Ухвала суду № 34579538, 28.10.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/5352/13-ц Провадження № 22-ц/795/2244/2013 Головуючий у I інстанції: Гордійко Ю.Г.Категорія: цивільна Доповідач: Харечко Л. К.

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

28 жовтня 2013 року м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Харечко Л.К.,

суддів: Іваненко Л.В., Ішутко В.М.,

при секретарі - Биховець Н.М.,

за участю: позивача ОСОБА_1, представника третьої особи ПАТ «Облтеплокомуненерго» Бучковської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 03 вересня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про визнання права власності, зобов'язання зняти арешт,

в с т а н о в и в:

Заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 вересня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про визнання права власності, зобов'язання зняти арешт - відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане заочне рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду було винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права та за неповного з'ясування обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що складений ним та ОСОБА_4 договір купівлі-продажу від 04.09.2008 року та розписки від 31.08.2009 року, 14.11.2009 року та 22.08.2012 року є письмовим погодженням волевиявлення сторін, направлене на встановлення взаємних прав і обов'язків згідно договору купівлі-продажу автомобіля, оскільки зміст вказаного договору та розписок містять всі необхідні суттєві умови договору купівлі-продажу, а тому є прямим свідченням виникнення у сторін дійсних відносин покупця і продавця.

Апелянт вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що при укладенні договору купівлі-продажу автомобіля не була дотримана передбачена законодавством письмова форма цього договору не відповідає обставинам справи і спростовується наданими доказами, зокрема наявністю письмового документу - підписаного сторонами договору купівлі-продажу автомобіля, який також підтверджує й факт передачі цього автомобіля продавцем покупцеві, з урахуванням вищенаведених приписів чинного законодавства, вказує на виникнення у нього права власності на спірний автомобіль. Також апелянт зазначає, що жоден нормативний акт не встановлює недійсності (нікчемності) договору купівлі-продажу автомобіля, укладеного між фізичними особами у письмовій формі, за відсутності зняття автомобіля з реєстрації та реєстрації його за новим власником, перереєстрації, чи за порушення строків вчинення цих дій.

Крім того, апелянт вказує, що згідно п. 5 договору купівлі-продажу спірного автомобіля, саме відповідач ОСОБА_4 повинен був перереєструвати автомобіль на нового власника (ОСОБА_1) у термін визначений договором.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що згідно копії договору купівлі-продажу від 04.09.2008 року укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, ОСОБА_4 продав позивачу автомобіль марки Cevrolet Tacuma, 2006 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, загальною вартістю 64880 грн., що за офіційним курсом гривні до долара США складає 13000 доларів США.

04 вересня 2008 року ОСОБА_4 уповноважив довіреністю ОСОБА_1 продати за ціну і на умовах на свій розсуд належний йому на підставі технічного паспорту серії НОМЕР_3, виданого Чернігівським ВРЕР 01.04.2008 року, автомобіль марки (моделі) Cevrolet Tacuma, 2006 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований Чернігівським ВРЕВ 01.04.2008 року, для чого надав позивачу ОСОБА_1 право представляти свої інтереси в органах нотаріату, комісійних магазинах, відповідних органах Державтоінспекції України та в будь-яких інших установах, підприємствах та організаціях незалежно від їх підпорядкування і форм власності з усіх без винятку питань пов'язаних з експлуатацією та продажем автомобіля та іншими певними повноваженнями. Вказана довіреність посвідчена приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 04 вересня 2008 року у реєстрі за № 86 і дійсна протягом п'яти років тобто до 04 вересня 2013 року.

Зі змісту розписок від 22.08.2012 року, 14.11.2009 року та 31.08.2009 року вбачається, що ОСОБА_4 отримав від позивача в рахунок оплати спірного автомобіля грошові кошти (а.с.8, 33, 34).

