Ухвала суду № 34590572, 24.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/15908/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011

у справі № 2а-2460/10/2070

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Ізюмський

тепловозоремонтний завод"

до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської

області

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Ізюмський тепловозоремонтний завод" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2010 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2010 скасовано, прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення - рішення: № 0000082320/0 від 22.04.2009; № 0000082320/1 від 30.06.2009; № 0000082320/2 від 11.09.2009; № 0000082320/3 від 30.11.2009.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено планову перевірку позивача з питань правильності нарахування податку на прибуток за період з 01.10.2007 по 30.09.2008 та складено акт № 430/2320/01056356 від 08.04.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000082320/0 від 22.04.2009; № 0000082320/1 від 30.06.2009; № 0000082320/2 від 11.09.2009; № 0000082320/3 від 30.11.2009, якими позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1483167 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 4.1. ст. 4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", занижено валовий дохід отриманий від надання послуг зі зберігання майна на загальну суму 13727 грн.; пп. 5.3.9 п. 5.3, п.5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", завищено приріст балансової вартості запасів на загальну суму 4631066 грн.; пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", не включено до складу валового доходу суму кредиторської заборгованості перед ліквідованим підприємством внаслідок чого суму інших доходів за 9 місяців 2008 року занижено на 37500 грн.; пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", занижено валові витрати на загальну суму 2689609 грн.; пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", завищено валові витрати по придбаному тепловозу на загальну суму 3333 333 грн.; пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", завищено валові витрати на вартість послуг, які не підтверджено актами виконаних робіт на загальну суму 401915 грн.; п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", завищено валові витрати на вартість послуг, компенсацію за які не здійснено на суму 37500 грн.; п. 6.1 ст. 6 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", у зв'язку із неправомірним перенесенням збитків минулого періоду на суму 2875 грн.

Стосовно договору зберігання тепловозів № 21/01-04/08 від 21.04.2008 укладеного позивачем.

Відповідно до пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, позивач правомірно включив до валових доходів в оплату виконання послуг по зберіганню тепловозів за правилом "першої події", якою за даних обставин є надходження коштів в оплату виконання послуг, факт отримання яких відповідачем не підтверджений.

Стосовно договору купівлі-продажу № П/Т-072418/ню від 19.10.2007 п'ятнадцяти тепловозів.

На підставі акту приймання-передачі від 12.11.2007 позивачем отримано від СТГО „Південна залізниця" п'ятнадцять тепловозів, в тому числі № 987, на загальну суму 53062163, 08 грн. в тому числі податок на додану вартість 8843693 грн.

Позивачем було перерахувало грошові кошти платіжним дорученням від 08.11.2007 № 2589 в повному розмірі та отримало від СТГО „Південна залізниця" податкову накладну від 08.11.2007 № 79/8-1.

За результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ „Керченський стрілочний завод" з питань правових відносин з ВАТ „Ізюмський тепловозоремонтний завод" за серпень 2008 року не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ВАТ „Ізюмський тепловозоремонтний завод".

Тепловоз серії ТЕ 116 № 987 на територію ТОВ „Керченський стрілочний завод" не надходив, оскільки перебував на відповідальному зберіганні у ВАТ „Ізюмський тепловозоремонтний завод" та зроблено висновок про порушення ВАТ „Ізюмський тепловозоремонтний завод" пп. 5.2.1, п. 5.2. ст.. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.4.1, п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", завищено валові витрати у 3 кварталі 2008 на 3333333 грн. та податковий кредит на суму 6666666, 67 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено факт придбання позивачем товару у ТОВ „Керченський стрілочний завод" та знаходження в розпорядженні ВАТ „Ізюмський тепловозоремонтний завод" тепловозу магістрального.

Статтею 10 Закону України „Про податок на додану вартість" чітко передбачено коло осіб, які відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.

Судом першої інстанції правомірно не прийняті до уваги доводи відповідача про те, що податок на додану вартість не сплачений до бюджету контрагентом позивача, оскільки, згідно з нормами Закону України „Про податок на додану вартість", не встановлено обов'язок покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Відповідно до положень Закону, сума податку на додану вартість, що включена в ціну товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок щодо сплати цього податку до бюджету.

Вище зазначена господарська операція не визначена Державною податковою інспекцією збитковою.

Крім того, реальність господарської операції підтверджується первинними бухгалтерськими документами які було досліджено судом апеляційної інстанції.

Стосовно реалізації брухту чорних металів ТОВ „Глобал" на загальну суму 360000 грн.

Судом встановлено, що даний металобрухт виник в результаті господарської діяльності ВАТ „Ізюмський тепловозоремонтний завод": частково в результаті технологічного процесу обробки деталей, частково від списання та розбирання основних засобів.

Відповідно до пункту 24 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року N 246, - металобрухт, одержаний на підприємстві не внаслідок його придбання, а як відходи виробництва (але який може використовуватися у господарській діяльності), у бухгалтерському обліку відображається як запаси.

Таким чином, у бухгалтерському обліку запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, така вартість була базою для визначення обсягу операцій, до яких застосовувався пільговий режим оподаткування податком на додану вартість, визначений п. 11.44 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість".

Судом апеляційної інстанції досліджено акти списання основних засобів позивача та акти комісії про оприбуткувань лому, здаточні на здану готову продукцію до складу.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що металобрухт виник в результаті господарської діяльності ВАТ „Ізюмський тепловозоремонтний завод": частково в результаті технологічного процесу обробки деталей, частково від списання та розбирання основних засобів.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 у справі № 2а-2460/10/2070 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 у справі № 2а-2460/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко