Ухвала суду № 34579535, 06.11.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 736/720/13-ц Провадження № 22-ц/795/2351/2013 Головуючий у I інстанції -Синько О. О. Доповідач - Боброва І. О.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБобрової І.О., суддів:Висоцької Н.В., Шитченко Н.В., при секретарі:Зіньковець О.О., за участю:.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 11 липня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ПАТ КБ „ПриватБанк" просить скасувати заочне рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 11.07.2013 р. та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в повному обсязі.

Заочним рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 11 липня 2013 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору №229481-CRED від 27.05.2008 року в сумі 94 341,40 грн.Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору №229481-CRED від 27.05.2008 року в сумі 10 000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмолено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 993,33 грн. судових витрат, понесених на сплату судового збору. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 50,08 грн. судових витрат, понесених на сплату судового збору.

Ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 28.08.2013 року виправлено описку в абзаці дев'ятому другої сторінки рішення від 11.07.2013 р .

Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує на те, що відповідно до норм чинного законодавства та умов договору поруки, а саме п.11 Договору поруки, сторони у письмовій формі домовились про збільшення строку позовної давності стосовно захисту свого порушеного права або законного інтересу за договором поруки до 5 років, що не заборонено ст.259 ЦК України. В зв'язку з чим, апелянт вважає твердження суду щодо пропуску шестимісячного строку не відповідає нормам чинного законодавства та умовам договору и суперечить саме ст.259 ЦК України. Таким чином, судом порушеного норми матеріального права: суд застосував закон, який не підлягав застосуванню - ч.4 ст.559 ЦК України і не застосував закон, який підлягав застосуванню, а саме ч.1 ст.259 ЦК України.

Також, на думку апелянта, судом порушені норми процесуального права: неправильно визначено предмет доказування, нез'ясовані обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, неправильно кваліфіковано правовідносини сторін, які випливають із встановлених обставин.

В судове засідання сторони, будучи належним чином повідомленими про час розгляду справи (а.с.108, 111-115), до суду не з'явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що 27.05.2008 р. між ПАТ КБ „ПриватБанк" та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 229481-CRED, згідно з яким Банк зобов'язався надати ОСОБА_6 кредит в сумі 30 000 грн. на споживчі цілі, а останній в свою чергу зобов'язувався повністю повернути кредит до 27 травня 2010 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% річних, а у випадку порушення своїх зобов'язань - 60% річних. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, перерахувавши кошти на картковий рахунок (а.с.9), а позичальник свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 14 квітня 2013 року утворилася заборгованість в сумі 104 341 грн. 40 коп., з яких: 28084 грн. 50 коп. - заборгованість за кредитом, 71050 грн. 17 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 250 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина), 4956 грн. 73 коп. - штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання взятих зобов'язань, що випливають з кредитного договору, 27 травня 2008 року був укладений договір поруки між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_7, відповідно до якого останній поручився перед кредитором за виконання ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором і відповідає перед ним у тому ж розмірі, що і боржник.

01 лютого 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 був укладений другий договір поруки №02/МК, за яким остання поручилась за виконання ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором з обмеженням розміру відповідальності поручителя у розмірі 10 000 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_6, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_6 отримав кредит в розмірі 30000 грн.00 коп., але умови договору щодо своєчасного погашення заборгованості не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 104 341 грн. 40 коп., яка підлягає стягненню з нього особисто - 94 341,4 грн. та солідарно з ОСОБА_6 і поручителя ОСОБА_5 - 10 000 грн. (94 341,4 + 10 000= 104341,4).

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд.

Відповідно до ст.ст. 1048 - 1052, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1, 2 ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в зазначеній частині є законним і обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав для його скасування.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення солідарно з позичальника та першого поручителя ОСОБА_7 суми боргу, суд першої інстанції послався на пропуск Банком шестимісячного строку щодо пред'явлення претензій до поручителя ОСОБА_7, зазначивши, що строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором настав 27 травня 2010 року і позивачем не надано доказів пред'явлення ним протягом шести місяців від указаної дати вимоги до поручителя ОСОБА_7

З таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд також погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Договір поруки є похідним від договору позики і припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.

Термін дії кредитного договору встановлений з 27.05.2008 р. по 27.05.2010 р. - строк повного погашення кредиту (а.с.6). Відповідно до п.5 договору поруки від 27.05.2008 р., у випадку невиконання боржником будь-якого обов'язку, передбаченого п.1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного обов'язку (а.с.12). Позивач не надав суду доказів того, що поручителю ОСОБА_7 було у встановлені строки направлено відповідне повідомлення про невиконання боржником ОСОБА_6 взятого на себе зобов'язання по поверненню кредитних коштів. З огляду на це та приписи ч.4 ст. 559 ЦК України - порука з ОСОБА_7 станом на час пред"явлення позову є припиненою.

Посилання апелянта на наявний письмовий договір про збільшення позовної давності з ОСОБА_7 (а.с.12) є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Суд першої інстанції відмовив позивачеві в задоволенні цієї частини позовних вимог не через пропуск строку позовної давності, а через припинення поруки, термін якої рахується відповідно до приписів ст.559 ЦК України. Статті 256 та 559 ЦК України мають різну правову природу і на відміну від позовної давності, термін якої може бути збільшений за домовленістю сторін, строки припинення поруки є чітко визначеними і їх поновлення чи продовження законом не передбачено. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що твердження апелянта про те, що при вирішення даного спору суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, ґрунтуються на хибному розумінні й тлумаченні правових норм, що регламентують спірні правовідносини.

Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.

Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „ПриватБанк" - відхилити.

Заочне рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 11 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: