Ухвала суду № 34542582, 30.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року Справа № 147857/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Савицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Агрокомбінат» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.10.2011р. у адміністративній справі за позовом Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції до Закритого акціонерного товариства «Агрокомбінат» про примусове стягнення податкового боргу за рахунок активів платника податків, -

В С Т А Н О В И Л А:

22.09.2011р. позивач Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція /ОДПІ/ звернулася до суду із адміністративним позовом, в якому просила стягнути з відповідача Закритого акціонерного товариства /ЗАТ/ «Агрокомбінат» заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача, та за рахунок готівки, що належить відповідачу в сумі 172770 грн. 66 коп., в тому числі 7449 грн. 67 коп. пені, за наступними платежами: 4910 грн. 70 коп. (в тому числі пеня у розмірі 439 грн. 56 коп.) податку на додану вартість; 7062 грн. 69 коп. за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО; 9523 грн. 35 коп. за платежем податок на доходи найманих працівників; 150860 грн. 27 коп. (в тому числі пеня у розмірі 7010 грн. 11 коп.) по орендній платі з юридичних осіб; 370 грн. 60 коп. по комунальному податку; 43 грн. 05 коп. по інших зборах за забруднення навколишнього природного середовища (а.с.3-6).

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.10.2011р. заявлений позов задоволено (а.с.110-112).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив відповідач ЗАТ «Агрокомбінат», який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.115-116).

Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що судом не задоволено клопотання відповідача і розглянуто справу без участі його представника, який перебував у відпустці; сума податкового боргу не є узгодженою, оскільки підприємство не отримувало всіх податкових повідомлень-рішень; також розгляд справи відбувся без зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом справи № 15/55/5022-1086/2011 за позовом ЗАТ «Агрокомбінат» до Тернопільської міської ради про внесення змін до договору оренди землі, що має значення на розмір стягуваного боргу по орендній платі.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Розглядувані відносини по стягненню податкового боргу на час виникнення спірних правовідносин регулювалися приписами Податкового кодексу /ПК/ України, відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 якого податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (п.41.5 ст.41 ПК України).

Право податкових органів на звернення до суду з позовом щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини передбачене пп.20.1.18 п.20.1 ст.20 ПК України.

Відповідно до п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з п.38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Як встановлено судом першої інстанції, Тернопільською ОДПІ проведено виїзну планову документальну перевірку ЗАТ «Агрокомбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007р. по 30.06.2008р., невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість, невиїзну документальну перевірку з питань порушення термінів подачі податкових декларацій, камеральну перевірку податкової звітності по податку на додану вартість та невиїзну документальну перевірку з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб, повноти і своєчасності виплати заробітної плати працівникам ЗАТ «Агрокомбінат» та дотримання вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

За наслідками проведених перевірок складено акти перевірок № 11950/23- 220/31138298 від 15.10.2008р. (а.с.26-45), № 3016/16-02/31138298 від 06.04.2010р. (а.с.48 і на звороті), № 7858/16-02/31138298 від 09.08.2010р. (а.с.51 і на звороті), № 3020/7/16-02/31138298 від 25.05.2011р. (а.с.55 і на звороті) та № 12628/17-05/31138298 від 28.12.2009р. (а.с.65-67).

За результатами розгляду вищезазначених актів прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 0008782305/3/39502 від 24.06.2009р. на суму 29712 грн. 50 коп. за платежем податок на додану вартість (8633 грн. основного платежу та 21079 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій) (а.с.24), рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002592303/67172 від 27.10.2008р. на суму 7083 грн. 04 коп. за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО (а.с.61), податкове повідомлення-рішення № 0002751602/0/24040 від 13.04.2010р. на суму 4264 грн. 99 коп. та № 0002741602/0/24039 від 13.04.2010р. на суму 20 грн. за платежем податок на додану вартість (а.с.46), № 0006271602/0 від 17.08.2010р. на суму 170 грн. за платежем податок на додану вартість (а.с.50), № 0002321602 від 03.06.2011р. на суму 170 грн. за платежем податок на додану вартість (а.с.53), № 0000021703/0/1616 від 15.01.2010р. на суму 9523 грн. 35 коп. за платежем податок з доходів з найманих працівників (3174 грн. 45 коп. основного платежу та 6348 грн. 90 коп. штрафних (фінансових) санкцій) (а.с.64).

Також відповідачем самостійно узгоджені наступні податкові зобов'язання:

згідно податкових декларацій орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності № 502289 від 28.01.2009р. та № 205374 від 30.01.2010р. за підприємством значиться заборгованість по орендній платі з юридичних осіб у загальному розмірі 150860 грн. 27 коп., у тому числі пеня в сумі 7010 грн. 11 коп. (а.с.68-84);

згідно податкових розрахунків комунального податку № 630359 від 20.10.2009р., № 648879 від 20.11.2009р., № 292217 від 09.08.2010р. у підприємства існує заборгованість по комунальному податку на суму 370 грн. 60 коп. (а.с.85-90);

згідно податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища № 336837 від 09.11.2010р. за підприємством залишається заборгованість по збору за забруднення навколишнього природного середовища на загальну суму 43 грн. 05 коп. (а.с.91-93).

З метою погашення податкового боргу податковим органом скеровані на адресу відповідача перша податкова вимога № 1/358 від 24.02.2009р. на загальну суму 974 грн. 56 коп. (а.с.15) та друга податкова вимога № 2/622 від 13.04.2009р. на загальну суму 12409 грн. 43 коп. (а.с.16).

Докази оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень та податкових вимог суду апеляційної інстанції не представлено, також сторонами не надано документів про сплату спірного податкового боргу.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність у відповідача податкового боргу, доказів погашення якого останнім не представлено, не було здобуто таких судом під час розгляду справи по суті, через що заявлений позов підлягає задоволенню.

В частині стягнення штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки та порядку проведення розрахункових операцій за товари колегія суддів враховує наступне.

Приписами ст.1 Указу Президента України № 436/95 від 12.06.1995р. «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.

За порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування, послуг» до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції, у розмірах, встановлених ст.17 наведеного Закону.

Окрім цього, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що виходячи із змісту Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), слідує, що такий є спеціальним законом з питань оподаткування та встановлює порядок погашення зобов'язань юридичними та фізичними особами перед бюджетами та державними цільовими фондами, визначає процедуру оскарження органів стягнення та ін.

Звідси, цей Закон не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення норм щодо обігу готівки та застосування РРО.

Штрафні санкції, нараховані податковим органом за порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затв. постановою правління Національного банку України № 72 від 19.02.2001р., та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування, послуг» не є податковими зобов'язаннями; у разі несплати таких вони не набувають статусу податкового боргу, при цьому не застосовується порядок його стягнення, передбачений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до ст.238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Спеціальним законодавством, яке встановлює підстави та порядок застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення норм щодо обігу готівки та застосування РРО, не встановлено будь-яких строків реалізації відповідальності суб'єктів господарювання за вказані порушення в судовому порядку.

З огляду на викладене, фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм про застосування РРО є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні ст.ст.238, 239 ГК України, отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених ст.250 цього Кодексу.

Статтею 250 ГК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Разом з тим, строк звернення податкового органу до суду визначений ст.ст.99, 100 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) і складав один рік; на час звернення з позовом останній був пропущений позивачем.

Однак, відповідно до матеріалів справи представники відповідача не наполягали на відмові у задоволенні позовних вимог через пропущення строку звернення до суду із розглядуваним позовом, у зв'язку з чим в суду не було підстав для застосування наслідків, передбачених ст.100 КАС України.

За таких обставин, застосовані згідно рішення № 0002592303/67172 від 27.10.2008р. штрафні (фінансові) санкції в загальному розмірі 7083 грн. 04 коп. належить стягнути з відповідача.

В частині правомірності стягнення наведених санкцій в рамках цього позову колегія суддів виходить з того, що помилкове покликання податкового органу на вимоги Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» при заявленні позовних вимог про стягнення розглядуваних фінансових санкцій не може бути підставою для відмови у задоволенні заявлених вимог, оскільки в порядку ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Стосовно доводів апелянта про неузгодження частини податкових повідомлень-рішень через їх неотримання колегія суддів виходить з того, що апелянтом не наведено конкретний перелік неотриманих рішень позивача. В матеріалах справи наявні копії документів про неможливість вручення першої та другої податкових вимог через відсутність підприємства за своїм місцем знаходження (зворот а.с.15, 16) та розміщення таких на дошці податкових оголошень (а.с.17), також представленими копіями повідомлень про вручення поштової кореспонденції стверджується вручення податкових повідомлень-рішень № 0008782305/3/39502 від 24.06.2009р. (а.с.24), № 0002751602/024040 від 13.04.2010р. та № 0002741602/0/24039 від 13.04.2010р. (а.с.46), № 0006271602/0 від 17.08.2010р. (а.с.50), № 0002321602 від 03.06.2011р. (а.с.53), № 0000021703/0/1616 від 15.01.2010р. (а.с.64), рішення № 0002592303/67172 від 27.10.2008р. (а.с.61).

Окрім цього, судом першої інстанції вірно вирішено клопотання відповідача про зупинення розгляду справи через розгляд господарським судом Тернопільської обл. справи № 15/55/5022-1086/2011 за позовом ЗАТ «Агрокомбінат» до Тернопільської міської ради про внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині зменшення загальної площі орендованої земельної ділянки, та зменшення оренди плати (а.с.102-105). Оскільки вказана справа будь-яким чином не створює перешкод для розгляду позову податкового органу про стягнення податкового боргу, тому судом вірно залишено вказане клопотання без задоволення.

В частині решти доводів апелянта колегія суддів враховує, що за клопотанням відповідача розгляд справи вже відкладався судом першої інстанції, про судові засідання апелянт був належним чином повідомленим; розгляд справи у відсутності останнього не призвів до неправильного вирішення справи по суті; також відповідач не був позбавлений можливості під час апеляційного розгляду справи надати свої заперечення щодо заявлених позовних вимог.

Звідси, наведені обставини не можуть слугувати достатньою підставою для скасування судового рішення.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає заявлений позов підставним та обгрунтованим, а тому такий підлягає до задоволення з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Агрокомбінат» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.10.2011р. у адміністративній справі № 2а-1970/2652/11 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Н.В.Савицька