Ухвала суду № 34553352, 10.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/32485/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря Бовкуна В.В.

представника позивача Переяславська М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2010

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011

у справі № 2а-14709/09/0470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Камелор»

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Камелор» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Камелор») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2010, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку податкової звітності з податку на прибуток ТОВ «Камелор», за результатами якої складено акт перевірки від 13.03.2009 №1591/15-108.

В акті перевірки зазначено, що при перевірці декларацій за 11 місяців 2008 року було виявлено порушення п. 1.5 розділу 1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, враховуючи правила, встановлені п. 11.1 ст. 11 та п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та вимоги додатку 1 наказу ДПА України від 05.12.2008 №761 «Про затвердження Примірного порядку проведення камеральної перевірки та здійснення контролю за справлянням податку на прибуток».

За висновком акту перевірки суть порушення полягала у тому, що при заповненні рядку 15 декларації з податку на прибуток за 11 місяців 2008 року позивачем задекларовано суму раніше нарахованого податку за попередній податковий період у розмірі 13201856,00 грн., а потрібно було відобразити значення рядку декларації « 0». Дана помилка призвела до проведення по картці особового рахунку зменшення суми податку на прибуток та виникнення на особовому рахунку платника необґрунтованої суми переплати з податку на прибуток у розмірі 13201856,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.05.2009 №0003641501/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 13861948,80 грн., у тому числі 13201856,00 грн. за основним платежем та 660092,80 грн. за штрафними санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Судами встановлено, що за результатами 9 місяців 2008 року позивачем було задекларовано зобов'язання з податку на прибуток у сумі 13201856,00 грн. Вказана сума зобов'язання була зменшена на суму авансових внесків з податку на прибуток, які здійснювались у зв'язку з виплатою дивідендів у розмірі 13201856,00 грн. З огляду на це податкові зобов'язання з податку на прибуток за вказаний період склали 0 грн. (рядок 14 декларації).

В наступному звітному періоді позивачем на підставі п. 22.13 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 11 місяців 2008 року, де в рядку 14 декларації зазначено, що податкові зобов'язання з цього податку складають 0 грн. Однак в рядку 15 декларації вказано суму податку на прибуток за попередній податковий період - 13201856,00 грн.

23.12.2008 р, позивачем було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок в декларації з податку на прибуток за 11 місяців 2008 року разом з супровідним листом, у якому додатково пояснювалась суть допущеної помилки, а саме: в рядку 15 декларації за 11 місяців помилково зазначена сума 13201856,00 грн., правильне значення - 0, що не впливає на податкове зобов'язання за 11 місяців 2008 року.

Згідно п. 1.5 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується за правилами, установленими п. 11.1 ст. 11 і п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.

Відповідно до п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики. У разі коли платник податку вважає за доцільне роз'яснити окремі результати фінансово-господарської діяльності, зазначені у податковій декларації з цього податку, такий платник податку може надіслати податковому органу таке пояснення, складене у довільній формі. Податковий орган не може вимагати надання форм звітності чи обліку, прямо не передбачених цим Законом, у тому числі складених за правилами бухгалтерської звітності, інших, не передбачених цим Законом, балансів чи звітності.

Згідно п. 2.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків зокрема у разі, ЯКЩО внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Позивачем у передбаченому законом порядку до проведення перевірки було подано уточнюючий розрахунок для виправлення помилки в раніше поданій декларації за 11 місяців 2008 року, де помилково було зазначено суму податку на прибуток за попередній податковий період у 13201856,00 грн. Оскільки у рядку 15 декларації з податку на прибуток підприємства зазначається сума нарахованого податку за попередній податковий період, його помилкове заповнення позивачем не свідчить про декларування податкового зобов'язання за той період, у зв'язку з чим допущена позивачем помилка у заповненні рядку 15 декларації за 11 місяців 2008 року не призвела до завищення або заниження податкових зобов'язань підприємства.

Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що відповідачем при проведенні перевірки не були враховані дані декларації позивача з податку на прибуток за 9 місяців 2008 року та поданий уточнюючий розрахунок, що призвело до помилкових висновків акту перевірки та необґрунтованого винесення податкового повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 13861948,80 грн.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис) М.О. Федоров