Ухвала суду № 34553640, 17.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/6401/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «УВК Інтернешнл» та Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011

у справі № 2а-2057/10/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УВК Інтернешнл»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень- рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УВК Інтернешнл» (далі по тексту - позивач, ТОВ «УВК Інтернешнл») звернулося до суду з адміністративним позовом (з уточненнями позовних вимог) до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області) про визнання неправомірними та скасування в частині податкових повідомлень-рішень від 06.05.2009 № 0000542300/0 та від 25.11.2009 № 0000492200/3.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2010 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомленні-рішення від 06.05.2009 №0000542300/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 12749,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 6374,50 грн. В іншій частині позову - відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга ТОВ «УВК Інтернешнл» підлягає задоволенню, а касаційна скарга ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 17.01.2006 по 21.12.2008, за результатним якої складено акт від 16.04.2009 № 206/23-2/33987320.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 14012,00 грн., у тому числі: за 2006 рік в сумі 1352,00 грн. (4 квартал): за 2007 рік в сумі 12660,00 грн. (півріччя - 12660,00 грн., 9 місяців - 12660,00 грн., рік - 12660,00 грн.); п. 13.5 ст. 13 Закону № 334/94-ВР, наказу ДПА України від 29.03.2003 № 143, наказу ДПА України від 16.01.1998 № 28, в результаті чого позивачем при здійсненні виплат на користь нерезидента з джерелом їх походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, не утримано податок з таких доходів за перевіряємий період в розмірі 45093,07 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.05.2009: № 0000542300/0, яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток: 14012,00 грн. - основного платежу та 7006,00 грн. - штрафних санкцій; № 000142200/0, яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток 45093,07 грн. основного платежу та 90186,14 грн. - штрафних санкцій.

Внаслідок процедури адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення № 0000542300/0 від 06.05.2009 було залишено без змін. Однак, податкове повідомлення-рішення № 000142200/0 від 06.05.2009 було скасовано в частині нарахування 397,12 грн. - основного платежу та 794,24 грн. - штрафних санкцій, а тому відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000492200/3 від 25.11.2009, яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку па прибуток 44695,95 грн. - основного платежу та 89391,90 грн. - штрафних санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що акт перевірки не містить інформації щодо первинних документів, на підставі яких перевіряючими було зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат в сумі 45946,00 грн. (зазначені в акті 50996,00 грн. за мінусом визнаних позивачем 5050,00 грн.). Відповідачем було досліджено лише договір від 10.06.2007 про надання транспортно-експедиційних послуг СПД-ФОП ОСОБА_2 та виявлено відсутність акту наданих послуг в червні 2007 року, який би підтверджував надані послуги на суму 5050,00 грн. На підставі цього було зроблено висновок про безпідставність віднесення до валових витрат вартості отриманих послуг на суму 5050,00 грн. Згідно з актами виконаних робіт сума, сплачена позивачем за виконання перевезення до українського кордону складає 71343,77 євро, а сума за виконання перевезення від українського кордону по території України складає 1992 євро.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом зазначено, що згідно з поясненнями відповідача жодних доказів, які б підтверджували завищення позивачем валових витрат на загальну суму 45946,00 грн. ним не подано. Факт відсутності акту надання послуг в червні 2007 року на суму 5050,00 грн. позивачем не заперечувався.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірно висновку, що податкове повідомлення-рішення від 06.05.2009 № 0000542300/0 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 12749,00 грн. та штрафних санкцій на суму 6374,50 грн., є неправомірним та підлягає скасуванню.

При вирішенні питання правомірності податкового повідомлення-рішення від 25.11.2009 № 0000492200/3, судом взято до уваги, що відповідно до вимог п. 1.21 ст. 1 Закону № 334/94-ВР доходами з джерелом їх походження з України є будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Наявні матеріали справи свідчать, що висновок про порушення позивачем п. 13.5 ст. 13 Закону № 334/94-ВР, що міститься в акті перевірки, було зроблено на підставі того, що відповідно до ст. 13 цього Закону будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею, до яких, відповідно до пп. «в» п. 13.1 ст. 13 Закону № 334/94-ВР,відноситься фрахт.

Відповідно до вимог п. 13.5 ст. 13 Закону № 334/94-ВР сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6% у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.

Судом зазначено, що з листа № 3817/6/15-1316 вбачається, компенсація вартості наданих нерезидентом послуг резиденту за межами України, яка не підпадає під визначення доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України та відповідно не підлягає оподаткуванню.

Відповідно до договорів від 20.11.2006 № 01-06 та від 04.02.2007 № 040207П на загальну суму 553871,67 грн., перевезення вантажів здійснювалося як на території України, так і на території інших країн, і плату за послуги перевезення було здійснено з урахуванням вказаної обставини. Підтвердженням окремої оплати послуг за виконання робіт за кордоном України є акти виконаних робіт, у яких зазначено вартість послуг, наданих за українським кордоном та вартість послуг, наданих перевізником на території України (від українського кордону до місця доставки).

Суд першої інстанцій вірно зазначив, що сума 71343,71 євро (в еквіваленті 555871,67 грн.) не є доходом, отриманим нерезидентом від діяльності на території України, а тому не підлягає оподаткуванню відповідно до вимог п. 13.5 Закону № 334/94-ВР.

Таким чином, доходом, отриманим нерезидентом із джерелом походження з України необхідно вважати суми, сплачені позивачем за надання послуг перевезення по території України, у розмірі 1992,00 євро, еквівалент якої відповідно до курсу НБУ на момент сплати склав 14408,00 грн. Отже, за ставкою 6% підлягає оподаткуванню сума фрахту з джерелом походження з України, тобто 14408,00 грн. (а не 553871,00 грн. еквівалент суми 71343,77 євро у гривнях).

Отже, податок на прибуток відповідачем повинен був бути нарахованим лише на суму, сплачену за виконання перевезення від українського кордону по території України, тобто на суму 14408,00 грн., а не на суму 553871,67 грн., як це зазначено у акті перевірки.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкове повідомлення-рішення від 25.11.2009 № 0000492200/3 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 32284,31 грн. та штрафних санкцій на суму 64568,62 грн., є неправомірним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Отже, постанова Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2010 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011 помилково.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011 та залишення в силі постанови Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2010.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УВК Інтернешнл» задовольнити.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011 скасувати та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2010.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. ФедоровЗ оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова