Ухвала суду № 34590576, 30.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" жовтня 2013 р. м. Київ К-38658/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я, Леонтович К.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року

у справі № 2а-13234/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС»

до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства у м. Києві

про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

У січні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТС» (далі - ТОВ «ЕТС») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило:

- скасувати рішення Східної митниці про визначення митної вартості товару до ВМД №700020009/8/006840 від 29.08.2008 у сумі 1 127 812 грн. 45 коп. на вантаж: Екскаватор гусеничний з обертанням верхньої частини на 360 градусів мод. Volvo ЕС360BLC - 1 шт., серійний номер VCEC360ВА00013184 зі встановленим ковшем загального призначення, місткістю 1,9 куб. м.;

- скасувати рішення Східної митниці щодо неможливості застосування митної вартості, заявленої декларантом ТОВ «ЕТС» у вантажній митній декларації № 700020009/8/006911 від 01.09.2008 на вантаж: Екскаватор гусеничний з обертанням верхньої частини на 360 градусів мод. Volvo ЕС360BLC - 1 шт., серійний номер VCEC360ВА00013184 з встановленим ковшем загального призначення, місткістю 1,9 куб. м.;

- зобов'язати Східну митницю прийняти рішення про можливість застосування митної вартості, заявленої декларантом ТОВ «ЕТС» у вантажній митній декларації № 700020009/8/006911 від 01.09.2008 на вантаж: Екскаватор гусеничний з обертанням верхньої частини на 360 градусів мод. Volvo ЕС360BLC - 1 шт., серійний номер VCEC360ВА00013184 з встановленим ковшем загального призначення, місткістю 1,9 куб. м.;

- зобов'язати Східну митницю прийняти рішення про визначення митної вартості товару, заявленої декларантом ТОВ «ЕТС» у вантажній митній декларації № 700020009/8/006911 від 01.09.2008 на вантаж: Екскаватор гусеничний з обертанням верхньої частини на 360 градусів мод. Volvo ЕС360BLC - 1 шт., серійний номер VCEC360ВА00013184 з встановленим ковшем загального призначення, місткістю 1,9 куб. м.;

- зобов'язати Східну митницю повернути позивачу ТОВ «ЕТС» надмірно сплачені до державного бюджету обов'язкові платежі згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом ПДВ згідно з ВМД № 700020009/8/006911 за курсом НБУ, станом на 01.09.2008 у сумі 35 522 грн. 64 коп.;

- стягнути з Головного управління Державного казначейства у м. Києві на користь ТОВ «ЕТС» зайво сплачені платежі на загальну суму 35 522 грн. 64 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.09.2010 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове - про задоволення позову повністю.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, Східна митниця оскаржила його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі касатор просив скасувати вказаний судовий акт з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення у справі - про відмову у позові.

Касаційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що рішення Східної митниці про визначення митної вартості товару до ВМД №700020009/8/006840 від 29.08.2008 є правомірним та прийнятим відповідно до положень митного законодавства України. Митний орган в оспорюваному рішенні обґрунтував неможливість застосування 1-5 методів визначення митної вартості товару, з декларантом позивача здійснено відповідні консультації, що підтверджено відповідними записами у рішенні та ВМД №700020009/8/006840. У той же час, наданих позивачем документів було недостатньо для визначення митної вартості товару за першим методом, зокрема, виписки банку про передоплату, оскільки ці документи не підтверджують стовідсоткової вартості товару, сплаченої позивачем під час його придбання.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» замість Східної митниці у складі Державної митної служби України утворено Східну митницю Міністерства доходів і зборів.

Згідно з Указом Президента України від 29.11.2011 N 1078/2011 «Про положення про Державну казначейську службу України» Державна казначейська служба України є правонаступником прав та обов'язків Державного казначейства України.

Таким чином, на підставі статті 55 КАС України судом касаційної інстанції у справі здійснюється процесуальне правонаступництво шляхом заміни відповідача - Східної митниці на Східну митницю Міністерства доходів і зборів, а також відповідача - Головного управління Державного казначейства України у м. Києві на Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 06.06.2008 між позивачем та «Volvo Construction Equipment AB - International Division» укладений прямий зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу №2008-06-06 на умовах поставки відповідно до умов поставки Інкотермс-2000.

Для здійснення митного оформлення декларантом позивача 29.08.2008 заявлено для митного оформлення декларацію №700020009/8/006840 на вантаж Екскаватор гусеничний з обертанням верхньої частини на 360 градусів мод. Volvo ЕС360BLC - 1 шт., серійний номер VCEC360ВА00013184 з встановленим ковшем загального призначення, місткістю 1,9 куб. м., фактурна вартість якого складає 950 217,54 грн. При цьому позивачем було надано вищевказаний контракт з додатками та доповненнями до нього, CMR б/н від 05.08.2008, рахунок №0001506486 від 31.07.2008, довідку ДПІ №408 від 21.07.2008. Таким чином, на думку позивача, у відповідача були всі підстави для визначення митної вартості товару відповідно до першого методу статті 266 Митного Кодексу України, згідно з яким митна вартість товару, що імпортується, визначається за ціною договору.

Не погоджуючись із заявленою митною вартістю товару, відповідач зробив напис про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою КМУ від 20.12.2006 № 1766 (далі Порядок 1766), а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми виробника товару, копії ВМД країни відправника, висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають повноваження, комерційні пропозиції.

29.08.2008 позивач повідомив відповідача про неможливість надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, про що вчинено відповідний запис.

29.08.2008 Східною митницею прийнято рішення про визначення митної вартості товару до ВМД №700020009/8/006840 від 29.08.2008, згідно з яким вартість товару визначено в сумі 1 127 812,45 грн., замість заявленої позивачем вартості у розмірі 950 217,54 грн., та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон згідно якої визначено, що товари не підлягають митному оформленню через митний кордон України з причин неподання додаткових документів, необхідних для визначення митної вартості.

01.09.2008 ТОВ «ЕТС» подало вантажну митну декларацію №7700020009/8/006911 з новою (скоригованою) митною вартістю товару, за якою були сплачені передбачені чинним законодавством платежі до бюджету.

ТОВ «ЕТС» були зібрані та подані витребувані митницею додаткові документи щодо вартості спірного товару. Проте, 10.12.2008 відповідач листом від 03.12.2008 повідомив позивача про прийняте рішення щодо неможливості застосування митної вартості, заявленої декларантом з підстав надання декларантом в неповному обсязі додаткових матеріалів щодо митної вартості товару. Позивач не погоджується з рішенням відповідача щодо неможливості застосування митної вартості, заявленої декларантом у вантажній митній декларації №700020009/8/006911 від 01.09.2008.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з обґрунтованими сумнівами у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості (не надані документи, які були зазначені посадовою особою Східної митниці у деклараціях митної вартості відповідно до вимог Постанови № 1766) митницею обґрунтовано застосований шостий (резервний) метод визначення митної вартості товару.

Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що такого документа як рішення щодо неможливості застосування митної вартості, заявленої декларантом у ВМД №7000200009/8/006911 від 01.09.2008, на скасуванні якого наполягає позивач взагалі не існує. У даному випадку митний орган листом від 03.12.2008 №11-41/7171 повідомив позивача про неможливість прийняття митної вартості, заявленої позивачем, у зв'язку з ненаданням ним витребуваних додаткових документів. Натомість рішення у вигляді окремого документу не приймалося, оскільки зазначене не передбачено чинним законодавством України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні зазначив, що відповідач, як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, не надав доказів щодо неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів та проведення відповідних консультацій між митним органом та декларантом, що є прямим порушенням порядку визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується зі вказаним висновком суду апеляційної інстанції та вважає його помилковим з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 265 Митного кодексу України митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Згідно зі статтею 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість), 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм, а також положень постанов Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 № 339 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» та від 20.12.2006 № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Аналогічна позиція у даній справі викладена у постанові Верховного Суду України від 14.11.2011 №21-213а11.

Відповідно до частини першої статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо правомірності дій Східної митниці під час витребовування від позивача додаткових документів через наявність обгрунтованих сумнівів щодо заявленої митної вартості товару та застосування у подальшому шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару, послідовно обґрунтувавши в оспорюваному рішенні неможливість застосувати попередні п'ять методів, як це установлено частиною п'ятою статті 266 Митного кодексу України.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з доводами Східної митниці про те, що про здійснення відповідних консультацій з декларантом позивача свідчить відповідний запис на ВМД №700020009/8/006840 від 29.08.2008, а також подання до митного органу додаткових документів після випуску товару в обіг під гарантійні зобов'язання.

Відповідно до положень статті 267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що ТОВ «ЕТС» не подано під час розгляду справи належного доказу (банківська виписка, касовий ордер тощо) про здійснення оплати всієї вартості ввезеного товару, який би достовірно підтвердив вартість операції, тобто ціну, що була фактично сплачена. У той же час, жодних документів про здійснення транспортних витрат надано не було. Отже, митний орган у цьому випадку об'єктивно був позбавлений можливості застосувати перший метод визначення митної вартості ввезеного позивачем товару.

Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення Східної митниці про визначення митної вартості товару до ВМД №700020009/8/006840 від 29.08.2008 є правомірним та прийнятим згідно з положеннями чинного митного законодавства України.

Решта позовних вимог ТОВ «ЕТС» задоволенню не підлягають як такі, що є похідними, а також у зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю, оскільки судом першої інстанції установлено відсутність прийняття Східною митницею рішення щодо неможливості застосування митної вартості, заявленої декларантом ТОВ «ЕТС» у вантажній митній декларації № 700020009/8/006911 від 01.09.2008.

У той же час, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у митній декларації № 700020009/8/006911 від 01.09.2008 ТОВ «ЕТС» зазначило скориговану митним органом вартість ввезеного товару в розмірі 1 127 812,45 грн. Таким чином, позовна вимога про зобов'язання Східної митниці прийняти рішення про можливість застосування митної вартості, заявленої декларантом ТОВ «ЕТС» у вантажній митній декларації № 700020009/8/006911 від 01.09.2008, є безпідставною.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги заслуговують на увагу та підтверджуються вище переліченими нормами права і встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим наявні підстави для її задоволення та скасування рішення суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною першою статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Східної митниці задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року в цій справі скасувати, залишивши в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2010 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 КАС України.