Ухвала суду № 34578531, 23.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 року Справа № 120/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Качмара В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Торгово-промислова компанія» до Державної податкової інспекції у м. Львові (тепер Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Львові) про скасування рішень про накладення штрафних (фінансових) санкцій,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Торгово-промислова компанія» 11.06.2010 року звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПІ у м. Львові, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про накладення штрафних (фінансових) санкцій №0000252201/0/4838 від 15.03.2010 року (№0000252201/1/6405 від 06.04.2010 року, №0000252201/2/10788 від 10.06.2010 року) та №0000322201/1/6406 від 06.04.2010 року.

В позовній заяві позивач не заперечує порушення строків розрахунків в іноземній валюті, але відповідачем, всупереч вимогам ст. 250 ГК України неправомірно, з пропуском граничних строків та перевищенням встановленого строку застосовані адміністративно господарські санкції у вигляді пені в сумі 1359236,41 грн. за порушення вимог ст. 1,2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2010 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення про накладення штрафних (фінансових) санкцій, винесених ДПІ в м. Львові №0000252201/0/4838 від 15.03.2010 року (№0000252201/1/6405 від 06.04.2010 року, №0000252201/2/10788 від 10.06.2010 року) та №0000322201/1/6406 від 06.04.2010 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ДПІ у м. Львові оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити з підстав порушення норм матеріального права.

Мотивує тим, що згідно із пп. 15.1.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі-Закон України №2181-ІІІ) податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом (або іншими Законами України), не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше. - за днем її фактичного подання. Відповідно до вимог п. 17.3 Закону сплата (стягнення) штрафних санкцій прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Зазначає, що листи банку не могли служити підставою для нарахування пені, чи для проведення позапланової перевірки. Апелянт стверджує, що штрафні санкції застосовані до позивача не є адміністративно господарською санкцією у розумінні норм ГК України, а тому відсутні підстави щодо застосування до спірних правовідносин строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просить її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив та просить залишити її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

З матеріалів справи видно, що Державною податковою інспекцією у м. Львові проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Торгово промислова компанія»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складено акт від 01.03.2010 року №94/23-2/13816938 .

При перевірці встановлено порушення позивачем норм ст. 1,2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» розрахунків по контрактах: ЕК-04/07 від 06.08.2007 року (по ВМД 7610 від 18.09.2008 року, №8168 від 26.09.2008 року, №129429 від 08.10.2008 року, 129430 від 08.10.2008 року, №9584 від 17.10.2008 року, №9959 від 23.10.2008 року, №10256 від 29.10.2008 року, №10656 від 05.11.2008 року, №11032 від 13.11.2008 року, №13322 від 25.12.2008 року), ЕК-11/06 від 22.09.2006 року, ЕК-03/06 від 10.01.2006 року, Контракту №27975 FI/UA від 06.09.2007 року.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено рішення про нарахування пені від 15.03.2010 року №0000252201/0/4838, яке внаслідок адміністративного оскарження продубльоване рішеннями №0000252201/1/6405 від 06.04.2010 року, №0000252201/2/10788 від 10.06.2010 року в загальному на суму 1375863,50 грн. та №0000322201/1/6406 від 06.04.2010 року на суму 1303,52 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з чим погоджується апеляційна інстанція, виходив з того, що податковим органом порушено законодавчо визначені строки застосування адміністративно-господарської санкції,передбачені ст.250 ГК України, а законодавець не ставить в залежність наявність чи відсутність підстав для проведення перевірки із згаданими строками застосування цих санкцій.

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті регламентовано Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Згідно ст.1 вказаного вище Закону виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення ( виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції.

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції потребують висновку центрального органу виконавчої влади.( ст.2 Закону ).

Порушення резидентами строків, передбачених статтями 1і 2 цього Закону тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) ( ст.4 цього ж Закону).

Позивач не заперечує факт прострочення розрахунків в іноземній валюті, а тільки застосування до нього податковим органом пені за вказане вище прострочення, так як податковим органом недотримано встановлених законом строки застосування адміністративно-господарської санкції.

Так, згідно із пп. 15.1.1 ст. 15 Закону України №2181-ІІІ за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом (або іншими Законами України), не пізніше закінчення 1095 дня. наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше. - за днем її фактичного подання.

Застосовуючи до позивача штрафні санкції податковий орган виходив з положень преамбули Закону України №2181-ІІІ щодо поширення його дії на порядок нарахування і сплати штрафних санкцій і пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Проте, аналіз норм ст.15 вказаного Закону дає підстави для висновку, що вони за своїм регулятивним механізмом не можуть бути застосовані для регулювання порядку нарахування спірних штрафних санкцій. Строк давності, встановлений п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України №2181-ІІІ, не може бути застосований при нарахуванні санкцій за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, оскільки початок його перебігу не пов'язаний з граничним строком подання податкової декларації або днем її фактичного подання, а сума штрафних санкцій не є сумою податкового зобов'язання.

Застосовані до позивача штрафні санкції за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями, визначення яких закріплено частиною 1 ст.238 Господарського кодексу України, оскільки, є заходом майнового характеру, спрямовані на припинення порушення суб'єктом господарювання встановлених правил здійснення господарської діяльності та застосовуються уповноваженим органом державної влади.

Згідно ст.250 цього Кодексу адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи те, що Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не містить спеціальної норми з приводу строків застосування штрафу за згадані правопорушення, суд першої інстанції вірно керувався загальною нормою ст.250 ГК України про строки застосування адміністративно-господарських санкцій, перебіг яких починається з дня виявлення порушення .

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, податковий орган дізнався про порушення позивачем Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме:

- 08.04.2009 року по контрактах ЕК-11/05 від 02.08.2005 року (по ВМД, оформлених 26.09.2008 року), ЕК-03/06 від 10.01.2006 року (по ВМД, оформлених 04.09.2008 року), ЕК-04/07 від 06.08.2007 року (по ВМД, оформлених 18.09.2008 року, 26.09.2008 року) згідно листа Західного корпоративного центру АТ «УкрСиббанк» №2088/137-06-1 від 03.04.2009 року;

- 08.05.2009 року по контрактах ЕК-11/05 від 02.08.2005 року (по ВМД, оформлених 30.10.2008 року), ЕК-04/07 від 06.08.2007 року (по ВМД, оформлених 08.10.2008 року, 17.10.2008 року, 23.10.2008 року, 29.10.2008 року), ЕК-04/07 згідно листа Західного корпоративного центру АТ «УкрСиббанк» №2694/137-06-1 від 06.05.2009 року;

- 09.06.2009 року по контракту ЕК-04/07 від 06.08.2007 року (по ВМД, оформлених 05.11.2008 року, 13.11.2008 року) згідно листа Західного корпоративного центру АТ «УкрСиббанк» №3355/137-06-1 від 05.06.2009 року;

- 08.07.2009 року по контракту ЕК-04/07 від 06.08.2007 року (по ВМД, оформленій 25.12.2008 року) згідно листа Західного корпоративного центру АТ «УкрСиббанк» №3831/137-06-1 від 03.07.2009 року.

Копії вказаних листів є в матеріалах справи з відмітками про отримання таких податковим органом (а.с126-129).

Податковим органом була проведена перевірка лише 01.03.2010 року та застосовані адміністративно-господарські санкції 15.03.2010 року, тобто більше шести місяців з дня їх виявлення.

В обґрунтування пропущення відповідачем строків застосування пені, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України є головним органом валютного контролю, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів; забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України. Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці бакни

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 12.12.1998 року № 1968 «Про посилення контролю за проведенням розрахунків резидентів і нерезидентів за зовнішньоекономічними операціями» у разі ненадходження резидентам валютних цінностей в установлені Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» терміни уповноважені банки інформують про це Національний банк та органи державної податкової служби. Порядок інформування встановлюється Національним банком разом з Державною податковою адміністрацією.

Таким чином, уповноважені банки, здійснюючи функції агента валютного контролю, зобов'язані виявляти порушення законодавства у сфері ЗЕД, зокрема в частині надходження валютної виручки, та повідомляти про виявлені порушення податкові органи. При цьому дія з виявлення зазначених порушень є невід'ємною складовою функції валютного контролю.

В цій справі порушення порядку розрахунків в іноземній валюті було виявлено уповноваженим банком, тому носієм доказової інформації про виявлені порушення в сфері ЗЕД були не акт перевірки податкового органу, а зазначені вище листи-повідомлення, на які покликається податковий орган в акті перевірки.

Отже, посилання відповідача на те, що в нього не було правових підстав для проведення перевірки до 01.03.2010 року не заслуговують на увагу, оскільки податковий орган не виконує функції валютного контролю, а банк, відтак після отримання повідомлень банку мав можливість у відведені законом строки, як провести перевірку, так і застосувати адміністративні санкції за порушення, які виявлені банком та відповідно до закону доведені до податкового органу.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2010 року у справі №2а-5061/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

В.Я. Качмар

Ухвала у повному обсязі складена 28.10.2013 року.