Постанова № 34579254, 29.10.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

="fs207"> "22" жовтня 2013 р. Справа № 920/1302/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Камишева Л.М.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників :

позивача – не з’явися,

1-го відповідача – не з’явився,

2-го відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. 2873 С/1-6) на рішення господарського суду Сумської області від 15 серпня 2013 року у справі № 920/1302/13,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ОЛІВІЯ”, м. Суми,

до 1. Сумської міської ради, м. Суми,

2. Виконавчого комітету Сумської міської ради, м. Суми,

про визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 15 серпня 2013 року по справі № 920/1302/13 (суддя Коваленко О.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю “ОЛІВІЯ”, не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 15 серпня 2013 року у справі № 920/1302/13 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається, зокрема, на те, що господарський суд Сумської області не належним чином дослідив фактичні обставини даної справи та відмовив у задоволенні позову, при цьому не врахував, що літній майданчик, який знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 2а, є приналежною річчю до головної – приміщення кафе(право власності на яке належить позивачу), що знаходиться за тією ж адресою та утворюють собою одне ціле за єдиним призначенням, тобто, використовуються як одна річ – заклад громадського харчування.

Розпорядженням Голови Харківського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2013 року у зв’язку з відпусткою судді Шепітько І.І. для розгляду справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Камишева Л.М.

Позивач, перший та другий відповідач в судове засідання не з’явилися, про причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду 26.12.2011 року № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про час та місце розгляду справи, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “ОЛІВІЯ”, звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про визнання права приватної власності на нерухоме майно: літній майданчик, як приналежну річ до головної – нежитлового приміщення – кафе, площею 344,20 кв. м, що знаходяться на земельній ділянці, загальною площею 0,0653 га, за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 2а.

Як свідчать матеріали справи, 21 квітня 2010 року між Сумською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ОЛІВІЯ” (Орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого позивачеві передано в оренду строком до 23.12.2019 року земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 2а, загальною площею 0,0653 га, з цільовим використанням під розміщення кафе з літнім майданчиком (а. с. 21-23).

Згідно пункту 1.1 Договору Орендодавець, на підставі рішення Сумської міської ради від 23 грудня 2009 року № 3378 - МР “Про надання в оренду, поновлення терміну користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям і підприємцям” надав, а Орендар прийняв в оренду земельну ділянку (об’єкт оренди), яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 2а, площею 0,0653 га; на земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля та літній майданчик; земельна ділянка має часткове тверде покриття.

Договір укладений до 23 грудня 2019 року (пункт 2.2 Договору).

Вказаний договір зареєстровано у Сумському міському відділі Сумської регіональної філії Державного підприємства “Центр Державного земельного кадастру”. У Державному реєстрі земель 27 липня 2010 року здійснено запис за № 041063700200.

З акту прийому – передачі вбачається, що Сумська міська рада передала, а ТОВ “ОЛІВІЯ” прийняла об’єкт оренди – земельну ділянку, загальною площею 0,0653 га за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 2а

На підставі рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 745 від 02.12.2011 року, Комунальним підприємством «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» 07 грудня 2011 року зареєстровано право власності ТОВ «Олівія» на нежитлову будівлю – кафе, загальною площею 344,20 кв.м (а.с. 19).

Дослідивши генеральний план розташування відкритого майданчику для літньої торгівлі, датований 2000 роком, паспорт літнього торгівельного майданчика, що розташований за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 2а, паспорт благоустрою літнього майданчику та прилеглої території, датований 2013 роком, погоджений головним архітектором м. Суми, колегією суддів встановлено наступне.

У 2000 році, згідно до генерального плану, на території за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 2а, було розміщено відкритий літній майданчик, який складався безпосередньо з його замощення, огороджений бутовою та цегляною кладкою, асфальтованих тротуарів, газонів, сходів, зовнішнього освітлення.

В подальшому, позивачем було здійснено зміни у благоустрої закріпленої території шляхом влаштування навісу з металевих конструкцій над літнім торгівельним майданчиком, а також розміщення біля нього печі.

21 березня 2013 року між Зарічною районною радою в м. Суми адміністрацією та ТОВ «Олівія» було укладено договір № 397/1 про закріплення та утримання територій м. Суми в належному санітарно-технічному стані (а.с. 20).

Даний договір не дає право позивачу здійснювати будівництво об’єктів нерухомого майна на закріпленій території.

Процедура будівництва об’єктів нерухомого майна, на момент здійснення будівництва, регулювалась Законами України «Про планування та забудову територій» від 20 квітня 2000 р. № 1699-ІІІ, «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 р. № 687-ХІV, а також регіональними і місцевими правилами забудови.

Приймаючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що торгівельний літній майданчик є тимчасовою спорудою для провадження підприємницької діяльності, споруджений з полегшених конструкцій, має ознаку тимчасовості (літній), є одноповерховим та споруджений без улаштування фундаменту, тому не може бути нерозривно пов’язаний із землею та його переміщення можливе без його знецінення та зміни призначення, а отже він не є об’єктом нерухомого майна.

Колегія суддів погоджується з вищевикладеним рішенням місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 182 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07 лютого 2002 року (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин), оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам.

Згідно з пунктом 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ; Державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно. (пункт 1.2 Тимчасового положення (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Отже, законодавством було встановлено вимоги щодо державної реєстрації права власності на майно та прийняття його в експлуатацію лише щодо об’єктів, які є нерухомим майном.

Відповідно до пункту 2.10 Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на яке підлягає державній реєстрації, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 660/5 від 14 квітня 2009 року "Про затвердження Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації" малою архітектурною формою, є, зокрема, наступні об’єкти:

- невелика (площею до 30 кв. м.) споруда торговельно - побутового призначення, яка виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без спорудження фундаменту;

- невелика споруда для здійснення підприємницької діяльності торговельно-побутового призначення площею до 30 кв. м та висотою до 4 м, яка виконується з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без улаштування заглиблених у ґрунт фундаментів.

Крім того, згідно з цим пунктом, головним елементом малих архітектурних форм є їх тимчасовість, що не є ознакою нерухомого майна. Отже, малі архітектурні форми не є нерухомим майном, а тому право власності на них не підлягає державній реєстрації.

Згідно з пунктом 1.3. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово – комунального господарства України 21 жовтня 2011 року за № 244, тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Згідно пункту 2.9. частини 2 Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарства, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 24 жовтня 2005 року № 327, визначено поняття сезонної мережі, згідно до якої мережа роздрібної торгівлі та ресторанного господарства, яка відкрита для обслуговування населення на певний сезон року - тільки на літо, весну або зиму тощо. У складі сезонної мережі можуть бути палатки, кіоски, ятки тощо, об'єкти ресторанного господарства (під тентами, на верандах, у павільйонах легкого типу, збірні та переносні), які розміщені на лижних базах, ковзанках, пляжах, стадіонах, у парках, на ярмарках і в інших місцях.

Пунктом 1.12. Правил благоустрою м. Суми, затверджених рішенням Сумської міської ради від 25 лютого 2009 року № 2367 – МР, на території об’єкта благоустрою відповідно до затвердженої містобудівної документації можуть бути розташовані будівлі та споруди торговельного, соціально-культурного, спортивного та іншого призначення. Власники цих будівель та споруд зобов’язані забезпечити належне утримання наданої їм у встановленому порядку земельної ділянки та прилеглої до неї території, а також можуть на умовах договору, укладеного з балансоутримувачем, забезпечувати належне утримання іншої закріпленої за ними території та/або брати пайову участь в утриманні об’єкта благоустрою.

Відповідно до пункту 4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червні 2011 року за № 703, не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на тимчасові, некапітальні споруди, що розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є можливим без їх знецінення та зміни призначення.

Літній майданчик є малою архітектурною формою, та не може вважатися нерухомим майном, оскільки придбавши у власність нерухоме майно – нежитлове приміщення - кафе, позивач здійснив благоустрій закріпленої території, шляхом влаштування над відкритим літнім майданчиком навісу, влаштування тротуарів та печі, які хоча і є приналежною річчю до належного позивачеві нерухомого майна - кафе, але за своєю правовою природою являють собою лише елементи благоустрою та є малою архітектурною формою, які забезпечують лише тимчасовий, сезонний (весняно – літній) характер господарської діяльності позивача.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що викладені в апеляційній скарзі доводи Товариства з обмеженою відповідальністю “ОЛІВІЯ” не спростовують висновків місцевого господарського суду, у зв’язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Сумської області від 15 серпня 2013 року по справі № 920/1302/13 слід залишити без змін.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ОЛІВІЯ” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 15 серпня 2013 року по справі № 920/1302/13 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст постанови складено 28.10.2013 року

Головуючий суддя Черленяк М.І.

суддя Ільїн О.В.

суддя Камишева Л.М.