Ухвала суду № 34553350, 10.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/30618/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області.

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2009

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2010

у справі № 2а-10510/08/1570

за позовом Сільськогосподарського підприємства «Векка» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське підприємство «Векка» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту - позивач, ТОВ «Векка») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.09.2008 №0001092301/0 з урахуванням штрафних санкцій у розмірі: за основним платежем - 154758,55 грн., за штрафними санкціями - 77379,28 грн., загальною сумою 232137,83 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2009, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2010, позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області проведено виїзну документальну перевірку ТОВ «Векка» з питань взаєморозрахунків з ПП «Пальвітіс» за період з 05.05.2006 по 14.02.2007.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», про що складено акт №1676/35-02/30820151 від 19.09.2008.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0001092301/0 від 29.09.2008, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у загальній сумі 232 137,83 грн.

Підставами для визначення зазначеного зобов'язання стали висновки відповідача про не підтвердження податкового кредиту позивача на зазначену суму у зв'язку з порушенням його контрагентом - ПП «Пальвітіс», по господарським операціям з яким формувався вищезазначений податковий кредит, встановленого чинним законодавством порядку державної реєстрації.

Позивач вважає, оскільки рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2008 визнано недійсним статут та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість контрагента позивача ПП «Пальвітіс» з моменту їх реєстрації, то податкові накладні, видані таким контрагентом за період з травня 2006 року по лютий 2007 рік, не можуть бути підставою для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції;

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 № 755- IV юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. На час здійснення господарських операцій ПП «Пальвітіс» перебувало у єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2008 за нововиявленими обставинами скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2008 у справі №2а-4375/08, якою визнано недійсними установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Пальвітіс», провадження у справі закрито.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.06.2006 між позивачем та ПП «Пальвітіс» укладено договір поставки товару, згідно умов якого ПП «Пальвітіс» зобов'язується постачати та передавати у власність СП «Векка» товар, а позивач зобов'язується приймати та здійснювати оплату за поставлений товар. Постачання товару здійснюється шляхом самовивозу зі складу виконавця.

На виконання умов зазначеного договору ПП «Пальвітіс» в період з 05.05.2006 по 14.02.2007 здійснювало поставку товару СП «Векка».

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, дійсній на час виникнення спірних правовідносин, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Також пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено вичерпний перелік обов'язкових реквізитів, що має містити податкова накладна, видана продавцем покупцю.

Копії податкових накладних, виписаних ПП «Пальвітіс», які оформлені відповідно до вимог, зазначених в пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону та повною мірою підтверджують правильність формування позивачем податкового кредиту на загальну суму 154 758,55 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій позивача з ПП «Пальвітіс», ПП «Пальвітіс» вважалось зареєстрованим у встановленому законом порядку, та знаходилось на обліку як платник податку на додану вартість, тобто ТОВ «Векка» мало всі законні підстави для внесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які підтверджуються податковими накладними, що були виписані ПП «Пальвітіс».

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про правильність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі належно оформлених податкових накладних.

Крім того, судами вірно зазначено, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2009 та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2010 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров