачний» згідно умов договору має право здійснювати перевезення як для своїх потреб, так і для інших фізичних чи юридичних осіб, згідно статутної діяльності.

В силу таких обставин позивач як перевізник зобов’язаний відображати в бухгалтерському та податковому обліку доходи та витрати, в тому числі зі сплати податків та інших платежів , тобто вести книгу обліку розрахункових операцій.

Суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги, що ліцензійні картки на маршрути видані на позивача, учасником тендеру на обслуговування маршрутів був позивач, дозволи на перевезення пасажирів в режимі маршрутного таксі оформлені на позивача, реєстраційні талони на транспортні засоби також оформлені на ТзОВ фірму «Сагайдачний».

Такими чином, книгу ОРО, у відповідності до п.5 ст.3 Закону, повинен вести позивач як суб’єкт підприємницької діяльності по здійсненню перевезення пасажирів автотранспортом, з дотриманням вимог Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України наказом №614 від 1.12.2000р., зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 5.02.2001р. №106/5297.

Оскільки позивач цих вимог закону не дотримав, суд першої інстанції правомірно визнав дії податкового органу в частині застосування штрафу за порушення ним вимог п.5 ст.3 Закону і обґрунтовано відмовив йому в задоволенні позову.

Постанова суду першої інстанції відповідає матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Доводи апеляційної скарги в частині неправомірності проведення перевірки, відсутності підстав для покладення обов’язку на позивача вести книгу ОРО при перевезенні пасажирів спростовуються  нормами матеріального права, наведеним вище, тому на висновки суду першої інстанції не впливають і підставою для задоволення апеляційної скарги бути не можуть.

Не є такою підставою посилання в апеляційній скарзі на п.4 ст.9 Закону, оскільки зазначена в ньому норма регулює не застосування реєстраторів розрахункових операцій та розрахункових книжок при продажу квитків на автомобільному транспорті, а не книги обліку розрахункових операцій, оскільки відповідно до ст..2 Закону поняття книги ОРО, реєстратора розрахункових операцій та розрахункової книжки не є тотожними.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Сагайдачний» залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09.06.2008 року у справі № 2-а- 2006/08  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

           Головуючий:                                                                         В.М. Багрій

            Судді :                                                                                  І.М. Обрізко

                                                                                                          В.З. Улицький