Ухвала суду № 34548577, 30.10.2013, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Александрова Н.В.

Доповідач - Соловей Р.С.

Справа № 428/6446/13-ц

Провадження № 22ц/782/3819/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - судді Соловей Р.С.

суддів Заіки В.В., Пащенко Л.В.,

при секретарі Арутюнян Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 серпня 2013 року про забезпечення позову

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4,ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Східукрторг» у особі Сєвєродонецької філії № 9 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та застосування наслідків недійсності правочину,

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2013 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ТОВ «Східукрторг» у особі Сєвєродонецької філії № 9, просить визнати недійсним договір купівлі-продажу автобусу марки SCANIA, модель K113 TLA, реєстраційний номер НОМЕР_1, а також застосувати наслідки недійсності правочину, тобто зобов'язати відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_2 повернути йому спірний автобус.

З метою забезпечення вказаного позову позивач звернувся до суду із заявою, якою просив накласти арешт на вказаний вище спірний автобус.

Оскаржуваною ухвалою заяву ОСОБА_3 задоволено: накладено арешт на транспортний засібмарки SCANIA, модель K113 TLA, 1994 р. випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, тип ТЗ автобус (пасажирський), реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідачка ОСОБА_2, не погодившись із вказаною ухвалою, подала апеляційну скаргу, в якій просить цю ухвалу скасувати, і постановити з цього питання нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову. Вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також порядку, встановленого для вирішення питання щодо забезпечення позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідачки ОСОБА_4, перевіривши матеріали справив межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скаргазадоволенню не підлягає.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апелянт зазначає, що раніше ухвалювалось судове рішення у справі за позовом між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, яке було скасовано ухвалою апеляційного суду, та ухвалою від 25.09. 2012 р. накладено було арешт на спірний автобус, і ця ухвала до теперішнього часу не скасована. Апелянт вважає, що законом не передбачено накладення арешту вдруге на майно, з якого арешт не знято.

Зазначені доводи апелянта, на думку колегії суддів, на увагу не заслуговують. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 17.04.2013 р. та ухвала апеляційного суду від 16.07.2013 р. (а. с. 19 - 21) ухвалювались у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 за участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння. У справі ж, що розглядається, позов ОСОБА_3 пред'явлено до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ТОВ «Східукрторг» про визнання договору купівля-продажу недійсним та застосування наслідків недійсності правочину. Отже, спір у обох справах стосується одного й того ж предмета позову та з тих самих підстав, проте суб'єктний склад відповідачів у вказаних справах різний, на що не звернула уваги апелянт.

Щодо не скасованої ухвали про накладення арешту на спірний автобус від 25.09.2012 р. (а. с. 21), то постановлена вона у іншій справі (за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2), в якій рішення скасовано, отже, в будь-який час застосований вказаною ухвалою захід забезпечення позову може бути також скасований. Законом не передбачено перешкод для застосування заходів забезпечення позову у певній справі, якщо такі заходи застосовано у іншій справі.

Необгрунтованими є доводи апелянта щодо того, що позивачем у заяві про застосування заходів забезпечення позову не зазначено причини, з яких слід забезпечити позов, а оскаржуваною ухвалою не обґрунтовано необхідність забезпечення позову.

Як вбачається із заяви позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову (а. с. 11), він мотивував своє клопотання тим, що відповідачі можуть продати спірний автобус, що може унеможливити чи ускладнити виконання рішення суду.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції необхідність вжиття заходів забезпечення позову мотивував тим, що невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність позовним вимогам виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою.

З матеріалів справи суд пересвідчився, що між позивачем та відповідачем дійсно виник спір щодо вказаного вище транспортного засобу; відповідач ОСОБА_2 є власником спірного транспортного засобу, отже, може розпорядитися ним, зокрема, здійснити його відчуження.

Види забезпечення позову визначені частиною першою статті 152 ЦПК України. Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно. Згідно з частиною 3 цієї статті види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Колегія суддів, виходячи з предмета позову, змісту позовних вимог, вважає, що висновки суду у оскаржуваній ухвалі щодо застосування забезпечення позову у виді арешту на спірне майно відповідають вимогам закону, а застосований захід забезпечення позову є співмірним заявленими позивачем вимогам.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом процесуального порядку вирішення питання щодо забезпечення позову, на думку колегії суддів, не заслуговують на увагу.

У відповідності з приписами ч. 1, 5 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. Про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, копія якої надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення.

Судом першої інстанції дотримано вказаних процесуальних норм при розгляді питання щодо забезпечення позову та постановленні оскаржуваної ухвали.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 307, 312 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: