Постанова № 34559530, 05.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2086/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Літвіної Н.М.

Чаку Є.В.

При секретарі: Бібко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби, за участю Прокуратури Солом'янського району м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «Укргазбуд» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 01 лютого 2012 року № 000532302.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2012 року даний адміністративний позов було задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року апеляційну скаргу податкового органу задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2012 року - скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмолено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 травня 2013 року касаційну скаргу позивача задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2012 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року скасовано. Справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2013 року в задоволенні адміністративного позову ПАТ «Укргазбуд» до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, за участю Прокуратури Солом'янського району м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 12 січня 2012 року № 128, податковим органом проведено документальну невиїзну перевірку ПАТ «Укргазбуд» з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Ново-Ком» за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року, за результатом якої складено акт перевірки від 13 січня 2012 року № 203/23/14277604.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.6. статті 198 Податкового кодексу України при відображенні її в податковому обліку результатів фінансово-господарських взаємовідносин, відповідно до відомостей і. отриманих за результатами перевірки ПП «Ново-Ком», яке мало правові відносини з платником податків, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 255 513, 00 грн., тому числі за лютий 2011 року на 990 033, 00 грн., за березень 2011 року на 265 480, 00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01 лютого 2012 року № 0000532302, яким позивачу за порушення п. 198.6 статті 198 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 255 514, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - на суму 1 255 513, 00 грн., за штрафними санкціями - на 1, 00 грн.

Не погоджуючись з таким податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «Укргазбуд» та ПП «Ново-Ком» було укладено договори купівлі - продажу від 01 лютого 2011 року № 4/02, від 01 березня 2011 року № 03/01, від 10 березня 2011 року № 17/03 за умовами яких, Продавець зобов'язується поставити (передати у власність) Покупцю - обладнання та будівельні матеріали (далі товар) у строки, кількості, якості й асортименті та по ціні зазначених у специфікаціях, а Покупець - прийняти та оплатити товар. Оплата товарів Покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 150 календарних днів від дати фактичної поставки. Сторони мають право проводити розрахунки «за цим договором у вексельній формі. Обсяги, строки та місце поставки товару визначаються у специфікації та погоджуються сторонами додатково. Дані договори діють до 31 грудня 2011 року, а також до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

На виконання умов угод ПП «Ново-Ком» поставлено товари, на що виписано (оформлено) податкові накладні та видаткові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 КП України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.2 статті 198 ПК України - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України - платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При вирішенні даної справи, колегія суддів враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Як зазначає апелянт, ним було помилково зазначено у своїй податковій звітності контрагентом по постачанню вищевказаних товарів ПП «Ново-Ком». З приводу чого, позивачем 13 січня 2012 року подано до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва відповідні уточнюючі розрахунки до податкової звітності з ПДВ за лютий, березень та травень 2011 року. Податковим органом були прийняті зазначені розрахунки, що підтверджується відповідними електронними квитанціями.

Як свідчать матеріали справи, ПАТ «Укргазбуд» (Покупець) було отримано від ПП «Ново-Ком» (Продавець) товари, проте дані товари не оплачувались та були повернуті продавцю, згідно видаткових накладних: від 01 лютого 2011 року №АТ-0000011, №АТ-0000012, від 08 лютого 2011 року №АТ-0000013, від 01 березня 2011 року № АТ-0000014, №АТ-0000015, від 02 березня 2011 року №АТ-0000016, №АТ-0000017, №АТ-0000018, від 03 березня 2011 року № АТ-0000020, № АТ-0000019 від 04 березня 2011 року № АТ-0000021, № АТ-0000022, № АТ-0000023, від 07 березня 2011 року № АТ-0000024, № АТ-0000025, № АТ-0000026, від 10 березня 2011 року, № АТ-0000027, № АТ-0000028, № АТ-0000029, а ПП «Ново-Ком» було прийнято зазначені товари, про що свідчать підписи та печатки сторін на вказаних видаткових накладних.

Таким чином, рух зазначених товарів не формував податковий кредит з ПДВ по господарським взаємовідносинам із ПП «Ново-Ком».

Отже, зазначені в акті перевірки від 13 січня 2012 року № 203/23/14277604 господарські операції по придбанню ПАТ «Укргазбуд» товарів у ПП «Ново-Ком» фактично не існують та помилково були включені до податкової звітності позивача.

Крім того, колегія суддів зазначає, що податковим органом при проведенні перевірки фактично не досліджувались вищевказані конкретні господарські операції та первинні документи, а висновки про безтоварність господарських відносин зроблені лише на підставі акту перевірки ПП «Ново-Ком», інформація, викладена в зазначеному акті була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 27 травня 2013 року зазначила наступне: про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Також, у вищезазначеній ухвали суду вказано на необхідність дослідження питання щодо можливості формування позивачем податкового кредиту з ПДВ в спірному періоді, за результатами господарських операцій з іншим контрагентом (ТОВ «ЕК Верес»), оскільки, як було встановлено в судовому порядку, позивачем подавались до податкового органу уточнюючі розрахунки податкової звітності по податку на додану вартість за лютий, березень, травень 2011 року.

Так, на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 27 травня 2013 року, судом першої інстанції було витребувано первинні документи по взаємовідносинах позивача із ТОВ «ЕК Верес», за результатом дослідження яких встановлено наступне.

З метою виконання договірних зобов'язань (виконання робіт) перед своїми замовниками ПАТ «Укргазбуд» здійснювало господарські відносини з TOB «ЕК Верес».

Згідно договорів купівлі-продажу від 01 лютого 2011 року № 4/02, від 01 березня 2011 року № 03/01, від 10 березня 2011 року № 17/03 ПАТ «Укргазбуд» було придбано у TOB «ЕК Верес» товари згідно податкових та видаткових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи

В зв'язку із відступленням права вимоги, розрахунки за вказаний товар здійснювалися ПАТ «Укргазбуд» згідно повідомлення про відступлення права вимоги, що надійшло від TOB «ЕК Верес», та підтверджується відповідними банківськими виписками.

Факт придбання зазначених товарів також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних, оскільки зазначені товари перевозилися ПАТ «Укргазбуд» власними транспортними засобами.

Як стверджує апелянт, вказані матеріали були використані ПАТ «Укргазбуд» при виконанні робіт на будівництві: залізнично-автомобільний мостовий перехід через р. Дніпро в м. Києві; роботи по ремонту лоткової частини магістрального аміакопроводу підроблювальної дільниці на території Придніпровського управління магістрального аміакопровода УДП «Укрхімтрансаміак»; будівництво третьої черги тролейбусного руху в м. Керч.; заміна магістрального газопровода Ялта-Алушта у районі зсувної ділянки на ПК № 242.

Факт використання придбаних у ТОВ «ЕК Верес» товарів при виконанні вказаних робіт підтверджується відповідними первинними документами - актами списання та підсумковими відомостями ресурсів.

Таким чином, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку про підтвердження позивачем реальності укладення та виконання договірних зобов'язань з своїм контрагентом - ТОВ «ЕК Верес».

Враховуючи зазначене, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в зазначеному акті перевірки про порушення позивачем положень податкового законодавства, а тому, відповідно, протиправними є оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте на основі такого акту перевірки.

Таким чином необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд»- задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2013 року - скасувати та ухвалити нову.

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби, за участю Прокуратури Солом'янського району м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 01 лютого 2012 року № 000532302.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Літвіна Н. М.

Чаку Є.В.