Ухвала суду № 34553641, 17.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/34475/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2011

у справі № 2а-1670/375/11

за позовомВеселоподільської дослідно-селекційної станції Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наукдоХорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської областіпровизнання нечинним податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Веселоподільська дослідно-селекційна станція Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук (далі по тексту - позивач, Веселоподільська ДСС ІЦБ УААН) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (далі по тексту - відповідач, Хорольської МДПІ Полтавської області) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2011, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2011, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.11.2010 № 0001071530/0.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної камеральної перевірки податкової звітності Веселоподільської ДСС ІЦБ УААН по частині прибутку до державного бюджету та авансових внесків при виплаті дивідендів за звітний період з 01.04.2008 по 30.09.2010, відповідачем складено від 23.11.2010 № 1682/15/00497704, яким встановлено порушення позивачем пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі по тексту - Закон).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.11.2010 № 0001071530/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 29 475,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про те, що позивач не відобразив податкове зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток по р. 20 декларації з податку на прибуток підприємства за перевірений період на загальну суму 9 825,00 грн. та не сплатив їх до бюджету.

Підпунктом 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону встановлено, що крім випадків, передбачених пп. 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої п. 10.1 ст. 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною п. 10.1 ст. 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена п. 10.1 ст. 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію п. 7.2 ст. 7 чи пп. 10.2.3 п. 10.2 ст. 10 цього Закону).

Це правило також поширюється на державні некорпоратизовані підприємства, які зараховують суми частини прибутку такого підприємства у розмірі, встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що обов'язок державного корпоратизованого підприємства сплачувати авансові внески з податку на прибуток виникає лише у за умови визначення державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходиться таке підприємство, суми дивідендів (частини прибутку), яка підлягає перерахуванню відповідно до державного або місцевого бюджету, та сплати вказаної суми підприємством.

Виконавчим органом, в управлінні якого знаходиться позивач є Українська академія аграрних наук, яка відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» здійснюючи повноваження з управління об'єктами майнового комплексу галузевих академій наук, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об'єктів та розпоряджається цими об'єктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Українська академія аграрних наук рішення щодо виплати дивідендів чи розподілу прибутку, що належить позивачу, не приймала, що підтверджується листом Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивач не мав обов'язку сплачувати авансові внески з податку на прибуток.

Відповідно до ст. 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» позивач, як державне підприємство зобов'язаний, відповідно до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, сплачувати частину чистого прибутку (доходу).

Зазначеними нормами чітко розрізняються такі поняття як «частина чистого прибутку (доходу)» та «сума нарахованих і сплачених дивідендів» відповідно до п. 7.8 ст. 7 Закону.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що обов'язок позивача сплачувати частину чистого прибутку (доходу) не є тотожним обов'язку позивача сплачувати суму нарахованих і сплачених дивідендів відповідно до п. 7.8 ст. 7 Закону.

Вказаними нормами Законів України Про Державний бюджет України на 2008 рік, 2009 рік, 2010 рік встановлено, що розрахунок частини чистого прибутку (доходу) подається державними підприємствами разом з фінансовою звітністю, у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

При ототожненні вищевказаних понять є достатнім подання лише декларації з податку на прибуток з р. 20 «дивіденди». Крім того, положення Законів України про Державний бюджет України про сплату частини чистого прибутку (доходу) не відсилають до п. 7.8 ст. 7 Закону щодо необхідності нарахування авансових внесків на вказану частину чистого прибутку.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо безпідставного прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача як платник фіксованого сільськогосподарського податку.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 1 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок», фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на прибуток підприємств, плати (податку) за землю, комунального податку, збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності, збору за спеціальне водокористування.

Інші податки та збори (обов'язкові платежі), визначені Законом України «Про систему оподаткування», сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.

Пунктом 3 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» передбачено, що до загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі): податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що оскільки позивач є платником фіксованого сільськогосподарського податку, він звільняється від сплати податку на прибуток підприємств та у тому числі дивідендів, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

Виходячи з правової природи авансових внесків з податку на прибуток, які сплачуються в рахунок наступних платежів з податку на прибуток, звільнення законодавцем платників фіксованого сільськогосподарського податку від сплати податку на прибуток, обов'язок платника фіксованого сільського господарського податку із сплати авансових внесків з податку на прибуток з частини чистого прибутку, яка перераховується до Державного бюджету та подання при цьому декларації з податку на прибуток не є однозначним згідно чинного законодавства.

Відповідно до пп. 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2011 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2011 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О.Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова