Ухвала суду № 3459915, 23.09.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

                                                                                  Головуючий у 1 інстанції – Могильницький М.С..

                                                                                  Суддя-доповідач – Ястребова Л.В.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 УХВАЛА

Іменем України

23 вересня 2008  року                                                                           справа № 22-а-9890/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                             Ястребової Л.В.

суддів:                                                   Колеснік Г.А., Ляшенка Д.В.

при секретарі судового засідання

Агейченковій К.О.за участю представників:

від позивача:

від відповідача:  

Сулімова С.О.

Карпенко О.І., Беспалова О.В.розглянувши у відкритому

апеляційну скаргусудовому засіданні в м. Донецьку

Державної податкової інспекції у

м. Харцизька на постанову Донецького окружного адміністративного судувід01 липня 2008 рокупо адміністративній справі№ 2-а-11036/08за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбас» доДержавної податкової інспекції у м. ХарцизькупроВизнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000052340/0 від 25.04.2008 року, - 

ВСТАНОВИЛА:

            Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня  2008 року у справі № 2-а-11036/08 у повному обсязі задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбас» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку, визнане недійсним податкове повідомлення–рішення Державної податкової інспекції у м. Харцизьку від 25 квітня 2008 року № 0000052340/0 з мотивів безпідставності його прийняття.  

            В апеляційній скарзі  відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. 

            Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу та під час апеляційного розгляду справи доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхилив, і просив постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з тих підстав, що постанова суду прийнята з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства.

               Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

            Товариство з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбас» є юридичною особою, зареєстроване 19 вересня 2001 року виконавчим комітетом Донецької міської ради, включене до ЄДРПОУ за номером 31649644, є  платником податку на додану вартість з 23 січня 2006 року згідно свідоцтва від 23 січня 2006 року № 06747977.

            В період з 16.04.2008 року по 18.04.2008 року відповідачем здійснена виїзна позапланова перевірка позивача з питань правових відносин з ПП «Агропромбудкомплекс», код ЄДРПОУ 23598394 за період з 01.05.2007 року по 30.06.2007 року; ПП «Інтернейшнл Трейд ІН», код ЄДРПОУ 33987839 за період з 01.09.2007 року по 31.10.2007 року, про що був складений акт перевірки № 748/23-4/31649644 від 18.04.2008 року, на підставі якого відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 25.04.2008 року № 0000052340/0, яким зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 68110 грн., що була заявлена в податкових деклараціях за червень, листопад, грудень 2007 року.

            Підставою зменшення бюджетного відшкодування відповідачем визначені норми пункту 1.8 статті 1,  підпунктів 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.2 «а» пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року № 168/97/ВР (з наступними змінами та доповненнями). Підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій визначений підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Саме порушення зазначених норм визначено податковим органом у акті перевірки.    

            Суть спору полягає у правильності визначення позивачем бюджетного відшкодування за відповідні звітні податкові періоди та правомірності його зменшення податковим органом, а також правомірності застосуванні штрафних (фінансових) санкцій.        

            Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України  завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у сфері публічно–правових відносин від порушень, у тому числі, органів державної влади.

            Відповідно до статті 11 Закону України „Про систему оподаткування” від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР (із наступними змінами та доповненнями) платники податків несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

            Відповідно до преамбули Закону України „Про податок на додану вартість” ним, серед іншого, визначається порядок обліку звітності та внесення податку до бюджету.

            Відсутність надмірної сплати податку до бюджету контрагентами позивача, як обов’язкова умова бюджетного відшкодування відповідно до пункту 1.8 статті 1 та підпункту 7.7.2 «а, б» пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, свідчить, на думку податкового органу, про зайве віднесення позивачем до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у розмірі 68110,0 грн.  Крім того, правовою підставою своїх доводів відповідач наводить приписи Методичних рекомендацій, які затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 18 серпня 2006 року № 350. 

            Порядок обчислення і сплати податку визначається статтею 7 зазначеного Закону,  підпунктом 7.7 якої визначається порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків. Слід зазначити, що норми підпункту 7.7 до 1 червня 2005 року (крім підпункту 7.7.8 який набрав чинності з 1 січня 2006 року) діяли в різних редакціях, внаслідок чого травень 2005 року слід розглядати окремо від інших семи звітних податкових періодів.

            Підпункт 7.7.1 (в редакції Закону України № 2505, з урахуванням пункту 13 Перехідних положень) передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

            При від’ємному значені суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності – зараховуються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Таке правило зазначено абзацом третім наведеного підпункту.

            Підпунктом 7.7.2 передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту.      

      Аналіз вищезазначених норм  доводить сукупність підстав для отримання бюджетного відшкодування до них належать :

- наявність від’ємного значення звітного податкового періоду ;

- зарахування від’ємного значення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду;

- фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг);

- здійснення зазначеної оплати постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді;

- включення залишку від’ємного значення (після бюджетного відшкодування) до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

            Під час апеляційного розгляду справи встановлено, що всі вищезазначені умови у звітних податкових періодах позивачем дотримані, дані податкових декларацій з податку на додану вартість за всі три звітні податкових періодів досліджені судом першої інстанції, зазначені декларації долучені до матеріалів справи, відповідають стану фінансово-господарської діяльності позивача.

            Актом перевірки, складеними відповідачем, який також долучений до матеріалів справи податковий орган підтвердив правомірність визначення та декларування позивачем податкових зобов’язань та правомірність формування податкового кредиту у всіх спірних звітних податкових періодах. У всіх випадках неможливість підтвердження бюджетного відшкодування обумовлена відповідачем наступними обставинами: неотриманням станом на дату складання акту зустрічної перевірки по ланцюгу постачання до виробника, непідтвердженням правовідносин з постачальниками, непроведенням зустрічних перевірок. Всі зазначені обставини повно та всебічно встановлені судом першої інстанції.

                 Колегія судів погоджує висновки суду першої інстанції, що позивачем дотримані всі норми підпунктів 7.7.2 пункту 7.7, підпункту 7.4.1. п. 7.4, 7.7.4 пункту 7.7  статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначені як висновками акту перевірки, так і спірним рішенням. Визначивши їх у якості правових підстав зменшення бюджетного відшкодування відповідач не надав доказів та не довів факти їх порушень.              

            Слід зазначити, що перевірка податкового органу є способом реалізації владних управлінських функцій як органом державної виконавчої влади у межах спірних відносин. Підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону (стосовно звітних податкових періодів 2006 року) чітко визначив порядок, терміни та наслідки здійснення перевірок.                  Суд не приймає посилання позивача на приписи Методичних рекомендацій, затверджених наказом ДПА України № 350 з огляду на принцип законності, зміст якого розкритий у статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи те, що зазначений наказ не зареєстрований у Міністерстві юстиції України і не є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції.       

            Надмірна сплата податку на додану вартість до бюджету контрагентами позивача, на думку податкового органу, обумовлює право платника податку на бюджетне відшкодування відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість».  Аналізуючи норми зазначеного пункту колегія суддів зазначає вільне трактування відповідачем його норм, оскільки вони визначають бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом. Зазначений податок є непрямим податком, з чим погоджується і апелянт. Випадки, визначені цим законом, передбачені статтею 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, аналіз норм якої наведений вище. Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України відповідно до підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону. Але ж нормами цього ж підпункту визначено, що забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України. Таким чином, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, що податок на додану вартість є непрямим податком, відповідач у межах спірних відносин має спробу перетворити непрямий податок, за правилами якого здійснюється бюджетне відшкодування, на „прямий” податок і пов’язати право на бюджетне відшкодування позивача з надходженнями податку до бюджету від суб’єктів підприємницької діяльності, що задіяні в господарських відносинах від виробників до позивача як покупця товарів, є хибною і не погоджується з приписами зазначеного Закону.        

            Колегія судів вважає, що можливість різного підходу до визначення сум бюджетного відшкодування може виникнути внаслідок невідповідності приписів абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» показникам розрахунку суми бюджетного відшкодування, визначених рядком 3 додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість, що передбачений та затверджений Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції 9 липня 1997 року за № 250/2054), (надалі - Порядок). Зазначена невідповідність полягає у наступному.

        Вищенаведеним рядком передбачена сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), тоді як вищенаведеним абзацом «а» визначено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Таким чином, якщо законом визначена сума сплаченого податку без прив’язки до податкового кредиту, то Порядком передбачена сплата суми податкового кредиту саме попереднього звітного періоду.

            Виходячи з принципу законності, викладеному у статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України колегія судів застосовує приписи абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статі 7 Закону України та погоджує зазначене застосування судом першої інстанції.     

            Колегія судів погоджує висновок суду першої інстанції стосовно того, що норми абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» обмежують суму бюджетного відшкодування сумою податку фактично сплаченою платником податку у вартості товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів. Колегія судів також зазначає, що сума бюджетного відшкодування (гранична сума) є частиною від’ємного значення, яке склалося у попередньому періоді.

            Зазначений порядок відшкодування узгоджується з приписами пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого бюджетне відшкодування  –  сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Саме протягом тривалого терміну податківці всіх рівнів та у всіх випадках наполягали, щоб право на відшкодування було пов’язане з попередньою сплатою.     

        Безпідставність висновків податкового органу щодо завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування доводить неправомірність прийняття спірного податкового повідомлення – рішення відповідачем.

        На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що  судом першої інстанції надана правильна правова оцінка спірним правовідносинам та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права. 

        Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

            Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2008 року у справі № 2-а-11036/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбас» до Державної податкової інспекції в м. Харцизьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Харцизьку № 0000052340/0 від 25.04.2008 року   – залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

            Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України  протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:  

Судді:

 З оригіналом згідно:

Суддя-доповідач                                                                            Л.В. Ястребова