Ухвала суду № 34553571, 30.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/33266/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів при секретарі судового засідання за участю представника відповідачаЗайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г., Петриченко Ю.П., Скринніка І.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Валківської районної державної адміністрації Харківської області, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Огульчанське-Плюс», сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Лан» про скасування розпорядження, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2013 року ОСОБА_6 пред'явила позов до Валківської районної державної адміністрації Харківської області, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Огульчанське-Плюс» (далі - ТОВ «Огульчанське-Плюс»), сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Лан» (далі - СТОВ «Лан») про визнання протиправним і скасування розпорядження Голови Валківської районної державної адміністрації № 581 від 10 вересня 2012 року «Про дозвіл ТОВ «Огульчанське - Плюс» на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок для подальшого надання в оренду на території Огульчанської сільської ради Валківського району Харківської області».

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року, позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправним і скасовано розпорядження Голови Валківської районної державної адміністрації № 581 від 10 вересня 2012 року «Про дозвіл ТОВ «Огульчанське - Плюс» на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок для подальшого надання в оренду на території Огульчанської сільської ради Валківського району Харківської області».

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржник оскаржила їх.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_6 на підставі заяви від 04 лютого 2011 року було витребувано земельну ділянку № 273. Розпорядженням № 43 від 11 лютого 2011 року Валківської районної державної адміністрації передано у власність ОСОБА_6 земельну ділянку загальною площею 6,37 га (ділянка № 273) на території Огульчанської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та дозволено виготовити Державний акт на право власності на землю.

Валківською районною державною адміністрацією було видано Розпорядження № 581 від 10 вересня 2012 року «Про дозвіл ТОВ «Огульчанське - Плюс» на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок для подальшого надання в оренду на території Огульчанської сільської ради Валківського району Харківської області».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на пункт 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, яким передбачено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю».

Відповідно до статті 2 Закону України від 05 червня 2003 № 899-ІV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_6 на підставі заяви від 04 лютого 2011 року було витребувано земельну ділянку. Розпорядженням № 43 від 11 лютого 2011 року Валківської районної державної адміністрації передано у власність ОСОБА_6 земельну ділянку загальною площею 6,37 га на території Огульчанської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та дозволено виготовити Державний акт на право власності на землю.

Враховуючи зазначене суд першої інстанції прийшов до висновку, що при виданні Розпорядження № 581 від 10 вересня 2012 року відповідачем не було враховано, що земельну ділянку площею 4,6331га було витребувано позивачем, надання дозволу на виготовлення технічної документації по встановлення меж відносно цієї ділянки для подальшого надання її в оренду ТОВ «Огульчанське-Плюс» є порушенням права особи на земельну частку (пай), а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції із висновками суду першої інстанції погодився, зазначивши, що сертифікат є документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), який за бажанням громадянина може бути виділений в натурі (на місцевості) з видачею державного акта на право власності на земельну ділянку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із такою правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій погоджується із огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Статтею 1 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» визначено, що паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Право на земельний пай засвідчується Сертифікатом на право на земельну частку (пай), який видається сільською, селищною або міською радою.

Згідно частини 1 статті 81 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 1 статті 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до пункту 17 Перехідних положень Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю».

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 було реалізовано право вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі, на підставі заяви від 04 лютого 2011 року було витребувано земельну ділянку № 273. Розпорядженням № 43 від 11 лютого 2011 року Валківської районної державної адміністрації передано у власність ОСОБА_6 земельну ділянку загальною площею 6,37 га (ділянка № 273) на території Огульчанської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та дозволено виготовити Державний акт на право власності на землю.

Так як станом на день прийняття оскаржуваного розпорядження ОСОБА_6 було реалізовано право вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі, розпорядженням № 43 від 11 лютого 2011 року Валківської районної державної адміністрації передано їй у власність земельну ділянку загальною площею 6,37 га та дозволено виготовити Державний акт на право власності на землю, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що відповідач, видавши розпорядження № 581 від 10 вересня 2012 року діяв не на підставі, поза межами повноважень та у спосіб, що суперечить Конституції та законам України, оскільки порушує право позивача на земельну ділянку (пай).

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Посилання в касаційній скарзі на порушення процесуальних норм, допущених судом апеляційної інстанції не впливають на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: