Постанова № 3459908, 18.11.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

           ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД           

Справа № 22а–856/08 (22а-2927/07)                                                                                                 Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку – 33                                                                                                                інстанції – Баранець О. М.

                                                                                                                                                             6/208

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2008 року                                                                м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді- Туркіної Л.П. ( доповідач),

суддів                        - Юхименко О.В., Проценко О.А.,

при секретарі           - Резніков Ю. М.,

за участю представників сторін:

позивача                    - Самарін А. С. ( довіреність № 15 від 21.05.2008 р.)

відповідача                - Патлатий П. М. ( довіреність № 105 від 29.02.2008 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді, м. Кіровоград

на постанову Господарського суду Кіровоградської області від 31 липня 2007 року

у справі № 6/208

за позовом: Державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу, м. Кіровоград

до:Державної податкової інспекції у м. Кіровограді, м. Кіровоград

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2007 року позивач, Державний Кіровоградський сокоекстрактовний завод (далі ДКСЕЗ), звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у                м. Кіровограді (далі ДПІ) від 11.10.06р. за №0001512310/0, від 22.12.06р. за №0001512310/1, від 05.03.07р. за №0001512310/2, від 25.04.07р. за №0001512310/3, якими визначено ДКСЕЗ суму податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 165245 грн.

Під час розгляду справи позивач здійснив уточнення щодо предмету позову та просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ №0001512310/0 від 11.10.2006р., №0001512310/1 від 22.12.2006р. №0001512310/2 від 05.03.2007р., №0001512310/3 від 25.05.2007р. в частині визначення Заводу податкового зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 116064,88 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 43461,78 грн., а всього в сумі 159526,66 грн.

Позовні вимоги було обґрунтовано посиланням на норми п.1.25 ст.1, п.п.5.2.8 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон №334/94-ВР).

Позивач зазначав, що Завод, діючи у повній відповідності із вищенаведеними приписами, надав спеціалістам ДПІ під час проведення перевірки всі необхідні первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до складу валових витрат безнадійної заборгованості боржника Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Артеміда». Проте ДПІ у м. Кіровограді безпідставно проігнорувала надані документи, неправильно витлумачила діюче законодавство, та як наслідок зробила передчасний висновок про заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 119877,00грн.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.07р. позов задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення №0001512310/0 від 11.10.2006р., №0001512310/1 від 22.12.2006р. №0001512310/2 від 05.03.2007р., №0001512310/3 від 25.05.2007р. в частині визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 116064,88 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 43461,78 грн., а всього в сумі 159526,66 грн.

Рішення суду обґрунтовано наступним .

Згідно цивільного законодавства, що регулює вексельний обіг в Україні, учасниками такого обігу можуть бути суб’єкти господарювання – юридичні особи.

Договір про сумісну діяльність, учасником якої був позивач, є суб’єктом податкових правовідносин, однак спільна діяльність «Любава-СЕЗ» не може бути законним держателем векселів або зобов’язаною за векселем особою (боржником) взагалі, оскільки до неї неможливо заявити прямий позов, що суперечить правовій природі вексельних відносин.

Отже суд дійшов висновку, що згідно діючого законодавства законним держателем векселів Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Артеміда» може бути виключно позивач.

Суд також зазначив, що ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 24.01.2006р. ліквідовано юридичну особу-банкрута Закрите акціонерне товариство «Торговий дім «Артеміда», з непогашеними вимогами ДКСЕЗ на суму 27074000,00 грн. Цей факт має преюдиційне значення при вирішені даного спору та є доказом того, що саме Закрите акціонерне товариство «Торговий дім «Артеміда» (а не спільна діяльність «Любава-СЕЗ») є зобов’язаною особою (боржником) за векселями і саме ДКСЕЗ є законним держателем простих векселів №723233011272 від 14.01.2000 року на суму 14074000,00 грн. та№723233011293 від 14.01.2000 року на суму 13000000,00 грн.

Виходячи з названих фактів, суд дійшов висновку, що саме позивач відповідно до п.1.25 ст.1, п.п.5.2.8 ст.5 Закону №334/94-ВР мав право віднести до складу валових витрат суму безнадійної заборгованості за векселями, виданими Закритим акціонерним товариством «Торговий дім «Артеміда».

Суд також вказав, що висновок ДПІ про те, що суми збитків відносяться до складу валових витрат учасника в податковий період отримання такої компенсації але не раніше періоду повної ліквідації спільної діяльності є юридично неспроможним, оскільки спільна діяльність не має жодного відношення до спірних операцій з векселями.

Не погодившись із постановою суду, Державна податкова інспекція у м. Кіровограді, подала апеляційну скаргу, в якій спросить скасувати постанову Господарського суду Кіровоградської області від 31 липня 2007 року у справі № 6/208; постановити нове рішення, яким відмовити Державному Кіровоградському сокоекстрактовому заводу в позовних вимогах.

Зазначає, що рішення суду не відповідає нормам матеріального права та винесено на підставі фактів, які суд необґрунтовано вважає наявними.

Апелянт зазначає, що на думку ДПІ, належним векселедержателем векселів Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Артеміда» є спільна діяльність «Любава-СЕЗ», учасником якої є позивач.

Згідно з даними АІС «Податки» ДК СЕЗ є учасником спільної діяльності. Договір СД ЗАТ «Любава»-Кіровоградський СЕЗ» взятий на облік в Кіровоградській МДПІ 16.10.1998р. за №6СД. На теперішній час договір СД ЗАТ «Любава»-Кіровоградський СЕЗ» знаходиться на обліку в Кіровоградській МДПІ, але не звітує.

Відповідно до пп.7.7.2 п.7.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон №334/94-ВР)(зі змінами та доповненнями), у податковому обліку, як і в бухгалтерському, облік результатів спільної діяльності платник податку веде окремо від обліку господарських результатів своєї діяльності.

Податковий облік спільної діяльності не впливає на податковий облік ДК СЕЗ, а тому збільшення валових витрат, внаслідок включення безнадійної заборгованості в сумі 862310,00 грн. є неправомірними.

Апелянт також зазначає, що у будь-якому випадку податковим обліком позивача не підтверджено будь-які витрати підприємства, пов’язані із придбанням векселю, або наявність дебіторської заборгованості осіб, зазначених у векселі, за товари (послуги), надані позивачем.

Апелянт вказує, що згідно п.п.5.2.1 ст.5 Закону №334/94-ВР до валових витрат можуть бути віднесені витрати, пов’язані із виробництвом, згідно п.п.12.1.4 ст.12 названого закону до валових витрат можна віднести вартість несплачених товарів (послуг). Однак у даному випадку бухгалтерська звітність позивача не підтверджує обставин, визначених у п.п.5.2.1 ст.5 та п.п.12.1.4 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Апелянт вказує, що оскільки вданому випадку продавцем товару векселедавцю є СД ЗАТ «Любава»-Кіровоградський СЕЗ», то в порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.12.1.1 п.12.1 ст.12 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР та п.15 Порядку ведення податкового обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затвердженого Наказом ДПАУ від 30.09.2004р. за №571 та зареєстрованого в Мінюсті України 29.10.2004р. за №1389/9988, підприємством ДК СЕЗ безпідставно завищено валові витрати в розмірі 862310,00 грн.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу , в яких просить залишити апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді без задоволення , а постанову господарського суду Дніпропетровської області від31.07.07р. в адміністративній справі №6/208 без змін.

Позивач вказує, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки учасником вексельного обороту згідно цивільного законодавства є виключно юридичні особи.

Спільна діяльність «Любава-СЕЗ» не є юридичною особою і не може бути позивачем і відповідачем у суді. Відповідно Спільна діяльність «Любава-СЕЗ» не може бути законним держателем векселів або зобов’язаною за векселем особою (боржником) взагалі, оскільки до неї неможливо заявити прямий позов, що суперечить правовій природі вексельних відносин.

Цей висновок було повністю підтримано господарським судом Кіровоградської області у справі №6/66/10, в якій виявлено та визнано вимоги ДКСЕЗ до Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Артеміда» в сумі 27074000,00 грн. за спірними векселями.

Оскільки суми, зазначені у векселі, не були отримані ДКСЕЗ внаслідок банкрутства векселедавця, позивач вважає, що він має право включити до складу валових витрат суми, зазначені у векселях Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Артеміда».

У судовому засіданні представники сторін доводи апеляційної скарги та заперечень на неї підтримали.

Заслухавши представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За результатами проведеної Державною податковою інспекцією у м. Кіровограді виїзної планової перевірки Державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 30.06.2006р. складено акт №83/23-1/00378844 від 02.10.2006р.

ДПІ встановлено, що підприємством в порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.12.1.1 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.15 Порядку ведення податкового обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.09.2004р. за №571 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.10.2004р. за №1389/9988, завищено скориговані витрати за 2006 рік в сумі 862310,10 грн. (в тому числі І квартал – 142310,00 грн., ІІ квартал 720000,00 грн.), внаслідок неправомірного проведення коригування безнадійної заборгованості.

На підставі висновків, зазначених в акті перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 11.10.06р. №0001512310/0.

За результатами адміністративного оскарження назване рішення залишено без змін, винесено податкові повідомлення-рішення від 22.12.06р. за №0001512310/1, від 05.03.07р. за №0001512310/2, від 25.04.07р. за №0001512310/3.

Під час перевірки та судового розгляду встановлено наступне.

ДК СЕЗ є учасником спільної діяльності. Договір спільної діяльності ЗАТ «Любава»-Кіровоградський СЕЗ» взятий на облік в Кіровоградській МДПІ 16.10.1998р. за №6СД. На час перевірки Договір СД ЗАТ «Любава»-Кіровоградський СЕЗ» знаходився на обліку в Кіровоградській МДПІ, але не звітував, останній звіт (декларації з податку на прибуток) було надано за ІІ квартал 2002р.

На підставі наданих перевіряючим копій простих векселів, складених 14.01.2000р., встановлено, що векселедавець - ЗАТ «Торговий дім «Артеміда» зобов’язаний сплатити у строк за «пред’явленням» власнику векселів ЗАТ «Любава» м. Кіровоград кошти в розмірі 27074000,00 грн. Згідно акту прийому-передачі векселів від 20.01.2000р., скріпленого печаткою ЗАТ «Любава» та печаткою ДК СЕЗ, Спільна діяльність «Любава-СЕЗ» передає, а ДК СЕЗ приймає прості векселі №723233011272. №723233011293, номінальною вартістю відповідно 14074000,00 грн. та 13000000,00 грн.

Однак, як зазначено у акті перевірки, та підтверджено під час судового розгляду, податковий та бухгалтерський облік, який би підтверджував наявність дебіторської заборгованості СД ЗАТ «Любава»-Кіровоградський СЕЗ» перед ДК СЕЗ відсутній.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області у справі№6/66/10 від 24.01.2006р. про банкрутство ЗАТ «Торговий дім «Артеміда» було встановлено, що після завершення ліквідаційної процедури залишились непогашеними визнані судом вимоги ініціюючого кредитора ВАТ «Кіровоградбудтранс», а також виявлені та визнані ліквідатором вимоги ДК СЕЗ в сумі  27074 00,00 грн. (згідно простих векселів №723233011272, №723233011293, номінальною вартістю відповідно 14074000,00грн. та 13000000,00 грн.). Керуючись даним висновком, ДК СЕЗ провело коригування валових витрат шляхом включення до ряд.05.3 декларації з податку на прибуток підприємства безнадійної заборгованості в розмірі 862310,00 грн.

Колегія суддів вважає, що зазначене коригування є таким, що не відповідає чинному законодавству з наступних підстав.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України №334/94-ВР валовими витратами підприємства визнаються валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як свідчать матеріали справи, будь-які докази стосовно того, що підприємство несло витрати в грошовій формі у зв’язку з придбанням у СД ЗАТ «Любава»-Кіровоградський СЕЗ» або у інших осіб векселів ЗАТ «Торговий дім «Артеміда» ні перевіряючим, ні суду надано не було.

Отже підстав для віднесення спірних сум до валових витрат згідно норм п.5.1 ст.5 названого Закону відсутні.

Відповідно до п.5.2.8 Закону №334/94-ВР до валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку. Отже у п.5.2.8 Закону №334/94-ВР йдеться про безнадійну заборгованість, яка по своїй природі  могла бути раніше віднесена до складу валових витрат. Порядок врегулювання сумнівної та безнадійної заборгованості визначено ст.12 Закону №334/94-ВР

Отже для належного розуміння норм п.5.2.8 слід здійснити системний аналіз п.п.5.2.8 та ст.12 названого Закону.

Відповідно до п.12.1.1 платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;

б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством;

в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Згідно п.12.1.2 платник податку - продавець зобов'язаний збільшити валовий дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту або відшкодованої за рахунок страхового резерву згідно із пунктом 12.3 цієї статті, у разі коли протягом такого податкового періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) суд не задовольняє позов (заяву) продавця або задовольняє його частково чи не приймає позов (заяву) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини;

б) сторони договору у досудовому порядку досягають згоди щодо продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначених законом);

в) продавець, який не отримав відповіді на претензію протягом строків, визначених законодавством, або отримав від покупця відповідь про визнання наданої претензії, але не отримує оплати (інших видів компенсацій у рахунок погашення заборгованості) протягом визначених у такій претензії строків, та при цьому протягом наступних 90 днів не звертається до суду (господарського суду) із заявою про стягнення заборгованості або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

Отже системний аналіз названих норм свідчить, що правом віднесення безнадійної заборгованості до складу валових витрат наділений саме платник податку – продавець товарів, робіт, послуг, який не отримав за них винагороду.

Доказів, які б свідчили, що векселі Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Артеміда» були отримані позивачем за товари, роботу, послуги позивач не надав. Як свідчить акт перевірки, підписаний без заперечень посадовими особами позивача, дебіторська заборгованість за операціями, пов’язаними з векселями у підприємства була відсутня.

За таких обставин включення сум, не отриманих за векселями, до складу валових витрат на підставі п.5.2.8 ст.5, п.12.1.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відсутні.

Отже податковий орган правомірно дійшов висновку про порушення позивачем норм ст.12 Закону України №334/94-ВР та необґрунтоване здійснення коригування валових витрат, що виключає визнання протиправними та скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень з підстав, заявлених у позові.

Посилання позивача на норми п.1.25 ст.1 Закону України №334/94-ВР не приймаються колегією суддів, виходячи з такого.

Відповідно до п.1.25 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безнадійною заборгованістю вважається заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна юридичної особи, оголошеної банкрутом у порядку, встановленому законом, або при її ліквідації.

Однак п.1.25 ст.1, визначає лише поняття безнадійної заборгованості.

У той же час, норми п.п.5.1,5.2.8 ст.5, п.12.1.1, 12.1.2 ст.12 Закону України виключають можливість включення до складу валових витрат сум, пов’язаних з векселями, які не виступають товаром, та не є векселями, які отримані як оплата товарів (робіт, послуг). Зазначені норми кореспондуються з вексельним законодавством України, яке виключає можливість видачі «дружніх» безтоварних векселів.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято внаслідок невірного застосування норм п.1.25 ст.1, п.5.2.8 ст.5, п.12.1.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 206, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді, м. Кіровоград задовольнити.

Постанову Господарського суду Кіровоградської області від 31 липня 2007 року – скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанову може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Постанову виготовлено у повному обсязі 20.03.2009 р.

Головуючий суддя:                                                                         Туркіна Л.П.

Судді:                                                                                                Юхименко О.В.

                                                                                                          Проценко О.А.