Відповідно до акту опису й арешту майна від 17.05.2013 року, складеного головним державним виконавцем Новозаводського ВДВС Чернігівського міського управління юстиції Богуш М.В., при примусовому виконанні виконавчого листа Новозаводського районного суду м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ „Альфа Банк" грошових коштів та інших виконавчих документів, що входять до складу зведеного виконавчого провадження № 36541497, описано та накладено арешт на вказаний спірний автомобіль (а.с.32, 35-47).

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на спірний автомобіль та зобов'язання зняти арешт, суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу транспортного засобу, який повинен укладатися в письмовій формі та має бути підписаний його сторонами, підлягає обов'язковій державній реєстрації в органах ДАІ, що не було зроблено сторонами.

З таким висновком погоджується і апеляційний суд, оскільки він відповідає вимогам матеріального закону та обставинам даної справи.

Частиною 1 ст. 328 ЦК передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Із змісту статей 203, 208, 626, 638, 655 ЦК України вбачається, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. У письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пункти 1, 2 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N1388 від 07.09.1998 р. (далі - Порядок або Порядок державної реєстрації автомобілів), в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачають, що цей Порядок є обов'язковим для всіх власників автомобілів.

Власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати їх протягом 10 діб після придбання або митного оформлення, чи тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Термін реєстрації може бути продовжено у разі неможливості власника транспортного засобу (хвороба, відрядження, інші поважні причини) вчасно її здійснити (пункт 7 Порядку державної реєстрації автомобілів).

Правомірність придбання транспортних засобів, складових частин, які мають ідентифікаційні номери, підтверджується документами вказаними у пункті 8 Порядку державної реєстрації автомобілів. Крім того, державна реєстрація транспортних засобів здійснюється за умови попереднього зняття їх з обліку в підрозділі ДАІ.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України розписка є документом, який підтверджує укладення договору позики та його умов, та посвідчує передання позичальнику позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. А тому видана ОСОБА_4 довіреність на ім'я позивача є лише правовим оформленням представництва, а не переходу права власності на автомобіль.

Пунктом 43 вищезазначених Правил передбачено, що у разі коли транспортний засіб знімається з обліку у зв'язку з його відчуженням, у свідоцтві про реєстрацію (технічному паспорті) або на копії реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію, робиться запис: "Транспортний засіб знято з обліку для реєстрації".

Проте, спірний автомобіль не був знятий з обліку в органах ДАІ у зв'язку із його відчуженням за процедурою, встановленою п.п.8, 40 Правил, та залишався зареєстрованим за ОСОБА_4.

Оскільки, вказаний транспортний засіб не знятий з обліку в підрозділі ДАІ, у колегії суддів не має підстав вважати, що він був відчужений ОСОБА_4 та правомірно набутий ОСОБА_1

З огляду на наведене, судом першої інстанції на підставі належних та допустимих доказів було вірно встановлено, що ні довіреність, укладена від 04 вересня 2008 року про надання права продавати та розпоряджатися спірним транспортним засобом, ні розписки про отримання коштів, ні укладений договір купівлі-продажу між сторонами, який не було зареєстровано в органах ДАІ - не є підтвердженням переходу права власності на спірний транспортний засіб до позивача.

Позивачем ОСОБА_1 ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі, відповідно до ст. 60 ЦПК України, не було доведено обставини правомірності придбання ним автомобіля марки Cevrolet Tacuma, 2006 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, оскільки жодного документу, переліченого у п.8 „Порядку державної реєстрації та обліку автомобілів" суду апелянт не надав, а тому висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання права власності на вказаний автомобіль за ОСОБА_1 є цілком законним та обґрунтованим.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки єдина на території України процедура державної реєстрації, зняття з обліку транспортних засобів визначена Порядком державної реєстрації ( перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженим постановою КМУ № 1388 від 07 вересня 1998 року; право власності на транспортні засоби виникає з моменту державної реєстрації.

Намагаючись спростувати висновки суду, апелянт не навів жодних суттєвих обставин або нових доказів, які б дали підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права та призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, або для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга є не обґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 03 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Судді: