Постанова № 3459909, 21.10.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22а743/08 (22а-2752/07) Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку 35, 36 інстанції Добродняк І. Ю.

А 23/164

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2008 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Туркіної Л.П. ( доповідач),

суддів Коршуна А. О., Баранник Н. П.,

при секретарі Резнікові Ю. М.,

за участі представників сторін:

позивача Тимчук О. Ф. (наказ № 04 від 14.09.2007 р.),

Дяконенко В. В. (довіреність № 03 від 08.09.2008 р.)

відповідача - Марікуца О. Б. (довіреність № 9708/20 від 06.05.2008 р.),

Юрченко Н. І. (довіреність № 321034/10 від 08.09.2008 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Дніпротехнологія», м. Павлоград

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19 липня 2007 року у справі № А23/164

за позовом Приватного підприємства «Дніпротехнологія», м. Павлоград

доЗахідно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області, м. Павлоград

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 23.02.2007 р., № 0000472341/3, № 0000482341/3, № 00000852341/3, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2007 р. Приватне підприємство «Дніпротехнологія», м. Павлоград (далі ПП «Дніпротехнологія») подало до господарського суду Дніпропетровської області позов, у якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000472341/3, № 0000482341/3, № 0000852341/3 від 23.02.2007 р., якими позивачу визначено податкові зобовязання з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Відповідачем визначено Західно-Донбаську обєднану державну податкову інспекцію в Дніпропетровській області, м. Павлоград (далі Західно-Донбаська ОДПІ), якою винесено та направлено позивачу оспорювані рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що результати перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого, має право оцінювати саме слідчий та інші компетентні органи, визначені КПК України. Керівнику податкового органу не надано право приймати рішення на підставі доказів, зібраних слідчим.

Позивач зазначав, що в перевірках, які проводяться органами державної податкової служби, як контролюючими органами, та які не є оперативно-розшуковою або слідчою дією, не можуть брати участь посадові особи податкової міліції.

Якщо ж перевірка проводиться в межах слідчих дій, то при її проведенні має бути дотримано вимоги, встановлені КПК України.

Так, згідно зі ст. 102 КПК України органами досудового слідства є слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ, слідчі податкової міліції і слідчі органів безпеки. Відповідно до ст. 101 цього ж Кодексу податкова міліція є органом дізнання у справах про ухилення від сплати податків і зборів 9обовязкоивх платежів), а також у справах про приховування валютної виручки. Враховуючи вищевикладене, державним податковим інспекторам не надано повноважень для здійснення перевірок у рамках кримінально-процесуального законодавства.

Позивач також посилався на невідповідність висновків перевіряючих та оспорюваних податкових повідомлень-рішень законам України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств».

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2007 р. у задоволенні позову було відмовлено.

Посилаючись на факти, зазначені в акті перевірки, суд дійшов висновку, що позивачем було допущено порушення норм п. 5.1, п. 1.32, абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме:

- позивачем не віднесено до складу валового доходу в ІІІ кварталі 2003 р. по першій події суму отриманої передоплати у розмірі 540260, 24 грн.;

- віднесено до складу валових витрат суму на транспортно-експедиційне обслуговування у розмірі 109333, 00 грн. без наявності товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт перевезення вантажу;

- віднесено до складу валових витрат вартість вугілля у кількості 184, 1 тонни на суму 17592, 60 грн. без документів, які б підтверджували використання даного вугілля у господарській діяльності, сума перебільшення вартості придбання товарів над ціною реалізації цих товарів (реалізація нижче ціни придбання) у розмірі 44698, 44 грн., яка не використана у господарській діяльності у 2003 році та І кварталі 2004 р.

Зазначені обставини привели до заниження податку на прибуток у розмірі 51757, 75 грн.

В порушення п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем занижені податкові зобовязання за 2003 р. на суму 1098, 31 грн., п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону завищено податковий кредит за 2003 р. на суму 14243, 81 грн.

Щодо винесення податкового повідомлення-рішення № 0000852341/3, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 7016, 92 грн. штрафні (фінансові) санкції, суд вказав, що під час розгляду повторної скарги позивача Державною податковою адміністрацією України встановлено, що виходячи з вимог п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. п. 6.1.3 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 р. № 110, загальний розмір штрафної санкції по донарахованій сумі податку на прибуток повинен складати 27526, 42 грн.

Оскільки відповідачем податковим повідомленням-рішенням № 0000472341/ 0 від 10.08.2006 р., яким донараховано суму податку на додану вартість 55052, 84 грн. основний платіж, застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 20509, 50 грн., Державна податкова адміністрація в порядку п. 6.6 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийняла рішення про застосування до позивача відповідно до п. п. 17.1.3 п. 1.7 1 ст. 17 цього ж Закону штрафної санкції з податку на прибуток в розмірі 7016, 92 грн.

Суд, виходячи з фактичних обставин справи, зазначених вище правових норм, визнав дії Державної податкової адміністрації України з цього приводу правомірними, внаслідок чого, на думку суду, підстави для визнання нечинним прийнятого відповідачем на підставі рішення Державної податкової адміністрації України від 10.02.2007 р. № 2712/7/15-0115 податкового повідомлення-рішення № 0000852341/3 від 23.02.2007 р. відсутні.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19 липня 2007 року та прияти нове рішення, яким позові вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

Апелянт вказує, що господарським судом не враховано ту обставину, що позапланова перевірка проведена з грубим порушенням чинного законодавства.

Так, відповідно до ч. 13, 15 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не повязані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні.

Як слідує із постанови слідчого прокуратури м. Павлограда Савчука О. П., кримінальна справа знаходиться в провадженні прокуратури м. Павлограда. Кримінальна справа порушена по факту службового підроблення посадовими особами ПП «Дніпротехнологія», а не відносно ухилення від сплати податків посадовими особами ПП «Дніпротехнологія».

Це означає, що відсутні правові підстави для проведення працівниками податкової міліції позапланової перевірки ПП «Дніпротехнологія». Так, в провадженні податкової міліції не знаходиться кримінальна справа. Тобто, працівники міліції незаконно провели позапланову документальну перевірку ПП «Дніпротехнологія», чим перевищили свої службові повноваження.

Апелянт також вказує, що акт перевірки податкового органу не відповідає вимогам наказу Державної податкової адміністрації України від 11.06.2004 р. № 326 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства субєктами підприємницької діяльності фізичними особами».

Відповідно до п. 1.3 «Документальна перевірка фінансово-господарської діяльності платника податків проводиться за місцезнаходженням субєкта підприємництва та/або за місцем здійснення підприємницької діяльності, щодо якого проводиться така перевірка». Перевірка проводилась в податковому органі на підставі документів, які були надані органом досудового слідства, але зазначена обставина не була зазначена в акті, учасники перевірки під час проведення перевірки займались проведенням слідчих дій, а не здійсненням перевірки на підприємстві.

В порушення вимог наказу Державної податкової адміністрації України, до акту документальної перевірки недодані наступні інформаційні додатки:

- план перевірки субєкта підприємницької діяльності фізичної особи, затверджений керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби та підписаний начальником відділу (управління) працівника, що очолює перевірку;

- розрахунки донарахування сум податків, зборів, інших обовязкових платежів, а також розрахунки зменшення відємного значення обєкта оподаткування, зменшення податкового кредиту за податком на додану вартість у розрізі податкових періодів;

- розрахунки пені за порушення вимог законодавства;

- інші матеріали, що підтверджують наявність фактів податкових та валютних порушень.

В ст. 3 Порядку зазначено, що «з матеріалами та актом перевірки ознайомлюється та візує їх начальник відділу (управління) структурного підрозділу, працівник якого проводив перевірку». Однак, акт перевірки не затверджений начальником структурного підрозділу, яким проведено перевірку.

На думку апелянта, господарський суд, не прийнявши до уваги, та не надавши оцінки доводам позивача стосовно незаконності проведення перевірки, порушив норми ст. ст. 8, 9, 10, 11 КАС України.

Позивач також вважає, що рішення суду прийнято без врахування фактичних обставин справи.

Так, відповідно акту, податковим органом встановлено, що за перевіряємий період виявлено заниження податку на прибуток у розмірі 51757, 75 грн., в тому числі за 2003 р. 26643, 00 грн.; за І кв. 2004 р. 1725, 00 грн., за І кв. 2006 р. 23389, 75 грн.

Однак, в податковому рішенні № 0000472341/3 зазначена зовсім інша сума податку на прибуток 55052, 84 грн.

Зазначене свідчить про те, що сума податкового зобовязання по податку на прибуток, яка встановлена рішенням № 0000472341/3, невідомо яким чином нарахована та не відповідає акту перевірки, в якому мається розрахунок суми податку на прибуток.

Апелянт вказує, що з тексту акту перевірки неможливо визначити, з чого складається сума заниження валових витрат у розмірі 5536, 50 грн., звертає увагу суду на те, що в 4 кв. 2003 р. підприємство не купувало 184, 1 т вугілля, це залишок вугілля за 3 кв. 2003 р.

Апелянт не погоджується також з висновками перевіряючих та суду стосовно порушення платником діючого законодавства, зокрема норм, що стосуються цін реалізації. Вказує, що норми законодавства стосовно «звичайних цін» ним не порушувались, розмір таких цін податковим органом не визначався. Заборони щодо здійснення реалізації товарів за ціною, нижчою від ціни придбання, діюче законодавство не містить. Суду надано обґрунтовані пояснення з приводу цін на залишки вугілля.

Що стосується рішення № 0000482341/3, яким нараховані податкові зобовязання по податку на додану вартість, вказує наступне.

Підприємство не згодне із нарахованими податковим зобовязаннями по податку на прибуток. В свою чергу, на підставі донарахованого податку на прибуток, податковим органом здійснено донарахування податкових зобовязань по податку на додану вартість.

Так, в акті на арк. 17-18 зазначено, що в порушення вимог п. 5.1 та п. п. 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» віднесено до складу податкового кредиту ПДВ вартість вугілля, які не відносяться до складу валових витрат виробництва. Основною причиною виникнення відємного значення в декларації з ПДВ за липень 2003 р. є заниження бази оподаткування в звязку з продажем товару за ціною нижчою ціни придбання. Однак, в Законі України «Про податок на додану вартість» відсутні обмеження, щодо віднесення до складу валових витрат в звязку з продажем товару за ціною нижчою від ціни придбання.

Апелянт вказує, що станом на липень 2003 р., серпень 2003 р., вересень 2003 р. та жовтень 2003 р. сума бюджетного відшкодування, заявленого за попередні податкові періоди у податкових деклараціях до зарахування в рахунок майбутніх платежів з ПДВ, були віднесені відповідні суми. Ці суми перевищують нараховану податковим органом суму податкового зобовязання. Тому, навіть, якщо припустити, що податковим органом вірно визначені податкові зобовязання, з чим наше підприємство категорично не згодне, то донараховані податковим органом суми податкових зобовязань не підлягають сплаті до бюджету коштами, тому що оплата зобовязань повинна здійснюватись шляхом зарахування належного нам бюджетного відшкодування.

Відповідачем подано заперечення на апеляційну скаргу, в яких Західно-Донбаська ОДПІ просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення господарського суду без змін.

Відповідач вказує наступне.

Відповідно до ст. 130 КПК України про рішення, прийняті слідчим або прокурором під час провадження досудового слідства у випадках, зазначених у цьому Кодексі, а також у випадках, коли це визнає за необхідне слідчий або прокурор, складається мотивована постанова.

Згідно зі ст. 114 КПК України слідчий по розслідуваних ним справах вправі давати органам дізнання доручення і вказівки про провадження розшукних та слідчих дій і вимагати від органів дізнання допомоги при провадженні окремих слідчих дій. Такі доручення і вказівки слідчого є для органів дізнання обовязковими. Постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обовязковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами, громадянами.

На виконання постанови ст. слідчого прокуратури Західно-Донбаською ОДПІ була сформована робоча група із числа фахівців інспекції та ВПП УПМ ДПА у Дніпропетровській області, видано наказ від 19.07.2006 р. № 536 та направлення від 19.07.2006 р. № 694.

Відповідно до ч. ч. 14, 15 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірках платників податків, що проводяться органами державної податкової служи, якщо такі перевірки не повязані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків, що знаходяться в їх провадженні.

Перевірки платників податків органами податкової міліції проводяться у порядку, встановленому Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», КПК України, іншими законами України.

Документальна виїзна перевірка ПП «Дніпротехнологія», проведена згідно постанови ст. слідчого прокуратури м. Павлограда Дніпропетровської області Савчук А. П. про призначення перевірки від 26.06.2006 р. на підставі ст. 66, ч. 5 ст. 114, ст. 130 КПК України, ч. ч. 13, 15 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», є позаплановою перевіркою, у звязку з чим підприємству не надсилається повідомлення про проведення перевірки.

Документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ПП «Дніпротехнологія» проводилась за фактичним місцезнаходженням підприємства.

Перевірку проведено з відома директора підприємства Тимчука Б. І. У журналі реєстрації перевірок субєкта господарювання вчинено запис 25.04.2006 р. під № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9.

Податкова наводить зміст акту перевірки, зазначаючи, що він належним чином підтверджує факт завищення підприємством валових витрат на суму 210623, 86 грн. та завищення скоригованого валового доходу у І кварталі 2006 р. на суму 15773, 76 грн.

Відносно зобовязань з податку на додану вартість податкова вказує наступне.

«В порушення вимог п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму по операціям з придбання плитки, яке не приймало участі в господарській діяльності.

В порушення п. п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ПП «Дніпротехнологія» віднесено до складу податкового кредиту ПДВ з вартості вугілля, яка не відноситься до складу валових витрат виробництва.

Отже, основною причиною виникнення відємного значення податку на додану вартість ПП «Дніпротехнологія» є заниження бази оподаткування в звязку з продажем товару за ціною нижчою ціни придбання».

У судових засіданнях представники позивача доводи апеляційної скарги підтримали, наполягали на тому, що перевірка є протиправною.

Представники податкової підтримали доводи, викладені у запереченнях на апеляційну скаргу, зазначаючи, що перевірка відповідала чинному законодавству.

Заслухавши представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріли справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як свідчать матеріали справи та пояснення сторін, оспорювані податкові повідомлення-рішення винесено на підставі акту перевірки від 01.08.2006 р., проведеної згідно постанови слідчого по кримінальній справі та на підставі наказів керівника податкового органу.

Обґрунтовуючи правомірність винесених податкових повідомлень-рішень, податкова посилається на ту обставину, що виконуючі дії, визначені постановою слідчого, вона водночас діяла як контролюючий орган, що наділяло її правом визначення перевіряємому підприємству податкових зобовязань.

Дослідивши дії податкової як контролюючого органу, колегія суддів встановила наступне.

26.06.2006 р. ст. слідчим прокуратури м. Павлограда Савчук А. Л. на підставі ст. ст. 22, ч. 5 ст. 114, ст. 130 КПК України було винесено постанову про призначення документальної перевірки по кримінальній справі № 35069033. Слідчий постановив:

1. Призначити проведення повної документальної перевірки ПП «Дніпротехнологія» код ЄДРПОУ 32397028 з питань нарахування та сплати до бюджету податків, зборів та інших обовязкових платежів, а також дотримання вимог валютного законодавства за період з моменту реєстрації до 01.06.2006 р.

2. Проведення документальної перевірки доручити працівникам Західно-Донбаської ОДПІ та Павлоградського ВПМ УПМ МПА у Дніпропетровській області.

19.07.2006 р. начальником Західно-Донбаської ОДПІ було винесено наказ № 536 «Про проведення документальної перевірки».

Згідно наказу перевірку призначено на підставі постанови старшого слідчого прокуратури м. Павлограда Дніпропетровської області Савчук А. П. про призначення перевірки від 26.06.2006 р., керуючись ст. 66, ч. 5 ст. 114, ст. 130 КПК України, ч. ч. 13,15 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу України».

Здійснити названу перевірку ПП «Дніпротехнологія» доручено Юрченко Н. І., Моргун Н. В., Хлюпа О. В., Карапиш В. П.

Строк проведення перевірки у наказі не визначено.

19.07.2006 р. названим особам видано направлення № 694 на проведення у період з 19.07.2006 р. по 25.07.2006 р. документальної перевірки ПП «Дніпротехнологія».

26.07.2006 р. начальником Західно-Донбаської ОДПІ видано наказ № 568 «Про продовження терміну проведення документальної перевірки ПП «Дніпротехнологія»» з 26.07.2006 р. по 27.07.2006 р. Про зміну складу перевіряючих у наказі не зазначено.

На підставі наказу 26.07.2006 р. видано направлення № 748 на проведення перевірки наступними особами: Юрченко Н. І., Моргун Н. В., Хлюпа О. В., Карапиш В. П., Шевцовою С. О., Бутенко С. В.

Як свідчить акт перевірки від 01.08.2006 р. № 306/23-1-32307028, перевірку було проведено Юрченко Н. І., Моргун Н. В., Хлюпа О. В., Карапиш В. П., Шевцовою С. О., Бутенко С. В.

У акті перевірки зазначено, що перевірка проводилась з 19.07.2006 р. по 27.07.2006 р. , запис у журналі реєстрації перевірок вчинено 25.04.2006 р.

Відповідно до ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Отже правомірною слід визнати перевірку, яка здійснюється посадовими особами державної податкової інспекції на підставі наказу керівника податкового органу, та за наявності направлення на перевірку.

Як свідчать матеріли справи, ревізори-інспектори Шевцова С. О. та Бутенко С. В. здійснювали перевірку без наявності відповідного наказу щодо їх участі у перевірці.

Як пояснив позивач, перевірка проводилась не на підприємстві та на підставі матеріалів кримінальної справи. Доказів, які б спростовували зазначений факт, зокрема копії журналу реєстрації перевірок, податкова не надала. У запереченнях на апеляційну скаргу пояснила, що записом про перевірку є запис, який вчинено ще 25.04.2006 р.

Крім того, ні у наказах, ні у направленнях не визначено вид перевірки (виїзна, камеральна, планова, позапланова).

Отже факт проведення виїзної перевірки податковою не доведено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» перевірки контролюючих органів щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, додержання вимог валютного законодавства субєктом підприємницької діяльності відносяться до виїзних перевірок.

Таким чином, перевірку, яку податкова здійснювала як контролюючий орган, здійснено з порушенням вимог ст. ст. 11 та 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», за участі неуповноважених осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

За таких обставин, акт перевірки від 01.08.2006 р., не може бути визнаний судом належним доказом у даній адміністративній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Належним та допустимим доказом у даній справі є акт перевірки, оскільки саме у ньому відображається аналіз господарських операцій підприємства, виходячи з норм податкового законодавства.

За наявності заперечень платника податків щодо порушення ним податкового законодавства, зокрема норм, зазначених у оспорюваних податкових повідомленнях-рішеннях, та неможливості прийняття до уваги акту перевірки як доказу, колегія суддів дійшла висновку, що обґрунтованість та законність податкових повідомлень-рішень № 0000472341/3, № 0000482341/3, № 0000852341/3 від 23.02.2007 р. не можна визнати доведеними.

Викладене вище, виходячи з норм ч. 2 ст. 71, ч. 3 ст. 2 КАС України, є підставою для задоволення позовних вимог та скасування рішення суду першої інстанції, як такого, що прийнято внаслідок неповного зясування обставин справи щодо проведення перевірки платника податків.

В той же час колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що нею не приймаються доводи позивача відносно того, що перевірку проведено всупереч нормам КПК України.

Зазначені доводи не підлягають дослідженню та оцінці під час розгляду адміністративної справи, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 2, п. 2 ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові відносини, що виникають в межах здійснення провадження у кримінальній справі.

Оцінка акта перевірки як доказу у кримінальній справі, його допустимість та належність може бути здійснена компетентним судом, виходячи з норм КПК України.

Виходячи з викладеного, апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19 липня 2007 р. скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000472341/3, № 0000482341/3, № 0000852341/3 від 23.02.2007 р., винесені Західно-Донбаською обєднаною державною податковою інспекцією.

Присудити на користь позивача за рахунок Державного бюджету України 5 грн. 10 коп. судових витрат.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207

Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Дніпротехнологія», м. Павлоград задовольнити.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19 липня 2007 р. скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000472341/3, № 0000482341/3, № 0000852341/3 від 23.02.2007 р., винесені Західно-Донбаською обєднаною державною податковою інспекцією.

Присудити на користь позивача за рахунок Державного бюджету України 5 грн. 10 коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Постанову виготовлено у повному обсязі 27.03.2009 р.

Головуючий суддя: Туркіна Л.П.

Судді: Коршун А. О.

Баранник Н. П.