Ухвала суду № 3459929, 25.03.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції – суддя Христофоров А. Б.  

Суддя - доповідач - Яманко В. Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

25 березня 2009 року                                                                                                                                                          справа № 2-а-27164/08/0570

зал судових засідань № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26, 3 корпус

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                            Яманко В. Г.

суддів:                                                                                  Міронова Г. М.

при секретарі судового засіданняШаптали Н. К.

Білоус К. І. за участю представників від: позивача:Максимчук С. П. за дов. № 1/828 від 29 грудня 2008 року,відповідача:Удод М. І. за дов. № 2 від 12 січня 2009 року розглянувши у відкритому судовому                           

засіданні апеляційну скаргу                                            Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від                                                                                         18 грудня 2008 року (повний текст постанови складений 23 грудня 2008 року)

по адміністративній справі                                     № 2-а-27164/08 (суддя Христофоров А. Б.)

за позовом                                                                  Державного підприємства «Селидіввугілля»

до                                                                                Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції

про                                                                              визнання недійсним податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство «Селидіввугілля» звернулося 21 жовтня 2008 року до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою (арк. справи 1 – 2) до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції (далі за текстом – Красноармійська ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 14 березня 2008 року № 0012691741/0 про застосування штрафу в розмірі 356 грн. 70 коп. за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов’язання по податку з власників транспортних засобів.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду (арк. справи 56-58) від 18 грудня 2008 року позов Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської ОДПІ був задоволений, визнане недійсним податкове повідомлення - рішення від 14 березня 2008 року № 0012691741/0 про нарахування штрафу в розмірі 356 грн. 70 коп.

В апеляційній скарзі (арк. справи 63-67) відповідач просив скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Під час судового розгляду представник відповідача підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Державне підприємство «Селидіввугілля» є юридичною особою, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію (арк. справи 7), включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України під № 33426253, що підтверджується довідкою (арк. справи 16), та здійснює діяльність на підставі статуту (арк. справи 3-6).

З 14 січня 2008 року по 22 лютого 2008 року Красноармійською ОДПІ проведено невиїзну перевірку ДП "Селидіввугілля" з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. За результатами перевірки складений акт від 5 березня 2008 року № 12-17-0/33426253 (арк. справи 10-11).

На підставі зазначеного акту перевірки 14 березня 2008 року відповідачем прийняте оспорюване позивачем податкове повідомлення – рішення № 0012691741/0 (арк. справи 12), яким визначено порушення ДП "Селидіввугілля" граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів, передбаченого підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»,  та застосування на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону  штрафу в розмірі 20 % на суму 356 грн. 70 коп. за затримку на 39 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 1783 грн. 52 коп.

Пунктом 10 частини 1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» (від 25 червня 1991 року № 1251-ХІІ в редакції Закону України від 18 лютого 1997 року N 77/97-ВР зі змінами та доповненнями) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів  віднесено до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів).

Преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III (зі змінами та доповненнями) (далі за текстом Закон від 21 грудня 2000 року № 2181-III) встановлено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків та зборів (обов’язкових платежів), включаючи нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

За підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закон від 21 грудня 2000 року № 2181-III податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт "б"),  календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт "в"). Платник податку звільняється від обов'язку подавати податкову декларацію за звітний (податковий) період протягом поточного року у разі, якщо його податкові зобов'язання були відображені у річній податковій декларації на поточний рік відповідно до закону з питань окремого податку, збору (обов'язкового платежу).

За частиною 1 статті 5 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" № 1963-ХІІ від 11 грудня 1991 року в редакції Закону України № 75/97 від 18 лютого 1997 року, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачуєтьсяюридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом. Статтею 6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" визначено, що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податок з власників водних транспортних засобів - виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у статті 3 цього Закону. У порядку визначеному податковими органами, юридичні особи подають за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів до податкових органів, у строки, визначені законом для річного звітного періоду, на основі бухгалтерського звіту (балансу) розрахунки суми податку за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону від 21 грудня 2000 року № 2181-III податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації або у податковому розрахунку (пункт 1.11 статті 1 вказаного Закону) вважається узгодженим з дня подання податкової звітності.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону від 21 грудня 2000 року № 2181-III передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, встановлені статтею 5 Закону від 21 грудня 2000 року № 2181-III, визнається сумою податкового боргу платника податків (підпункт 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону від 21 грудня 2000 року № 2181-III).

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірах встановлених цим підпунктом в залежності від кількості днів затримки.

В акті перевірки від 5 березня 2008 року № 12-19-0/33426253 стосовно порушення ДП "Селидіввугілля" строків сплати за розрахунком по податку з власників транспортних засобів за 4 квартал 2007 року, в якому визначена загальна сума податкового зобов'язання 37211 грн. 75 коп., граничний строк сплати якого 14 січня 2008 року. В оплату узгодженого позивачем податкового зобов'язання відповідачем, як вбачається зі зворотнього боку облікової картки (арк. справи 35-39) було зараховано суму переплати в розмірі 35428 грн. 23 коп., недоїмка на 14 січня 2008 року склала 1783 грн. 52 коп., за висновком відповідача сплачена ця сума була 22 лютого 2008 року із затримкою на 39 календарних днів. Штрафна санкція була визначена в розмірі 20 % від суми своєчасно несплаченого податку з власників транспортних засобів в розмірі 1783 грн. 52 коп.

ДП "Селидіввугілля" був поданий 13 вересня 2007 року до Красноармійської ОДПІ розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2007 рік (арк. справи 40-48),  в якому було визначено, що сплаті за 1 квартал 2007 року підлягає сума 41296 грн. 42 коп. до 15 квітня 2007 року, за 2 квартал 2007 року – 37286 грн. 75 коп. до 15 липня 2007 року, за 3 квартал 2007 року – 37211 грн. 75 коп. до 15 жовтня 2007 року, за 4 квартал 2007 року – 37211 грн. 75 коп. до 14 січня 2008 року.

Колегією суддів за матеріалами справи встановлено, що ДП "Селидіввугілля" перерахований згідно банківських виписок за:

- 24 жовтня 2007 року (арк. справи 13) платіжним дорученням № 964 податок з власників транспортних засобів в сумі 15071 грн. 78 коп. за 4 квартал 2007 року, 

- 22 лютого 2008 року (арк. справи 15) платіжним документом № 184 штрафні санкції з податку з власників транспортних засобів в сумі 1627 грн. 39 коп. та пеня в розмірі 156 грн. 13 коп., усього 1783 грн. 52 коп.

Штраф за несвоєчасну сплату податку з власників транспортних засобів в розмірі 1627 грн. 39 коп. був застосований до ДП "Селидіввугілля" згідно податкового повідомлення-рішення № 0014211741/0 від 12 жовтня 2007 року (арк. справи 34) прийнятого Красноармійською ОДПІ на підставі акту перевірки № 1-17-0/33426253 від 12 жовтня 2007 року (арк. справи 32-33) про перевірку своєчасності сплати податку з власників транспортних засобів за розрахунком на 2007 рік, а саме - за 2 квартал 2007 рік.

Таким чином, позивач 22 лютого 2008 року сплатив штраф за 2 квартал 2007 року за податковим повідомленням-рішенням № 0014211741/0 від 12 жовтня 2007 року та пеню нараховану за несвоєчасну сплату цього штрафу, а відповідач зарахував в обліковій картці цю сплату до погашення 4 кварталу 2007 року з нарахуванням на сплачену суму штрафу ще один штраф. Всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач не надав суду доказів наявності законних підстав  на здійснення подібних дій з огляду також на те, що штраф на штраф не нараховується, оскільки за пунктом 1.5 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"  штрафна санкція (штраф) - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачається відповідальність у вигляді штрафних санкцій за не сплату узгодженої шляхом подання певного розрахунку суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, а не за несвоєчасну сплату штрафних санкцій застосованих рішенням податкового органу за іншим розрахунком.  

Відповідно до вимог пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на який посилається Красноармійська ОДПІ як на обґрунтування права зараховувати сплачені позивачем суми податку з власників транспортних засобів у календарній черговості виникнення податкового боргу, встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях.

З наведеного вбачається, що ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючі органи, чи то платники податків. Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобов'язань. Ця норма не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.

Згідно пункту 2 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів.

На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за N 843/11123. Наведена Інструкція також не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України “Про Національний банк України”від 20.05.99 року № 679-ХІVНаціональний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що згідно статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. За частинами 1, 2, 6, 7 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, держава не втручається у здійснення власником права власності, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Стаття 321 Цивільного кодексу  України встановила, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу, а саме: у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України  держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція, перерозподіляючи самостійно без врахування призначення платежу перераховані позивачем грошові кошти, якими він має право вільно користуватися, здійснюючи підприємницьку діяльність, фактично порушила право позивача на власність, яке гарантується та охороняється вищенаведеними нормами Конституції України, Цивільного та Господарського кодексів України, та всупереч вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довела під час судового розгляду правомірність прийнятого нею рішення.

Виходячи з вищевикладеного колегія судів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги ДП "Селидіввугілля" про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення Красноармійської ОДПІ від 14 березня 2008 року № 001269174/0 щодо застосування штрафної санкції в розмірі 356 грн. 70 коп. за несвоєчасну сплату податку з власників транспортних засобів за 4 квартал 2007 року, тому апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду – без  змін.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-27164/08 – залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-27164/08 – залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п’ять днів складання судового рішення у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 25 березня 2009 року.

            Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.         

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 25 березня 2009 року.

Головуючий:                                                                                                                                                                             В.Г.Яманко

Судді:                                                                                                                                                                                       Г.М.Міронова

                                                                                                                                                                                                   Н.К.Шаптала