Постанова № 34582190, 24.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

45">

lass="fs85">ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 року Справа № 32036/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Управління будівництва Хмельницької АЕС» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2010 року в справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Управління будівництва Хмельницької АЕС» до Славутської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової адміністрації України (правонаступник Славутська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

В березні 2010 року Відкрите акціонерне товариство «Управління будівництва Хмельницької АЕС» (далі - ВАТ) звернулося до суду з позовом до Славутської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової адміністрації України (далі - ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.02.2010 №0001571500/3/1399. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм податкового законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно відсутності його права на отримання бюджетного відшкодування через розбіжності автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та не пов’язаністю придбаних послуг, а саме оперативно-технічне обслуговування електрообладнання, від Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергокомплекс УБ ХАЕС» (далі - ТОВ) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності, є необґрунтованими.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2010 року у справі №2а-1761/10/2270/3 в задоволенні позову відмовлено.

Постанову оскаржив позивач, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована покликанням на обставини зазначені в позовній заяві, яким суд першої інстанції дав неналежну правову оцінку.

Відповідач у письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийнятою з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, та про розгляд справи за його відсутності.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому апеляційний суд, у відповідності до ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу належить задовольнити з таких міркувань.

P >T >Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції покликався на те, що надані позивачем первинні документи, які мають підтверджувати господарські операції із зазначеним контрагентом, складені з порушення вимог чинного законодавства, не містять всіх необхідних реквізитів, а тому не можуть слугувати підтвердженням того, що понесені ВАТ витрати по сплаті податку на додану вартість (далі - ПДВ) пов’язані з придбанням послуг з метою їх податного використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.

Погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи і зроблені з порушенням норм матеріального права.

ВАТ зареєстровано виконавчим комітетом Нетішинської міської ради Хмельницької області в 1994 році, станом на момент виникнення спірних правовідносин перебувало на податковому обліку у відповідача, 21.01.2002 йому видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Позивач є генеральним підрядником при виконання будівельних робіт, в тому числі робіт на 3 та 4 блоці Хмельницької АЕС, постачає електроенергію субспоживачам (а.с.65-66).

На підставі Акта від 01.10.2009 №1381/15-21339688 документальної невиїзної перевірки ВАТ з питань встановлених розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період з 01 червня по 30 червня 2009 року (далі - Акт) податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон), в наслідок чого занижено ПДВ, належний до сплати в бюджет на 37809,92грн внаслідок включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ не пов’язаних з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків в червні 2009 року (а.с.65-69).

До таких висновків відповідач дійшов під час автоматизованого співставлення податкових зобов’язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, у зв’язку з тим, що проведеною документальною перевіркою ВАТ (Акт перевірки від 13.05.2009 №815/23-21339688) дані витрати на оперативне обслуговування електрообладнання були виключені з податкового кредиту як такі, що не пов’язані з веденням та обслуговуванням процесів виробництва при проведенні господарської діяльності і ВАТ доопрацьовані підтверджуючі документи уже після цієї перевірки і повторно відображені в податковому кредиті в декларації за червень 2009 року (а.с.33-36).

18.02.2010 відповідачем на підставі вказаного Акта прийнято податкове повідомлення-рішення №0001571500/3/1399, яким визначено податкове зобов’язання з ПДВ в розмірі 52934грн (основний платіж 37810грн, штрафні (фінансові) санкції 15124грн)(а.с.6).

Таке податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом за наслідками адміністративного оскарження аналогічних податкових повідомлень-рішень від 14.10.2009 №0001571500/0/11379, 05.11.2009 №0001571500/1/11379 та 07.12.2009 №0001571500/2/11379 (а.с.7-21).

Апеляційним судом встановлено, що 03.01.2008 між ВАТ та ТОВ було укладено договір №1-ЕО/08 на оперативно-технічне обслуговування, згідно якого останнє зобов’язалося проводити оперативне і технічне обслуговування електрообладнання, яке перебуває на балансі ВАТ (згідно додатку до договору), а останнє - оплатити надані послуги за ціною домовленості, згідно акта здачі-приймання виконаних робіт (далі - Договір) (а.с.38-39).

З додатку до Договору видно, що на балансі ВАТ знаходиться значна кількість електрообладнання, зокрема, підстанції, трансформатори, електрошафи, лінії електропередач.

31.01.2008, 29.02.2008, 31.03.2008 та 31.12.2008 між ВАТ і ТОВ було укладено додаткові угоди відповідно №№1, 2, 3, 12 до Договору в яких визначено перелік витрат на оперативно-технічне обслуговування електрообладнання за відповідні минулі місяці, із зазначенням переліку виконаних робіт, одиниці виміру, кількість, поточну ціну та вартість таких робіт, термін дії такого (а.с.52-59).

Укладення таких угод випливає з п.3.3 Договору відповідно до якого вартість послуг оперативно-технічного обслуговування електрообладнання підлягає коригуванню протягом дії договору при зміні розміру витрат на це обслуговування.

Після виконання зазначених робіт в кінці січня, лютого, березня та грудня 2008 року сторонами складалися акти здачі-приймання виконаних робіт про те, що ТОВ надав зазначені послуги по переліку згідно договору (а.с.31-32).

Відповідні послуги були оплачені ВАТ, що підтверджується долученими платіжними дорученнями (а.с.60-64).

На надані послуги по оперативно-технічному обслуговуванню електрообладнання по переліку згідно договору за відповідно січень, лютий, березень та грудень ТОВ були виписані податкові накладні відповідно від 31.01.2008 №73, 29.02.2008 №70, 31.03.2008 №88 та 31.12.2008 №77, належне оформлення яких відповідач не ставить під сумнів (а.с.83-86).

Вказані вище письмові докази свідчать про використання позивачем в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності робіт (послуг), придбаних у ТОВ.

За змістом пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп.7.5.1 п.7.5 цієї ж статті Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

У відповідності до ч.1, 2 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведеного випливає, що право платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації реально понесених ними витрат, пов'язаних з отриманням прибутку, у зв'язку з чим обумовлюється необхідністю підтвердження належними документами факту понесення таких витрат.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування витрат та податкового кредиту.

Так, у разі, якщо дії платника податків свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції, не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Відтак, твердження суду першої інстанції, що надані позивачем первинні документи оформлені неналежним чином, не підтверджують використання придбаних робіт (послуг) в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності та не дають право на податкового кредит, є надуманими.

Специфіка вказаного Договору пов’язана з тим, що його предметом є надання визначених послуг, які важко однозначно передбачити у зв’язку із можливим виходом електрообладнання з ладу.

Дійсно, акти здачі-приймання виконаних робіт, не містять дати їх підписання сторонами, однак вони підписані належними представниками сторін, за відповідні місяці та з покликанням на додаткові угоди до Договору, що дає можливість, у співвідношенні з іншими документами по виконанню Договору, ідентифікувати період виконання таких робіт ТОВ та дату їх підписання (останній день відповідного місяця).

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов’язаннях платника податків у зв’язку з його господарською діяльністю мали місце.

Виходячи з положень ч.2 ст.71 КАС України апеляційний суд враховує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно пп.3, 4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Управління будівництва Хмельницької АЕС» задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2010 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Славутської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової адміністрації України від 18 лютого 2010 року №0001571500/3/1399.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя А.Р. Курилець

Суддя О.І. Мікула