Ухвала суду № 34590532, 24.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/32615/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря Бовкуна В.В.

представника позивача Конева К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012

у справі № 2а/1570/6021/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібекспорт»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібекспорт» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Хлібекспорт») звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Київському районі м. Одеси) про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.01.2012 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі міста Одеси від 04 травня 2011 року №0000992301, яким ТОВ "Хлібекспорт" визначене грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 9 243 955 грн. (7 395 164 грн. за основним платежем, 1 848 791 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задовольнити частково. Визнано протиправним та скасованим податкове повідомлення-рішення від 04.05.2011 №0000992301 з податку на прибуток підприємств у сумі 9243955,00 грн. (7395164,00 грн. - за основним платежем, 1848791,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями). Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби виключити з автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України відомостей щодо нікчемності правочинів між ТОВ «Хлібекспорт» та ПП «Алюр-2009», ПП «Авант», ПП «Аліка», ПП «Альтекс Юг», ТОВ «Ковальзернотрейд», ТОВ «Магнолія-Л», ПП «Мартрейд», ТОВ «Меридіан СА», ТОВ «Рост-Інвест-Агро», ТОВ «Укрфорвард», ТОВ «Шер К», ТОВ «Ремикс», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Агробудівельний альянс Астра», ПП «Сан-Ойл», ТОВ «Господарник»,ПАТ «Концерн Галнафтогаз», Коростенським заводом хімічного машинобудування «Хіммаш», ДП «Гарантія Маркет», ДП «Сантрейд», Івано-Франковським обласним державним об'єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, ПраТ «Фуршет», ТОВ «Нео-сервіс», ТОВ «Захід-Пульс», ДП «Маркет-Плазо», ПАТ Концерн «Хлібпром». В задоволені інших позовних вимог - відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем була здійснена виїзна планова перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 20.04.2011 №861/54/23-02/34507155/65 та прийнято податкове повідомлення-рішення 04.05.2011 №0000992301 за платежем податок на прибуток, яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання у розмірі 9243955,00 грн. (7395164,00 грн. - за основним платежем, 1848791,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: п. 5.1, пп. 5.3.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч. ч. 1, 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 662, ст. 655 та ст. 656 ЦК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 7395164,00 грн.; пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищена сума податкових зобов'язань з ПДВ на 7263035,00 грн. та завищена сума податкового кредиту у сумі 7263035,00 грн.

Заниження податку на прибуток на загальну суму 7395164,00 грн. відбулось (відповідно до акта перевірки) в результаті завищення валових витрат на суму 29580656,00 грн.

Під час перевірки були використані регістри бухгалтерського обліку та первинні документи до них щодо визначення валових витрат позивача, відображених в рядку 04.1 Декларації по податку на прибуток за 2010 рік, та було встановлено відхилення на суму 1238166,00 грн.

Вказані обставини підтвердив представник відповідача, який безпосередньо вивчав первинну документацію підприємства, у тому числі всі документи згідно яких ТОВ «Хлібекспорт» проводило корегування даних декларації з податку на прибуток.

Висновки акта перевірки щодо завищення ТОВ «Хлібекспорт» валових витрат на суму 1238166,00 грн. позивачем не спростовані.

Висновок акта перевірки про завищення позивачем валових витрат на суму 28342491,00 грн. ґрунтується на висновках актів перевірок тринадцяти контрагентів позивача, в яких зазначено про порушення цими контрагентами податкового законодавства, а також ч. ч. 1, 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228, ст. ст. 662, 655, 656 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів.

Відносно контрагентів позивача - ПП «Авант», ПП «Аліка», підприємства у формі ТОВ «Ремикс» складені акти про неможливість проведення перевірок зазначених суб'єктів господарювання.

Судами зазначено, що назва складених актів відносно ПП «Авант», ПП «Аліка», підприємства у формі ТОВ «Ремикс» не відповідає їх змісту, в яких міститься інформація про фактичне здійснення перевірок, складені лише на підставі даних інформаційних баз податкових органів без дослідження первинної документації, що є порушенням «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 №984 (далі по тексту - Порядок №984).

Жоден з вищевказаних актів відносно зазначених контрагентів позивача не відповідає вимогам Порядку №984. Всі перевірки здійснені без відома керівництва суб'єктів господарювання, про що зазначено у вступних частинах актів.

Результатом таких перевірок став висновок актів про те, що угоди ПП «Авант», ПП «Аліка», підприємства у формі ТОВ «Ремикс» з їх контрагентами мають ознаки нікчемності згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 203, п. п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, враховуючи, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності.

В акті перевірки не заперечується наявність у позивача первинних документів по його взаємовідносинам з ПП «Авант», ПП «Аліка», підприємством у формі ТОВ «Ремикс» та їх складання відповідно до вимог законодавства.

Відносно контрагентів позивача - ТОВ «Ковальзернотрейд», ТОВ «Меридіан СА», ТОВ «Шер К» складені акти щодо їх взаємовідносин з іншими суб'єктами господарювання. В цих актах не зазначена жодна підстава, передбачена ст. 78 ПК України, яка надає право податковому органу здійснювати позапланову невиїзну документальну перевірку, а також, які складені без дослідження первинної документації даних контрагентів.

Судами зазначено, що документи щодо придбання товару у ТОВ «Ковальзернотрейд», ТОВ «Меридіан СА», ТОВ «Шер К» відповідають вимогам законодавства та свідчать про здійснення господарських операцій.

Відносно контрагентів позивача - ПП «Альтекс Юг», ТОВ «Магнолія-Л», ПП «Мартрейд», ТОВ «Рост-Інвест-Агро» акти перевірок складені у зв'язку з перевіркою їх з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ та формування податкового кредиту. Згідно актів перевірки вищевказаними контрагентами позивача визначені податкові зобов'язання з ПДВ по господарським операціям з ТОВ «Хлібекспорт». В актах перевірок досліджувались правовідносини ПП «Альтекс Юг», ТОВ «Магнолія-Л», ПП «Мартрейд», ТОВ «Рост-Інвест-Агро» з іншими контрагентами, в яких вони були покупцями товару. В жодному акті відносно вказаних суб'єктів господарювання не досліджувались договори та інші первинні документи щодо їх господарських відносин з позивачем.

Досліджені договори, укладені позивачем з контрагентами, зазначеними в акті перевірки, відповідають вимогам ст.180 ГК України та були виконані сторонами.

В акті перевірки не зазначено жодної передбаченої законом підстави щодо визнання вказаних правочинів недійсними.

Акти відносно контрагентів позивача - ТОВ «Укрфорвард» та ФОП ОСОБА_3 складені за результатами перевірок, здійснених податковими органами саме на підставі, передбаченій пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

В акті перевірки не спростовується факт наявності у позивача усіх документів по взаємовідносинам з ТОВ «Укрфорвард» та ФОП ОСОБА_3

В акті перевірки ПП «Алюр -2009» міститься посилання на кримінальну справу, порушену за фактом фіктивного підприємництва та підроблення документів ТОВ «Е-Восток Україна». Податкова перевіряла правовідносини ПП «Алюр -2009» з ТОВ «Е-Восток Україна», проте без дослідження первинної документації ПП «Алюр -2009».

Судами встановлено, що товар та послуги були придбані позивачем за господарськими операціями з вказаними контрагентами, та крім того, товар в подальшому був проданий позивачем, у зв'язку з чим ним були визначені податкові зобов'язання, що підтверджується дослідженою судом первинною документацією щодо продажу товару позивачем контрагентам - ТОВ «Агробудівельний альянс Астра», ПП «Сан-Ойл», ТОВ «Господарник», ПАТ «Концерн Галнафтогаз», Коростенський завод хімічного машинобудування «Хіммаш», ДП «Гарантія Маркет», ДП «Сантрейд», Івано-Франковське обласне державне об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, ПраТ «Фуршет», ТОВ «Нео-сервіс», ТОВ «Захід-Пульс», ДП «Маркет-Плазо», ПАТ «Концерн Хлібпром»".

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акта перевірки про завищення позивачем валових витрат на суму 28342491.00 грн. а також завищення податкових зобов'язань з ПДВ і податкового кредиту (у зв'язку з їх формуванням на підставі нікчемних правочинів) є необґрунтованими, оскільки вони зроблені виключно на підставі даних інформаційних баз податкових органів, а не безпосередньому дослідження угод, їх змісту та первинних документів.

Суд першої інстанції вважав, що висновок акта перевірки щодо завищення валових витрат на суму 1238166,00 грн. є обґрунтованим, оскільки, дійсно ці витрати позивача не підтверджені відповідними первинними документами. Разом з тим, суд виходив з того, що незважаючи на обґрунтованість вказаного висновку податкового органу, оскаржене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в повному обсязі, у зв'язку з врахуванням особливостей розрахунку об'єкта оподаткування податку на прибуток та розрахунку податкових зобов'язань, що здійснюють спеціалісти податкової служби за результатами усіх даних господарської діяльності суб'єкта господарювання по даним декларацій та спеціальних програм податкових органів щодо визначення цих податкових зобов'язань та нарахування штрафних санкцій.

Вирішуючи справу в частині позовних вимог щодо зобов'язання виключити з автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України відомостей щодо нікчемності правочинів, суд першої інстанції виходив з того, що наявність таких даних в інформаційних базах податкової служби не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке тягне негативні наслідки для позивача, у зв'язку з чим, в задоволенні цих позовних вимог належить відмовити.

Також, суд першої інстанції вважав необґрунтованими позовні вимоги щодо визнання протиправними дій з проведення перевірки та складанню акта перевірки.

Суд апеляційної інстанції вірно не погоджується частково з цими висновками суду першої інстанції, з таких підстав.

На думку суду першої інстанції, наявність в інформаційній базі податкової служби відомостей щодо нікчемності правочинів не тягне негативні наслідки для позивача.

Однак, результатом внесення таких відомостей до інформаційної бази є невизнання даних податкових декларацій щодо визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ платників податків. Ця обставина призводить до виникнення розбіжностей у визначенні податкових зобов'язань одного контрагента та податкового кредиту іншого контрагента, що має наслідком визначення податковим органом відповідних податкових зобов'язань.

Таким чином, висновки суду першої інстанції стосовно того, що наявність в інформаційній базі податкової служби відомостей про нікчемність правочинів не тягне негативні наслідки для позивача є помилковими.

Статтею 20 ПК України не передбачено право органів державної податкової служби на визнання в актах перевірок правочинів нікчемними.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена Законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Положення ст. 207 та ст. 208 ГК України, як вірно зазначено судом, слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. У разі задоволення позову, висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

З наведеного слідує, що висновки про нікчемність правочинів відноситься до компетенції судів, а не податкових органів.

Отже, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про зобов'язання виключити з автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України відомостей щодо нікчемності правочинів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, що помилково не було встановлено судом першої інстанції.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про необґрунтованість доводів податкового органу щодо неправомірного завищення позивачем валових витрат на суму 28342491,00 грн., з таких підстав.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який втратив чинність, але регулював спірні правовідносини на час їх виникнення) - валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що визначальна умова правомірності формування валових витрат - товарність господарських операцій, підтверджується представленими позивачем первинними документами: податковими і видатковими накладними, розрахунковими квитанціями, складськими квитанціями про зберігання придбаних зернових на зернових складах інших підприємств, товарно-транспортними накладними, в яких зазначена вага товару при його навантаженні на транспорт та його прийнятті на пункті призначення.

Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що позивач правомірно формував валові витрати по відносинам з своїми безпосередніми контрагентами.

Також, судова колегія погоджується з висновками судів стосовно того, що незважаючи на обґрунтованість висновків акта перевірки про завищення позивачем валових витрат на 1238166,00 грн. (у зв'язку з невідповідністю даних декларації даним регістрів бухгалтерського обліку), слід врахувати, що суд не може самостійно визначити яка частина суми оскарженого податкового повідомлення-рішення пов'язана саме з цим порушенням і, тому (також враховуючи, що доводи податкового органу про вчинення позивачем іншого порушення - завищення позивачем валових витрат на суму 2834 491,00 грн., з яким пов'язано це повідомлення-рішення, є необґрунтованими) останнє підлягає скасуванню в повному обсязі.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції зроблено правильний висновок про необхідність задоволення позовних вимог у більший частині, ніж було вирішено судом першої інстанції.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова