Ухвала суду № 34553576, 17.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/30729/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011

у справі № 2а-195/11/2070

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Конвектор»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Конвектор» (далі по тексту - позивач, ВАТ «Коннектор») звернувся до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі по тексту - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000220818/0 від 31.12.2010 про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 263912,70 грн. (в тому числі за основним платежем - 175941,80 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 87970,90 грн.) та № 0000230818/0 про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток на загальну суму 285905,43 грн. (в тому числі за основним платежем - 219927,25 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 65978,18 грн.).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2011, яка залишена без змін Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові було проведено документальну невиїзну перевірку ВАТ «Коннектор» з питань підтвердження відомостей, отриманих від ТОВ «Електроспецтех» за липень 2010 року, за результатами якої було складено акт № 4699/18-010/14312275 від 20.12.2010.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено вимоги ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216 та ст. 228 Цивільного кодексу України, оскільки укладений між ВАТ «Коннектор» та ТОВ «Електроспецтех» договір не спрямований на реальне настання правових наслідків; пп. пп. 7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки позивачем зайво включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню у ТОВ «Електроспецтех» послуг на загальну суму 175941,80 грн., в тому числі: липень 2010 року -175941,80 грн.; п. 3,1 ст. 3 та пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки ВАТ «Коннектор»» завищено суму валових витрат на загальну суму 879709,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 219927,25 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000220818/0 від 31.12.2010 про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 263912,70 грн. (в тому числі: за основним платежем - 175941,80 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 87970,90 грн.) та № 0000230818/0 про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток на загальну суму 285905,43 грн. (в тому числі: за основним платежем - 219927,25 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 65978,18 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

В силу вимог пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ВАТ «Коннектор» та ТОВ «Електроспецтех» було укладено договір підряду № 1/10-09 від 01.10.2009 про капітальний ремонт корпусу № 4, згідно з умовами якого ТОВ «Електроспецтех» виконує будівельні роботи по капітальному ремонту об'єкту нерухомості. Також, між тими ж сторонами був укладений договір підряду № 2/10-09 від 01.10.2009, за умовами якого ТОВ «Електроспецтех» надавало послуги виконання будівельних робіт по капітальному ремонту покрівлі корпусу № 3.

Реальність надання послуг з виконання будівельних робіт підтверджується податковими накладними, актами приймання будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, локальними кошторисами форми, протоколами узгодження договірної ціни (згідно ДБН Д.1.1-1-2000), відомостями ресурсів до локального кошторису, розрахунками кошторисного прибутку, розрахунками прямих затрат та загальновиробничих витрат в складі договірної ціни, розрахунками загальновиробничих витрат в складі договірної ціни. Розрахунок між сторонами відбувався у безготівковій формі та був здійснений у повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень з відмітками банківської установи.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є документами первинного обліку.

Посилання відповідача на неможливість виконання контрагентом позивача будівельних робіт, оскільки у нього немає відповідних господарських умов, спростовуються наданими позивачем копіями ліцензій ТОВ «Електроспецтех» від 12.01.2007, від 31.03.2009, від 28.01.2010, які свідчать про підтвердження компетентними органами у сфері будівництва наявної у ТОВ «Електроспецтех» можливості здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, будівельної діяльності. Крім того, копію штатного розкладу ТОВ «Електроспецтех» підтверджується перебування у штаті такого підприємства 35 чоловік різних будівельних спеціальностей, що теж свідчить про фактичне здійснення будівельних робіт за виданими ним спірними податковими накладними.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, судами попередніх інстанцій вірно зроблено висновок, що на час перевірки, договори укладені між ВАТ «Коннектор» з ТОВ «Електроспецтех» носили реальний характер, та були виконані сторонами належним чином.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Разом з тим, як встановлено судами, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами, узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальників, у зв'язку з чим твердження податкового органу про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Електроспецтех» правочинів є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли бути підставою для задоволення позову не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров