Рішення № 34568886, 19.08.2013, Заводський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Луганська)

Справа №437/10531/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2013 року Ленінський районний суд м. Луганська у складі:

головуючого - судді Антоненко М.В.

при секретарі: Атуової К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Луганськкомуншляхбуд» про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення суми неповерненої позики в розмірі 1014000,00 грн. та суми штрафу за неповернення позики у розмірі 1014000,00 грн. згідно договору позики від 10.10.2012р., укладеного між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «Луганськкомуншляхбуд» (скорочене найменування - ПРАТ «ЛКШБ») та про стягнення суми неповерненої позики в розмірі 45000,00 грн. та суми штрафу за неповернення позики у розмірі 45000,00 грн. згідно договору позики від 15.03.2013р., укладеного між ОСОБА_1 та ПРАТ «ЛКШБ».

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що згідно із договором позики від 10.10.2012р. Позивач передав, а Відповідач отримав грошові кошти у сумі 1014000,00 грн., які Відповідач зобов'язувався повернути у строк до 01 травня 2013р. У визначений строк грошові кошти Позивачу не були повернені, у зв'язку з цим Позивач також вимагав сплату штрафу за неповернення позики у розмірі 1014000,00 грн., що передбачено договором позики від 10.10.2012р. Позивач також уклав із Відповідачем договір позики від 15 березня 2013р. за яким Позивач передав, а Відповідач отримав грошові кошти в розмірі 45000,00 гривень із строком повернення до 01 липня 2013р. Відповідач грошові кошти в розмірі 45000,00 грн. у передбачений договором позики строк Позивачу не повернув. У зв'язку з цим Позивач просив стягнути суму позики в розмірі 45000,00 грн. та штраф за неповернення позики у сумі 45000,00грн., що передбачено договором позики від 15.03.2013р.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якій позовні вимоги визнав у повному обсязі. У судовому засіданні Генеральний директор ПРАТ «ЛКШБ» ОСОБА_3 підтримав визнання позову та підтвердив отримання грошових коштів за договорами позики від 10.10.2012р. та від 15.03.2013р. для поповнення обігових коштів товариства та їх неповернення на сьогоднішній час.

Свідок ОСОБА_4, яка працює головним бухгалтером у ПРАТ «ЛКШБ», засвідчила, що ПРАТ «ЛКШБ» дійсно отримало грошові кошти за договорами позики від 10.10.2012р. та від 15.03.2013р. для закупівлі матеріалів, погашення боргів із заробітної плати. На сьогоднішній час товариство із ОСОБА_1 не розрахувалось.

Суд, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та підповідача, свідка, оцінивши всі докази, що містяться в матеріалах справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Між Позивачем ОСОБА_1 та ПРАТ «ЛКШБ» 10 жовтня 2012р. було укладено договір позики. Згідно п. 1 договору позики від 10.10.2012р. Позивач передав у власність Відповідачу грошові кошти в сумі 1014000,00 (один мільйон чотирнадцять тисяч) гривень 00 копійок. Отримання суми позики Відповідачем у сумі 1014000,00 грн. підтверджується показаннями свідка головного бухгалтера ОСОБА_4, генерального директора ПРАТ «ЛКШБ» ОСОБА_3 та копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів, виданих Відповідачем, які містяться в матеріалах справи (а.с.7-8 ): №55 від 10.10.2012р. на суму 99000,00 грн.; №57 від 18.10.2012р. на суму 365000,00 грн.; №64 від 19.11.2012р. на суму 25000,00 грн.; №66 від 27.11.2012р. на суму 415000,00 грн.; №68 від 28.11.2012р. на суму 110000,00 грн. Згідно із п. 4 договору позики від 10.10.2012р. таку саме суму грошових коштів Відповідач зобов'язувався повернути Позивачу у строк до 01 травня 2013р. Відповідно до п. 5 договору позики від 10.10.2012р. в разі прострочення повернення позики Позивач має право вимагати сплати штрафу в розмірі 100% від суми боргу, а також сплати інфляційних втрат та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України. Відповідач у строк до 01 травня 2013 року позику у сумі 1014000,00 грн. Позивачу не повернув. 11 червня 2013 року Відповідач отримав претензію від Позивача про сплату останньому суми позики 1014000,00 грн. та штрафу за неповернення позики у сумі 1014000,00 грн.

Між Позивачем та Відповідачем також було укладено договір позики від 15 березня 2013р. Згідно п. 1 договору позики від 15.03.2013р. Позивач передав у власність Відповідачу грошові кошти в сумі 45000,00 гривень. Отримання позики Відповідачем у сумі 45000,00 грн. підтверджується показаннями свідка головного бухгалтера ОСОБА_4, генерального директора ПРАТ «ЛКШБ» ОСОБА_3 та копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів, виданих Відповідачем, які містяться в матеріалах справи (а.с.11-12 ): № 4 від 15.03.2013р. на суму 15000,00 грн.; №5 від 21.03.2013р. на суму 20000,00 грн.; №11 від 18.04.2013р. на суму 9000,00 грн.; №13 від 29.04.2013р. на суму 1000,00 грн. Згідно із п. 4 договору позики від 15.03.2013р. таку саме суму грошових коштів Відповідач зобов'язувався повернути Позивачу у строк до 01 липня 2013р. Відповідно до п. 5 договору позики від 15.03.2013р. в разі прострочення повернення позики Позивач має право вимагати сплати штрафу в розмірі 100% від суми боргу, а також сплати інфляційних втрат та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України. Відповідач у строк до 01 липня 2013 року позику у сумі 45000,00 грн. Позивачу не повернув. 02 липня 2013 року Відповідач отримав претензію від Позивача про сплату останньому суми позики 45000,00 грн. та штрафу за неповернення позики у сумі 45000,00 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, з урахуванням всіх обставин у сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 213,215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Луганськкомуншляхбуд», (код за ЄДРПОУ 03329611), на користь ОСОБА_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), суму боргу у розмірі 1059000 (один мільйон п'ятдесят дев'ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Луганськкомуншляхбуд», (код за ЄДРПОУ 03329611), на користь ОСОБА_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), штраф у сумі 1059000 (один мільйон п'ятдесят дев'ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Луганськкомуншляхбуд», (код за ЄДРПОУ 03329611), на користь ОСОБА_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1700,00 (одна тисяча сімсот) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд міста Луганська.

Головуючий М.В.Антоненко