Ухвала суду № 34577154, 30.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2013 р.Справа № 814/822/13-а

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 березня 2013 року у справі за позовом прокурора міста Миколаєва до Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування п. 3, 3.5 розділу 1 рішення від 20.12.2012 р. №23/48,

ВСТАНОВИВ :

Прокурор міста Миколаєва звернувся до суду з адміністративним позовом до Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування п. 3, 3.5 розділу 1 рішення миколаївської міської ради №23/48 від 20.12.2012 року «Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Корабельному району м. Миколаєва». Позовні вимоги мотивовані тим, що вказані пункти рішення Миколаївської міської ради не відповідають вимогам законодавства.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 березня 2013 року позовні вимоги прокурора міста Миколаєва задоволено. Визнано протиправним та скасовано п. 3, 3.5 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради №23/48 від 20.12.2012 р., яким затверджено проект землеустрою та передано ФОПС ОСОБА_2 в оренду для реконструкції торговельного павільйону з літнім майданчиком в капітальну будівлю-закусочну АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 273 кв.м., нормативною грошовою оцінкою в сумі 242 358,48 грн.

Миколаївською міською радою на зазначену постанову подано апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що позивачем було подано клопотання від 14.09.2012 року до Миколаївського міського голови про надання в оренду додаткової земельної ділянки орієнтованою площею 300 кв. м..

Миколаївська міська рада, в межах своїх повноважень, розглянула клопотання та згідно п. 3 розділу 1 рішення № 23/48 від 20.12.2012 року затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 273 кв. м., у тому числі 45 кв. м. - під капітальну забудову, 228 кв. м. - під проїзди, проходи та площадки в оренду, 91 кв. м. - за рахунок земельної ділянки, відведеної рішенням міської ради від 15.09.2005 року № 36/36 ФОП ОСОБА_2 для реконструкції торгівельного павільйону з літнім майданчиком в капітальну будівлю-закусочну за адресою АДРЕСА_1., 182 кв. м. - за рахунок земель міста, не наданих у власність або у користування, зарахувавши її на період реконструкції земель іншого призначення, після введення в експлуатацію до земель громадської забудови (за функціональним призначенням - до земель комерційного використання), для реконструкції торговельного павільйону з літнім майданчиком в капітальну будівлю-закусочну.

Згідно до пункту 3.5 визначено передати ФОПС ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 273 кв. м. в оренду строком на 15 років. Процедуру передачі земельних ділянок, як це передбачено вимогами Земельного кодексу України, відповідачем дотримано не було.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ст. 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків , встановлених ч. 2, ч. 3 ст. 134 цього Кодексу.

Згідно до вимог ст. 134 Земельного кодексу передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах, крім переліку випадків, встановлених цією ж статтею. Будівництво прибудови до нежитлових приміщень, та надання земель для проїздів та проходів не відносяться до визначених ст. 134 Земельного кодексу випадків, коли права на земельні ділянки не підлягають продажу на конкурентних засадах.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та підтримує позицію прокурора стосовно того, що п. 3, 3.5 розділу 1 Рішення Миколаївської міської ради № 23/48 від 20.12.2012 р. прийнято з порушенням вимог Земельного законодавства України.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта стосовно відсутності можливості проведення торгів посилаючись на відсутність порядку по передачі земельних ділянок, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення вже діяв порядок з аукціоном, так як зміни до ст.137 Земельного кодексу України були прийняті в липні 2012 року, при тому як Рішення на складання проекту землеустрою було прийнято відповідачем 11.10.2012 року.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Позивач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 березня 2013 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 05.11.2013 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький