Постанова № 34597400, 04.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2013 року Справа № 5015/6868/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О.за участю представників: від позивача:Максимів Р.Й., дов. б/н від 05.03.2013р.від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_5на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.07.2013р.у справі господарського суду№5015/6868/11 Львівської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Шольц Утилізатор АГ"до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5про визнання недійсним договоруВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.10.2012р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.07.2013р. у справі №5015/6868/11, позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Визнано недійсним договір суборенди майна від 01.11.2010р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шольц Утилізатор АГ". Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, з прийнятими судовими актами господарських судів попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.09.2013р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У зв'язку з виходом з відпустки судді Євсікова О.О. та завантаженістю судді Акулової Н.В., розпорядженням секретаря першої судової палати від 10.10.2013р. №02-05/814 сформовано колегію суддів для розгляду справи у наступному складі: головуючий суддя - Прокопанич Г.К., судді: Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О.

Ухвалою від 14.10.2013р. Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

У зв'язку з відпусткою судді Прокопанич Г.К., розпорядженням заступника секретаря першої судової палати від 24.10.2013р. №02-05/845 сформовано колегію суддів для розгляду справи у наступному складі: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді: Акулова Н.В., Євсіков О.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.10.2013р. задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Шольц Утилізатор АГ" про продовження строку розгляду касаційної скарги у справі №5015/6868/11, продовжено строк її розгляду на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд касаційної скарги.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 01.11.2013р. №02-05/874 у зв'язку з виходом з відпустки судді Прокопанич Г.К. та завантаженістю судді Акулової Н.В., для розгляду справи №5015/6868/11 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Прокопанич Г.К., судді - Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити оскаржувані судові акти першої та апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 04.11.2013р. представник позивача заперечував проти задоволення касаційної скарги. Відповідач уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено місцевим господарським судом та апеляційною інстанцією, спірні правовідносини стосуються договору суборенди майна від 01.11.2010р. між позивачем та відповідачем, відповідно до умов якого відповідач (орендодавець) зобов'язується передати позивачу (орендар), в строкове платне користування (оренду) майно терміном 8 місяців - до 01.07.2011р. із орендною платою в розмірі 21000грн. за місяць, а саме: два крани козлові типу КУК-12,5 та вагу автомобільну 30-ти тонну з приміщенням вагової, характеристика яких наведена в пунктах 1.2 та 1.3 цього договору, а орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати орендодавцю орендну плату в розмірі, встановленому цим договором.

У висновку судово-почеркознавчої експертизи від 23.03.2012р. №296 зазначено, що в договорі суборенди майна від 01.11.2010р. та в графі "Орендар" в акті приймання-передачі в суборенду майна від 01.11.2010р., підписи виконані не ОСОБА_6, а іншою особою з намаганням наслідувати справжні підписи ОСОБА_6

Також у висновку судово-технічної експертизи реквізитів документів та друкарських форм від 11.09.2012р. №1732/1733 зазначено, що відтиски круглої печатки від імені ТОВ "Шольц Утилізатор АГ" в спірному договорі суборенди та в акті приймання-передачі в суборенду майна, складеному 01.11.2010р. нанесені однією і тією ж рельєфною еластичною (гумовою, фотополімерною) друкарською формою - круглою печаткою ТОВ "Шольц Утилізатор АГ", вільні зразки якої надані для порівняльного дослідження.

За приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України угода визнається недійсною у разі коли вона суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Відповідно до приписів ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 32 ГПК України визначає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані, зокрема, встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Відповідно до приписів ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами , встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Приписами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За вимогами цієї ж статті ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до положень Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, які затверджені Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998р. №53/5, для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

Проте, при задоволені позовних вимог та при оцінці висновків судових експертиз, господарськими судами попередніх інстанцій не з'ясовано чи оригінали чи копії спірного договору та акту приймання-передачі в суборенду майна, складеного 01.11.2010р. були покладені в основу вищезазначених судових експертиз.

Відповідно до п. 14.3 оскаржуваного договору, текст останнього складено у двох примірниках, однак, ані місцевим господарським судом, ані апеляційною інстанцією не з'ясовувалось питання щодо ідентичності примірників договору.

Судами попередніх інстанцій не з'ясовані у повному обсязі обставини, пов'язанні з установленням факту виконання підписів під впливом будь-яких (природних, штучних) збиваючих факторів, як цього вимагає п. 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, які затверджені Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998р. №53/5, має місце невідповідність змісту питань, що фактично виносились на вирішення експертизи, та її висновками.

Крім того, матеріалами справи не підтверджується додержання порядку, передбаченого п. 1.6 та п. 1.7 вищезазначених Науково-методичних рекомендацій щодо відбирання експериментальних зразків підпису та їх посвідчення.

Також господарські суди попередніх інстанцій дійшли до передчасного висновку щодо відсутності фактичних дій, які можна було б розцінити як схвалення оскаржуваного правочину, оскільки господарськими судами не досліджувались первинні документи бухгалтерського обліку господарських операцій сторін та інші документи щодо спірних правовідносин.

Матеріали справи містять суперечливі висновки стосовно наявності чи відсутності підстав для призначення судово-технічної експертизи реквізитів документів та друкарських форм щодо питань пов'язаних з доводами сторін щодо печатки підприємства. Зокрема, в ухвалі господарського суду Львівської області від 11.01.2012р. зазначено, що питання про ідентифікацію печатки товариства судом не ставляться, оскільки представником позивача не заперечується належність товариству печатки, проставленої на договорі та акті приймання-передачі. Між тим, в подальшому, вищезазначена експертиза даного виду була призначена і її результати були покладені в основу оскаржуваних судових актів без належної оцінки в розумінні ст. 43 ГПК України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції не з'ясували в повному обсязі всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення ст. 43 ГПК України належної юридичної оцінки.

Ці питання потребують дослідження та з'ясування в повному обсязі з метою повного та всебічного встановлення фактичних обставин справи у відповідності до приписів чинного законодавства та норм процесуального права.

Беручи до уваги вищевикладене, господарські суди попередніх інстанцій припустились порушення приписів ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи в їх сукупності.

Вищевикладене в сукупності є суттєвим для правильного вирішення спору в розумінні статей 34, 36 ГПК України в зв'язку з чим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанції не з'ясовані в повному обсязі фактичні обставини спірних правовідносин, що мають істотне значення для правильного вирішення спору.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи приписи ст. 1117 ГПК України, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 10.10.2012р. та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 29.07.2013р. у справі №5015/6868/11 підлягають скасуванню, як винесені без дослідження всіх обставин справи, що мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - частково задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.07.2013р. та рішення господарського суду Львівської області від 10.10.2012р. у справі №5015/6868/11 - скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя О.О. Євсіков