Постанова № 34579378, 25.10.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2013 р. Справа № 917/1312/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Камишева Л.М. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Голозубовій О.І.,

за участю представників :

позивача - не з'явився

відповідача - Блоха Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2755П/1-12) на рішення господарського суду Полтавської області від 13 серпня 2013 року у справі №917/1312/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

до Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго",

м. Гадяч Полтавської області,

про стягнення грошових коштів у сумі 107 675,82 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго", в якій просило стягнути з відповідача три відсотки річних у розмірі 7806,64 грн., інфляційні у розмірі 3823,05 грн., пеню у розмірі 39314,74 грн. та штраф у розмірі 56731,39 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 13 серпня 2013 року у справі №917/1312/13 (суддя Киричук О.А.) позов задоволено частково. Стягнено з Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 19657,37 грн. - пені, 28365,70 грн. - штраф, 3823,05 грн. - інфляційних нарахувань, 7806,64 грн. - 3% річних та 2153,52 грн. витрат по сплаті судового збору.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 13 серпня 2013 року у справі №917/1312/13 скасувати в частині зменшення розміру пені на 19657,37 грн. та штрафу на 28365,69 грн. і прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача 19657,37 грн. пені та 28365,69 грн. штрафу. В іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції, в частині зменшення на 50% розміру пені та штрафу, прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції не врахував майновий стан позивача, а взяв до уваги лише ступінь виконання зобов'язання відповідачем та той факт, що порушення зобов'язання не завдало значних збитків позивачу.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що газ використовував виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, а основною причиною несвоєчасних розрахунків є затримка фінансування таких бюджетних установ та організацій. Крім того, відповідачем ще до подання позову була повністю погашена заборгованість за спожитий газ. Відповідач просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 13 серпня 2013 року у справі №917/1312/13 залишити без змін.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про місце та час розгляду апеляційної скарги, не реалізували своє право на участь у судовому процесі та не забезпечив явку свого представника у призначене судове засідання.

Враховуючи те, що явка представника позивача не була визнана обов'язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначеного представника за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, 23 січня 2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством теплового господарства "Гадячтеплоенерго" (покупець) було укладено договір №0105/1/БО-24 про закупівлю природного газу та додаток №1 до нього (а.с.12-19).

Згідно із ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.

Згідно із п. 1.2. продавець передає покупцю в період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року природний газ в обсязі до 1 160 000 куб. м.

Пунктом 3.1 передбачено, що загальна вартість цього договору на дату його укладення становить з ПДВ 4 577 244,00 грн. Разом з тим, сторони у п. 3.2. передбачили, що загальна вартість цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Пунктом 10.1. передбачено, що цей договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2012 року, і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2012 року включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

31 січня 2012 року сторони договору №0105/1/БО-24 про закупівлю природного газу від 23.01.2012 року склали акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передала, а Комунальне підприємство теплового господарства "Гадячтеплоенерго" прийняло імпортований природний газ в обсязі 186473 куб. м. на суму 735803,81 грн. (а.с.20).

З матеріалів справи вбачається, що аналогічні акти приймання-передачі було укладено між позивачем та відповідачем також 29.02.2012 р. щодо приймання-передачі імпортованого природного газу в обсязі 214370 куб. м. на суму 845882,58 грн., 31.03.2012р. - в обсязі 125995 куб. м. на суму 497163,66 грн. та 30.04.2012 р. - в обсязі 41555 куб. м. на суму 163971,87 грн. (а.с.21-23).

Таким чином, позивач передав відповідачу імпортований природний газ в обсязі 568393 куб. м. на загальну суму 2242821,92 грн., тобто повністю виконав свої зобов'язання за договором №0105/1/БО-24 про закупівлю природного газу від 23.01.2012 року.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 Цивільного кодексу України).

Згідно із п. 4.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Положеннями ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п. 6.1.1 договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати за поставлений газ виконав повністю, але при цьому порушив строки оплати, встановлені пунктом 4.1 договору, тобто неналежно виконав зобов'язання за договором, що підтверджується бухгалтерською випискою з балансового рахунку сальдо по підприємству та випискою по операціях (а.с.24-27).

В ст. 610 Цивільного кодексу України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.7.2. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами України та цим договором.

Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Предметом неустойки, згідно зі ст. 551 Цивільного кодексу України, може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Умовами договору, а саме п. 7.3 передбачено, що у разі невиконання умов пункту 4.1. цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний у разі невиконання або неналежного виконання ним господарського зобов'язання сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України також передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищезазначені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем, в зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, обґрунтовано нарахована пеня в сумі 39314,74 грн., штраф на загальну суму 56731,39 грн., інфляційні нарахування в розмірі 3823,05 та 3% річних в сумі 7806,64 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи розрахунками (а.с.8-11).

Проте, відповідач надав до місцевого господарського суду клопотання, в якому просив максимально зменшити розмір пені та штрафу, у зв'язку з відсутністю джерел оплати боргу та збитковістю підприємства (а.с.39-43).

Відповідно до п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він перевищує розмір збитків, та за наявності обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач в повному обсязі виконав умови договору №0105/1/БО-24 про закупівлю природного газу від 23.01.2012, хоча знаходиться в скрутному фінансовому стані, що підтверджується звітами про фінансові результати за І квартал 2012 р., за 2012 р., за І півріччя 2013 р.; довідкою про стан розрахунків бюджетними установами та організаціями за січень-жовтень 2012 р., звітами про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємств від надання послуг теплопостачання за січень-березень 2012 р., січень-грудень 2012 р., січень-червень 2013 р.; розрахунком обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на теплову енергію та протоколом №41 від 06.12.2012 р. (а.с.45-72).

Крім того, порушення зобов'язання відповідачем не потягло за собою значних збитків для позивача проте, сплата неустойки (штрафу, пені) в даному випадку зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інтереси населення та бюджетних організацій, зокрема, можливість постачання їм теплової енергії. Оскільки Комунальне підприємство теплового господарства "Гадячтеплоенерго" використовує придбаний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб бюджетних установ і організацій та інших суб'єктів господарювання міста Гадяч, забезпечуючи населення та соціальну сферу міста послугами теплопостачання.

З матеріалів справи вбачається, що населення, бюджетні установи та організації міста Гадяч мають заборгованість перед відповідачем по сплаті послуг теплопостачання, до того ж, різниця в тарифах на такі послуги не відшкодована.

Колегія суддів приймає до уваги також й майновий стан позивача та необхідність придбання ним газу, який споживається відповідачем, із-за кордону.

З урахуванням зазначеного, висновок суду першої інстанції, про зменшення розміру пені та штрафу на 50 % та стягнення з відповідача пені у сумі 19657,37 грн. та штрафу у сумі 28365,70 грн., є правомірним та обґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена в останніх постановах Вищого господарського суду України, а саме в постанові від 26.12.2012 р. у справі №5004/635/12, в постановах від 28.02.2013 р. у справі №11/5025/641/12 та у справі №16/5005/8055/2012, а також в постанові від 05.08.2013 р. у справі №912/13/13-г.

Колегія суддів, враховуючи вищевикладене, вважає, що позов необхідно задовольнити частково, в зв'язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пеня в сумі 19657,37 грн., штраф в розмірі 28365,70 грн., 3823,05 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних на загальну суму 7806,64 грн.

Натомість, заперечення позивача, викладені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 13 серпня 2013 року у справі №917/1312/13 залишити без змін.

Повна постанова складена 28 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Тихий П.В.