Постанова № 34590215, 30.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року Справа № 910/9418/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І. - доповідача,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

на рішення господарського суду міста Києва

від 09.07.2013 року

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 року

у справі № 910/9418/13

господарського суду міста Києва

за позовом Фізичної особи - підприємця

Бєляєвої Віри Іванівни

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

про стягнення 286 042,99 грн.

за участю представників:

позивача - Магурського О.П.

відповідача - не з"явились

В С Т А Н О В И В:

У травні 2013 року Фізична особа-підприємець Беляєва Віра Іванівна звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про стягнення заборгованості в сумі 268 472,79 грн. за користування майном з грудня 2012 р. по травень 2013 р., включно, згідно договору оренди б/н від 21.08.2008 р., 266,62 грн. інфляційних витрат, 9 272,08 грн. пені, 3 % річних у розмірі 1 953,89 грн. та 6077,61 грн. збитків, понесених позивачем у зв'язку з розглядом спору у господарському суді.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2013 року (суддя Мандриченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 року (судді: Кропивна Л.В., Зубець Л.П., Новіков М.М.), позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 268 472,79 грн. заборгованості, 9 264,14 грн. пені, 266,62 грн. інфляційних витрат, 3 % річних в сумі 1 854,41 грн. та 5 720,86 грн. витрат по сплаті судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" просить скасувати судові акти попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 21.08.2008 року між Фізичною особою-підприємцем Беляєвою Вірою Іванівною (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" (орендар) укладено договір оренди, згідно якого орендодавець за актом приймання - передачі передав орендарю в тимчасове платне користування на умовах оренди, строком на десять років, частину нежитлового приміщення, площею 250,7 кв.м., розташованого за адресою: місто Дзержинськ, Дніпропетровська область, вулиця 50 років Жовтня.

Відповідно до пп. 4.2., 4.3., 4.4. договору розмір орендної плати за перші шість місяців становив 30 400 грн., що еквівалентно 4 259,58 євро по курсу НБУ (з розрахунку 7,136855 грн. за 1 євро). Сума орендних платежів коригується щомісячно з урахуванням зміни курсу НБУ на день здійснення платежу з відображенням еквіваленту одного євро до гривні в рахунку. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від його фінансового стану щомісячно не пізніше п"ятого числа поточного місяця на підставі даного договору або виставлених рахунків. Розмір орендної плати індексується орендарем кожного року, не частіше одного разу на календарний рік з першого січня, пропорційно збільшенню протягом минулого року розміру індексу інфляції шляхом множення орендної плати на індекс інфляції за минулий рік.

Пунктом 4.5. договору передбачена відповідальність орендаря у разі прострочення здійснення орендних платежів у вигляді сплати пені в розмірі 0,2 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від належної до сплати суми за кожен день прострочення платежу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Фізична особа-підприємець Беляєва Віра Іванівна зазначила про порушення Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" умов договору внаслідок несплати орендних платежів згідно виставлених рахунків - фактур за період з грудня 2012 року по травень 2013 року: б/н від 03.12.2012 року на суму 44 213,20 грн. за грудень 2012 року; б/н від 03.01.2013 року на суму 44 883,92 грн. за січень 2013 року; б/н від 04.02.2013 року на суму 46 453,48 грн. за лютий 2013 року; б/н від 01.03.2013 року на суму 44 700,07 грн. за березень 2013 року; б/н від 03.04.2013 року на суму 43 716,12 грн. за квітень 2013 року; б/н від 07.05.2013 року на суму 44 506 грн. за травень 2013 року, а всього на суму 268 472,79 грн.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов"язання позивач просив стягнути з відповідача пеню згідно пункту 4.5. договору в розмірі 9272,08 грн.; 3 % річних в сумі 1 953,89 грн. та інфляційні витрати у розмірі 266,62 грн. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України; збитки в сумі 6077,61 грн., пов'язані з оплатою Фізичною особою-підприємцем Беляєвою Вірою Іванівною юридичних послуг, витрат на проїзд та проживання в м. Києві, здійснених у зв'язку з розглядом господарським судом справи, добових витрат.

Відповідно до cтатті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 цього ж Кодексу та умовами вказаного договору на орендаря покладено обов»язок щомісячно сплачувати орендну плату.

Приписами статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 629 цього ж Кодексу договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Керуючись зазначеними нормами законодавства, та, враховуючи відсутність доказів погашення орендарем заявленого позивачем розміру заборгованості, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли вірного висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу по орендній платі у спірному періоді.

В силу частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на наявність факту невиконання відповідачем у встановлені договором строки зобов"язань по перерахуванню коштів, домовленість сторін, викладену у пункті 4.5. договору, про покладення на орендаря обов"язку сплатити пеню у випадку прострочення орендних платежів, суди попередніх інстанцій, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, підставно визнали обгрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 9 264,14 грн. пені, 266,62 грн. інфляційних витрат та 3% річних в сумі 1 854,41 грн.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій вірно відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків у розмірі 6077,61 грн., пов'язаних з оплатою Фізичною особою-підприємцем Беляєвою Вірою Іванівною юридичних послуг, витрат на проїзд та проживання в м. Києві, здійснених у зв'язку з розглядом господарським судом справи, добових витрат, заявлених на підставі статті 22 Цивільного кодексу України, виходячи з наступного.

В силу частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками, зокрема, розуміють втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

В пункті 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 року № 7 зазначено, що "Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК України відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.".

За вказаних обставин, суди попередніх інстанцій, дотримуючись вимог статті 43 ГПК України, повно й об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та дійшли правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З даними висновками господарського суду апеляційної інстанції повністю погоджується судова колегія Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного визначення позивачем курсу валюти при нарахуванні суми заборгованості та, як наслідок, невірного розміру загальної суми боргу, не знайшли свого підтвердження, оскільки розмір щомісячної орендної плати протягом спірного періоду нараховувався позивачем відповідно до умов пункту 4.2. договору по курсу євро на день виставлення рахунка - фактури.

Крім того, твердження скаржника про недотримання позивачем встановленого законом порядку досудового врегулювання спору не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки апеляційним судом вказані доводи перевірені, надано їм оцінку та відхилено з наведенням правового обґрунтування.

Відтак, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 року у справі № 910/9418/13 залишити без змін.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик С.С. Самусенко