Рішення № 34598639, 23.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15412/13 23.10.13

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, м. Одеса

до Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок", м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Служба автомобільних доріг України в Одеській області, м. Одеса,

про стягнення 5 644,55 грн та розірвання договору,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

від третьої особи: не з'явився.

Відповідно до приписів частини третьої ст. 69 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за клопотанням позивача у справі, з метою усунення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, витребування додаткових доказів, строк розгляду спору в даній справі було продовжено на 15 (п'ятнадцять) днів (ухвала Господарського суду міста Києва від 09.10.2013).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2013 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Службу автомобільних доріг України в Одеській області.

СУТЬ СПОРУ: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області (далі - РВ ФДМУ по Одеській області) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок" про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 5 406,57 грн за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності б/н від 01.03.2012, пені в сумі 237,98 грн; розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності б/н від 01.03.2012; зобов'язання передати державне нерухоме майно, а саме: нежитлове вбудоване приміщення першого поверху, загальною площею 39,3 кв.м, що розміщене за адресою: м. Одеса, вул. Грушевського, 49, балансоутримувачу - Службі автомобільних доріг в Одеській області.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання представників сторін та третьої особи, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

21.10.2013 (згідно штампу вхідної кореспонденції господарського суду) позивач надав суду письмові пояснення № 10-11-04947 від 04.10.2013, відповідно до яких підставами для розірвання спірного договору вказав: частину третю ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частину другу ст. 651 Цивільного кодексу України, частину четверту ст. 188 Господарського кодексу України. Разом з цим до даних пояснень долучив уточнений звіт про стан надходження коштів до бюджету, а також розрахунок пені за період з 12.04.2013 по 04.10.2013, згідно якого збільшив розмір пені.

23.10.2013 (згідно штампу вхідної кореспонденції господарського суду) від позивача до суду надійшло клопотання № 30-10/11748 від 22.10.2013 про відкладення розгляду справи, у зв'язку з великою завантаженістю юридичного відділу РВ ФДМУ по Одеській області та тим, що РВ ФДМУ по Одеській області видало довіреність на право представлення інтересів у суді лише двом представникам, один з яких звільнився, а інший - перебуває у відрядженні в іншому суді.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд встановив:

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням зі сторони відповідача у даній справі зобов'язання щодо своєчасної сплати орендної плати за умовами договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності б/н від 01.03.2012.

Так, 01.03.2012 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Орендодавець) та Державним підприємством дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та інформатики "Укрдорзв'язок" (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності б/н (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлове вбудоване приміщення першого поверху, загальною площею 39,3 кв.м (інв. № 18) (реєстровий номер 25829550.1.ААААЛГ178) (далі - Майно), що обліковується на балансі Служби автомобільних доріг в Одеській області (далі - Балансоутримувач), яке розміщене за адресою: м. Одеса, вул. Грушевського, 49, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ФОП Рибак А.О. на 26.09.2011 і склала 170 795,00 грн. Майно передавалось в оренду з метою: розміщення диспетчерської служби (інше використання нерухомого майна) (п. 1.2 Договору). Передача Майна в оренду здійснювалась за вартість, визначеною у звіті про незалежну оцінку (п. 2.3 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (січень 2012) - 2 145,63 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2012 р. визначалась шляхом коригування орендної плати, яка зазначена у абзаці І цього пункту на індекси інфляції за лютий 2012 р. та березень 2012 р. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2 Договору). Орендна плата за кожний наступний місць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 3.5 Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету 70% надсилається Орендарем Орендодавцеві.

Згідно п. 3.6 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. 3а ініціативою Орендодавця стягнення заборгованості з орендної плати та пені вирішуються в судовому порядку (п. 3.7 Договору).

Відповідно до п.п. 5.3, 5.9 Договору Орендар зобов'язався своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату; щомісяця до 12 числа надавати Орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України). На вимогу Орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння.

Згідно п. 9.4 Договору Орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди та (або) відшкодування збитків у разі, якщо Орендар, зокрема, не сплачує або несвоєчасно сплачує орендну плату.

Відповідно до п. 10.1 цей Договір укладено строком на два роки одинадцять місяців, який діє з моменту підписання його сторонами.

Згідно п. 10.3 Договору за ініціативою однієї із сторін цей Договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством, та у разі якщо орендар не погоджується підписувати новий розрахунок орендної плати та відповідні зміни до Договору при зміні Методики розрахунку орендної плати.

Пунктом 10.6 Договору Сторони узгодили, що чинність цього Договору припиняється внаслідок, зокрема, достроково за взаємною згодою Сторін або за рішенням суду.

Факт передачі майна Орендарю згідно умов Договору підтверджується актом приймання-передавання державного нерухомого майна, що обліковується на балансі Служби автомобільних доріг в Одеській області б/н від 01.03.2012, підписаним сторонами.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач у період з 12.04.2012 по 05.07.2013 своєчасно та у повному обсязі не сплачував орендну плату за спірним договором, у зв'язку чим у останнього утворилась заборгованість в розмірі 5 406,57 грн. Таким чином на підставі положень спірного договору позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 5 406,57 грн та пеню в сумі 237,98 грн, а також розірвати даний договір з підстав невиконання орендарем (відповідачем у даній справі) його умов щодо своєчасного та в повному обсязі внесення орендних платежів, та зобов'язати відповідача передати державне нерухоме майно балансоутримувачу - Службі автомобільних доріг в Одеській області.

Надавши належну правову кваліфікацію відносинам сторін, дослідивши правові норми, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом досліджено правові норми, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Так, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди майна, що належить до державної власності, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон) та інші нормативно-правові акти.

Так, згідно частини першої ст. 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), як загальної норми права, за договором (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Стаття 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 2 Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно частини першої ст. 284 ГК України орендна плата є істотною умовою договору. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша ст. 286 ГК України).

Відповідно до частини третьої ст. 18 Закону передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, а статтею 19 Закону встановлений обов'язок Орендаря вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності та в строк, встановлений Договором.

Згідно приписів ст. 526 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини другої ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини першої ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя цієї статті).

Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 3.1 Договору орендна плата становить без ПДВ за базовий місяць оренди (січень 2012) - 2 145,63 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2012 р. визначалась шляхом коригування орендної плати, яка зазначена у абзаці І цього пункту на індекси інфляції за лютий 2012 р. та березень 2012 р. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2 Договору). Орендна плата за кожний наступний місць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 Договору).

Відповідно п. 3.5 Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету 70% надсилається Орендарем Орендодавцеві. Згідно п. 3.6 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до частини першої ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина друга ст. 34 ГПК України).

Встановлення обставин, які входять до предмету доказування в даній справі та правова оцінка доказів здійснюється судом на підставі ст. 43 ГПК України, відповідно до якої ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом на підставі внутрішнього переконання, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом враховано, що акт звірки є суто бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо. Натомість позивачем у даній справі не надано суду первинних документів на підтвердження часткового виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором, зокрема, передбачених п. 5.9 Договору копій платіжних доручень з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України; не виконано вимог ухвали господарського суду від 18.09.2013 щодо надання обґрунтованого розрахунку боргу, з якого б чітко вбачалось утворення сум заборгованості на кінець розрахункового періоду, відтак господарський суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача у даній справі за умовами спірного договору позивачем належними та допустимими доказами не доведено. З наданих позивачем розрахунків боргу не вбачається утворення зазначених у ньому сум заборгованості на кінець кожного розрахункового періоду та загалом, відтак у задоволенні позову в частині позовну щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в розмірі 5 406,57 грн - слід відмовити у зв'язку з його необґрунтованістю та недоведеністю належними доказами.

Таким чином, оскільки позивачем не доведено неналежне виконання з боку відповідача зобов'язань за умовами спірного договору, відтак позов у частині стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов'язання в сумі 237,98 грн - також не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог, які полягають у розірванні договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності б/н від 01.03.2012 та зобов'язанні передати державне нерухоме майно, а саме: нежитлове вбудоване приміщення першого поверху, загальною площею 39,3 кв.м, що розміщене за адресою: м. Одеса, вул. Грушевського, 49, балансоутримувачу - Службі автомобільних доріг в Одеській області, господарський суд зазначає наступне.

