Ухвала суду № 34551810, 17.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-16480/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

17 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітні аграрні технології" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новітні аграрні технології" (зміна назви з ТОВ "Торговий дім "Тормаш" на ТОВ "Новітні аграрні технології", далі - ТОВ "Новітні аграрні технології") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2013 року з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Дніпровському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2011 №0002151511.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2013 року позов задоволено, визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.12.2011 №0002151511.

На вказану постанову ДПІ у Дніпровському районі подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у Дніпровському районі підставі направлень від 02.10.2012 №1838, від 03.10.2012 №1855, №1856, наказу №1467 від 01.10.2012 та відповідно до пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.01.2011 по 30.09.2012, за результатами якої складено акт перевірки №3543/22-521/37396647 від 15.10.2012.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, позивач занизив суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 155 265,00 грн., а саме: за лютий 2012 року на суму 119 992,00 грн., за березень 2012 року на суму 35 273,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 29.10.2012 №0000852250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 194 081,00 грн., в т.ч. 155 265,00 грн. - основний платіж та 38 816,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Згідно п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2012 між ТОВ "ТД Тормаш" (покупець) та ТОВ "Матісс Плюс" (продавець) укладено договір №28-02/2012-МД про поставку мінеральних добрив сільськогосподарського призначення (діамофоска), на підставі якого ТОВ "Матісс Плюс" виписало на адресу позивача податкову накладну від 29.02.2012 №367 на загальну суму 719950,00 грн., в т.ч. ПДВ - 119991,67 грн.

На підтвердження виконання вказаного договору позивач надав специфікацію №1 від 28.02.2012, рахунок-фактуру №280212 від 28.02.2012, видаткову накладну №2902 від 29.02.2012, товарно-транспортні накладні № 0050/1 від 29.02.2012, №0050/2 від 29.02.2012, №0050/3 від 29.02.2012, №0050/4 від 29.02.2012, банківські виписки та сертифікат якості виробника №1045 з відмітками митниці.

Крім того, між ТОВ "ТД Тормаш" (покупець) та ТОВ "Матісс Плюс" (продавець) укладено договір №03/2012-МД від 05.03.2012 про поставку мінеральних добрив сільськогосподарського призначення (нітроамофоска), на підставі якого ТОВ "Матісс Плюс" виписало на адресу позивача податкову накладну від 06.03.2012 № 41 на загальну суму 211639,82 грн., в т.ч. ПДВ - 35273,30 грн.

На підтвердження виконання вказаного договору позивач надав специфікацію № 1 від 05.03.2012, рахунок-фактуру №060312/01 від 06.03.2012, видаткову накладну № 0110 від 01.10.2012, товарно-транспортну накладну №0050/5 від 01.10.2012, №0050/6 від 01.10.2012 та банківські виписки.

Реалізація придбаного у ТОВ "Матісс Плюс" товару підтвержується копіями договору про постачання товару (нітроамофоска) №45/10/1-МД від 13.02.2012, укладеного з ТОВ "Чарівний Лан", специфікації №1 від 15.02.2012 до даного договору; договору №46/10/11-МД від 13.02.2012 про постачання товару (діамофоска), укладеного з ПП "Карла Маркса-2", специфікації №1 від 15.03.2012 до даного договору, акту звірки з ПП "Карла Маркса-2".

Отже, товарність здійснення вказаних операцій підтверджена належними первинними документами.

При цьому, сторони договорів при здійсненні вказаних правочинів були правоздатними і зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 551 Господарського кодексу України щодо встановлення підробної реєстрації контрагентів, втрачених документів або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Щодо посилання податкового органу на відсутність реального характеру зазначених правочинів через неспроможність контрагентів його виконання у зв'язку з відсутністю належних ресурсів, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено кількість працівників контрагентів та конкретно визначених ресурсів в тому числі і складських приміщень, які повинні були бути у контрагентів для виконання передбачених вказаними договорами операцій, а тому такі посилання є необґрунтованими.

Таким чином, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність вказаних господарських операцій, а тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит в періоді отримання відповідної податкової накладної, отже податкове повідомлення-рішення від 05.12.2011 №0002151511 є неправомірним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу ДПІ у Дніпровському районі необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2013 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Ухвалу складено в повному обсязі 22.10.2013

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.