Ухвала суду № 34573524, 22.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 р. Справа № 9715/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Улицького В.З. та Каралюса В.М,

при секретарі судового засіданні- Губач Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1, на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Ягодинської митниці, Міністерства доходів і зборів України про скасування наказу в частині припинення перебування на державній службі та зобов»язання вчинити дії-,

ВСТАНОВИЛА:

31.05.2013 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Ягодинської митниці, Міністерства доходів і зборів України в якому просила визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними, та скасувати наказ в частині припинення перебування на державній службі та зобов»язання вчинити дії.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року, позовну заяву залишено без розгляду.

Винесена Ухвала мотивована тим, що даний позов підлягає залишенню без розгляду, оскільки поданий після закінчення строку, передбаченого ст.100 КАС України.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу скерувати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що судом першої інстанції неповністю та поверхнево з'ясовано обставини, які мають значення для справи, грубо порушено норми процесуального права, що в наслідку призвело до ухилення від вирішення заявленої вимоги по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Залишаючи без розгляду позовну заяву у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено встановлений ст.99 КАС України строк звернення до суду, оскільки переконливих доказів для визнання поважності пропуску такого позивач не надав, а тому слід було застосувати вимоги ст.100 КАС України.

Проте, на неспростовне переконання колегії суддів, такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є надмірно упередженими і помилково поспішними.

Адже, за змістом вищенаведених норм КАС України, пропуск позивачем строку звернення до суду не є і не може бути безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, якщо позивач навів поважні причини такого пропуску.

Так, відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк встановлений законом, а якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Згідно ч.1 ст.100 КАС України, адміністративний позов поданий після закінчення строків встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції жодним чином не досліджувалось питання поважності причин пропуску строку звернення до суду, адже було очевидним, що позивачка не могла у встановлений строк звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, оскільки періодично перебувала на стаціонарному лікуванні у стані загрози припинення вагітності та у відпустці по догляду за дитиною, що підтверджується копіями листів тимчасом непрацездатності, медичних довідок, епікризів хвороби та свідоцтва про народження дитини ( а.с. 25-26).

Крім цього, суд, оцінюючи обставини, що перешкоджали особі здійсненню права на своєчасне оскарження відповідних дій, бездіяльності та рішень органів владних повноважень у публічно-правових відносинах, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених та наявних доводів, які можуть бути підставою для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Згідно ч.4 ст.11 КАС України, суд вживає передбаченні законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції поверхнево з'ясовано істотні обставини справи та належним чином не перевірено посилання позивачки на те, що у неї фізично не було гіпотетичної можливості вчасно звернутися з даним позовом до суду.

Відповідно до положень ст.55 Конституції України, держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За змістом ч.4 ст.6 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно п.п.23,25 Рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен з специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а також давати належне обґрунтування своїх рішень.

З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до неспростовного висновку про те, що судом першої інстанції жодним чином не було досліджено питання про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, що і потягло за собою прийняття помилково- передчасного висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, чим фактично позбавлено її можливості належно та безсторонньо захистити свої права та інтереси на розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані ст.6 КАС України.

Відтак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було грубо порушено норми процесуального права, що в свою чергу призвело до недотримання Конституційного права позивачки на справедливий захист своїх інтересів в суді, а тому оскаржувана ухвала підлягає безумовному скасуванню, а справа направленню до цього ж суду для продовження її розгляду по суті.

Керуючись ст.160, ст.ст.195, 197, п.3 ч.1 ст.199, п.4 ч.1 ст.204, п.6 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 211, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 803/1284/13-а - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий : Гулид Р.М.

Судді : Улицький В.З.

Каралюс В.М.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 28.10.2013 року.