Частиною другої ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до частини третьої ст. 26 Закону договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Підставою для розірвання спірного договору позивач зазначив несвоєчасність та не в повному обсязі сплата орендної плати згідно його умов.

Згідно п. 9.4 Договору Орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди у разі, якщо Орендар, зокрема, не сплачує або несвоєчасно сплачує орендну плату.

Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності б/н від 01.03.2012 укладено строком на два роки одинадцять місяців, який діє з моменту підписання його сторонами ( п. 10.1 цього Договору). Пунктом 10.6 Договору Сторони узгодили, що чинність цього Договору припиняється внаслідок, зокрема, достроково за взаємною згодою Сторін або за рішенням суду.

Разом з цим господарський суд зазначає, що невиконання умов договору доводиться на загальних підставах, однак позивачем у даній справі не доведено неналежність виконання відповідачем умов спірного договору, відтак дана обставина не може бути визнана судом підставою для розірвання спірного договору, тому в задоволенні позову щодо розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності б/н від 01.03.2012 - слід відмовити.

З приводу позовної вимоги щодо зобов'язання передати державне нерухоме майно балансоутримувачу господарський суд зазначає, повернення майна, що є об'єктом договору оренди може мати місце у зв'язку з його припиненням. Таким чином, оскільки позивачем не доведено неналежність виконання відповідачем зобов'язання за умовами спірного договору, відтак у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача у справі повернути об'єкт оренди балансоутримувачу, тому у задоволенні позовної вимоги, що полягає у зобов'язанні відповідача передати державне нерухоме майно, а саме: нежитлове вбудоване приміщення першого поверху, загальною площею 39,3 кв.м, що розміщене за адресою: м. Одеса, вул. Грушевського, 49, балансоутримувачу - Службі автомобільних доріг в Одеській області - також слід відмовити.

Наданий позивачем розрахунок пені за період з 12.04.2013 по 04.10.2013, згідно якого збільшено її розмір до 537,98 грн, судом при розгляді спору у даній справі не враховано, оскільки позивач в порядку ст. 22 ГПК України не звертався до суду з проханням збільшити розмір позовних вимог.

Клопотання позивача № 30-10/11748 від 22.10.2013 про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Таким чином відкладення розгляду справи є правом суду, яким останній користується виходячи з процесуальної необхідності в межах встановленого ГПК України строку, передбаченого для розгляду справи господарським судом.

Клопотання позивача про відкладення розгляду у даній справі мотивоване великою завантаженістю юридичного відділу РВ ФДМУ по Одеській області та тим, що РВ ФДМУ по Одеській області видало довіреність на право представлення інтересів у суді лише двом представникам, один з яких звільнився, а інший - перебуває у відрядженні в іншому суді. Разом з цим на підтвердження вказаних у даному клопотанні причин неможливості направлення свого представника у судове засідання господарського суду, позивачем не надано жодних доказів.

Підпунктом 3.9.2. підпункту 3.9. пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Таким чином, беручи до уваги положення ст.ст. 28, 32 - 34 ГПК України та наведені вище роз'яснення постанови пленуму Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з недоведеністю зазначених у клопотанні причин для відкладення розгляду справи та обмеженням процесуального строку розгляду господарським судом спору.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 4 014,50 грн покладаються на позивача у справі - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області, відповідно до вимог частини п'ятої ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 23.10.2013 згідно частини другої ст. 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 42, 43, 22, 32, 33, 34, 43, частиною п'ятою ст. 49, ст.ст. 82, 84, частиною другою ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Служби автомобільних доріг України в Одеській області про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 5 406,57 грн за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності б/н від 01.03.2012, пені в сумі 237,98 грн; розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності б/н від 01.03.2012; зобов'язання передати державне нерухоме майно, а саме: нежитлове вбудоване приміщення першого поверху, загальною площею 39,3 кв.м, що розміщене за адресою: м. Одеса, вул. Грушевського, 49, балансоутримувачу - Службі автомобільних доріг в Одеській області - відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 28.10.2013.

Суддя Ю.О. Підченко