Ухвала суду № 34582255, 30.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 р. Справа № 11566/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Мікули О.І., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Чопської митниці Державної митної служби України (тепер Чопської митниці Міндоходів) на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 3.07.2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Чопської митниці про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання рішення суду про поновлення на публічній службі,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чопської митниці про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання рішення суду про поновлення на публічній службі.

Позивач просив стягнути з Чопської митниці на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.12.2011 року про поновлення його на публічній службі за період з 21.12.2011 року по 28.01.2013 року та допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення за 1 місяць.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 3.07.2013 року позов задоволено.

Стягнуто з Чопської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.12.2011 року по 28.01.2013 року, виходячи з середньомісячної заробітної плати у розмірі 3582,72 грн. з утриманням обов'язкових податків та зборів. Допущено негайне виконання постанови в частині виплати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за 1 місяць в сумі 3582,72 грн.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Чопська митниця Державної митної служби України (тепер Чопська митниця Міндоходів), яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову позивачу в задоволенні позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не застосував правових наслідків пропущення позивачем встановленого законом місячного строку звернення до суду з адміністративним позовом. Крім того, суд безпідставно прийшов до висновку про наявність вини відповідача в затримці виконання постанови суду про поновлення позивача на публічній службі. При цьому не врахував, що позивач після прийняття судом постанови про поновлення на публічній службі до Чопської митниці та Державної митної служби не звертався, виконавчий лист подав до виконання тільки через рік - 24.12.2012 року, а своєю бездіяльністю сприяв затримці виконання судового рішення. Суд неправильно визначив розмір середнього заробітку позивача та не дослідив обставин щодо розміру допомоги по безробіттю або заробітної плати за новим місцем роботи за період з 21.12.2011 року по 28.01.2013 року.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який апеляційну скаргу підтримав, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

В справі встановлено, що постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.12.2011 року задоволено позов ОСОБА_1 та визнано протиправним та скасовано пункти наказу Держмитслужби України № 1317-к від 25.06.2011 року в частині припинення з 1.07.2011 року перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1

Визнано протиправним та скасовано наказ Чопської митниці № 841-к від 1.07.2011 року про розрахунок ОСОБА_1 в зв'язку зі звільненням з публічної служби. Поновлено ОСОБА_1 на державній службі в митних органах на посаді начальника сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення № 2 митного поста «Ужгород» Чопської митниці з 1.07.2011 року та зобов'язано Чопську митницю виплатити позивачу середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу та допущено негайне виконання постанови в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати в межах суми платежу за 1 місяць.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 року постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Тільки 28.01.2013 року Державною митною службою України було видано наказ № 252-к, яким скасовано пункти наказу Держмитслужби України № 1317-к від 25.06.2011 року в частині припинення з 1.07.2011 року перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1 та поновлено останнього на займаній до звільнення посаді з 1.07.2011 року.

Наказом Чопської митниці № 182-к від 19.03.2013 року на виконання зазначеного вище наказу ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення № 2 митного поста «Ужгород» Чопської митниці з 1.07.2011 року.

Наказом Чопської митниці № 183-к від 19.03.2013 року ОСОБА_1 з посади звільнено з 20.03.2013 року в порядку переведення на іншу роботу в системі Ужгородської РДА Закарпатської області.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що затримка виконання рішення суду мала місце з вини відповідачів як суб'єктів владних повноважень, що породжує право позивача на виплату йому заробітної плати за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання рішення суду про поновлення на публічній службі.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого, або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

За чинним законодавством рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

Обов'язок власника або уповноваженого ним органу виплатити працівникові середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення його на роботі настає тільки тоді, коли така затримка була допущена з вини власника або уповноваженого ним органу.

При несвоєчасному поновленні працівника на роботі з вини власника або уповноваженого ним органу середній заробіток виплачується йому за чітко визначений законом проміжок часу: з дня винесення відповідного рішення органом, що розглядав трудовий спір, до дня його фактичного виконання.

В справі встановлено, що постанова суду першої інстанції від 20.12.2011 року про поновлення на посаді фактично була виконана Державною митною службою України тільки 28.01.2013 року, коли було видано відповідний наказ про поновлення позивача на посаді, з якої його було незаконно звільнено, тобто мала місце затримка виконання рішення суду про поновлення позивача на публічній службі, чого не спорює апелянт.

Вина відповідачів в затримці виконання постанови суду про поновлення позивача на посаді стверджується фактичними обставинами в справі, зокрема:

зверненням судом до негайного виконання постанови в частині поновлення на публічні службі та в частині виплати місячного розміру заробітної плати, що зумовлювало негайне виконання постанови, а відповідачі цього не вчинили;

зверненням позивача до відповідачів за поновленням на роботі, тобто за виконанням постанови суду з цього приводу, які відповідачами були залишені без реагування;

поясненнями позивача щодо вимоги відповідачів до нього звільнитися з роботи як умови виконання постанови суду про поновлення на посаді;

об'єктивним доказом такої вимоги - одночасним звільненням ОСОБА_1 з посади при його поновленні на ній згідно наказу від 19.03.2012 року;

наявністю виконавчого провадження про примусове виконання постанови суду, відкритого за заявою позивача в зв'язку з ухиленням відповідачів від добровільного виконання постанови суду про поновлення на посаді.

Тому доводи апелянта про відсутність вини відповідачів та наявності такої у позивача є безпідставними.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право на виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою виконання рішення суду про поновлення на публічній службі за період з 21.12.2011 року по 28.01.2013 року, тому оскаржувана постанова суду скасуванню не підлягає.

Доводи апелянта в частині застосування правових наслідків пропущення позивачем місячного строку звернення до суду не є підставою для визнання їх переконливими, оскільки з матеріалів справи видно, що позивач такий строк пропустив з поважних причин. Колегія суддів бере до уваги, що навіть після прийняття наказу Державної митної служби України від 28.01.2013 року № 252-к, яким скасовано пункти наказу Держмитслужби України № 1317-к від 25.06.2011 року в частині припинення з 1.07.2011 року перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1 та поновлено останнього на займаній до звільнення посаді з 1.07.2011 року, Чопська митниця зволікала з виданням свого наказу на його виконання та продовжувала порушувати законні права та інтереси позивача. Такий наказ прийнято тільки 19.03.2013 року, коли позивачу видали трудову книжку та провели розрахунок при звільненні.

Порушення відповідачами прав та законних інтересів ОСОБА_1 призвело до неможливості дотримання ним строку звернення до суду з поважних причин. Тому правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду в зв'язку з пропущенням ним строків звернення до суду з адміністративним позовом не має.

Доводи апелянта щодо неправильності визначення судом середньомісячного заробітку також є безпідставними, оскільки довідку про розмір такого заробітку було видано Чопською митницею - одним з відповідачів в справі, а в процесі розгляду справи в суді першої інстанції така довідка не була оспорена апелянтом.

Посилання апелянта на відсутність даних про інші види доходів на протязі часу вимушеного прогулу позивача не можна визнати обґрунтованими, оскільки, як видно з матеріалів справи, такі дані зобов'язувався подати суду сам апелянт, проте він цього не зробив. Така довідка може бути взята до уваги і зарахована в процесі реального виконання оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

В зв'язку з цим підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не знаходить. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Чопської митниці Державної митної служби України (тепер Чопської митниці Міндоходів) залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 3.07.2013 року в справі № 807/2142/13а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : О.І.Мікула

Д.М. Старунський