Ухвала суду № 34542740, 30.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року Справа № 142559/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Савицької Н.В.,

при секретарі судового засідання - Нефедовій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Калуський завод будівельних машин» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.10.2011р. в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Калуський завод будівельних машин» до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській обл. про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, -

В С Т А Н О В И Л А:

14.09.2011р. позивач Публічне акціонерне товариство /ПАТ/ «Калуський завод будівельних машин» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції /ОДПІ/ в Івано-Франківській обл. № 0001712302 від 05.09.2011р. (Т.1, а.с.4-7).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.10.2011р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (Т.2, а.с.30-33).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив позивач ПАТ «Калуський завод будівельних машин», який покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити (Т.2, а.с.38-41).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що єдиною і виключної передумовою нарахування та сплати до бюджету авансового внеску з податку на прибуток є прийняття емітентом рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам. Емітент, який приймає рішення про виплату дивідендів, нараховує та сплачує авансовий внесок з податку на прибуток. Емітент, який такого рішення не приймав, не має обов'язку нараховувати та сплачувати авансовий внесок з податку на прибуток.

Фактично податковий орган здійснив втручання у господарську діяльність товариства, перебрав на себе виключну функцію загальних зборів акціонерів в частині розподілу прибутків та збитків товариства. Також чинним законодавством не передбачений обов'язок апелянта приймати рішення про виплату дивідендів.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 29.06.2011р.-15.08.2011р. відповідачем Калуською ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ПАТ «Калуський завод будівельних машин» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.03.2011р., валютного законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.03.2011р., за результатами якої складено Акт перевірки № 1720/23-02/01267876 від 22.08.2011р. (Т.1, а.с.10-56).

Перевіркою встановлено порушення, зокрема, вимог ст.30 Закону України «Про акціонерні товариства», пп.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим позивачем занижено авансовий внесок з податку на прибуток підприємств на загальну суму 362553 грн.

На підставі Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001712302 від 05.09.2011р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 470041 грн., з яких 379402 грн. за основним платежем та 90639 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.8).

Підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення є висновки податкового органу по результатах проведеної перевірки про те, що підприємство у період півріччя 2010 року та наступних податкових періодах (три квартали 2010 року, 2010 рік, І квартал 2011 року) не відображало показників по рядку 20 Декларацій з податку на прибуток «Авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів», оскільки не здійснювало нарахування та виплати дивідендів, а відповідно й сум авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів. Таким чином, підприємством занижено суму авансових внесків за звітний період півріччя 2010 року на суму 362553 грн.

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що передумовою для здійснення нарахування та сплати до бюджету авансового внеску з податку на прибуток підприємств є прийняття платником податку рішення про виплату дивідендів. Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України «Про акціонерні товариства» (у редакції п.11 розділу VII Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», набрав чинності з 30.04.2010р.) виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року. Виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків. Оскільки рішення про невиплату дивідендів прийнято позивачем після набрання чинності вказаним Законом, тому відповідні зміни поширюються на спірні правовідносини.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

п.1.9 - дивіденд - це платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

пп.7.8.2 п.7.8 ст.7 - крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства» встановлено, що до приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно із ч.2 ст.30 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на період з 30.04.2010р. по 31.12.2010р. встановлено, що виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року. Виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків. Розмір виплати дивідендів може бути збільшений за рішенням загальних зборів акціонерного товариства. У разі відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та нерозподіленого прибутку виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного капіталу товариства.

Також Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» внесено зміни до ст.15 Закону України «Про господарські товариства», згідно яких прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати обов'язкової суми дивідендів, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що господарські товариства у 2010 році мають виплатити дивіденди з чистого прибутку у звітному році та /або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків. Також обов'язковою умовою розпорядження чистим прибутком є сплата господарським товариством обов'язкової суми дивідендів.

Оскільки позивачем не були проведені річні загальні збори до 30.04.2011р., тому вищевказані законодавчі зміни поширюються на нього.

Як слідує з балансу підприємства (Т.2, а.с.19-26), висновків до річних звітів та балансу (Т.1, а.с.116-118, 127-130), головних книг підприємства (Т.1, а.с.237-250, Т.2, а.с.1-5) на час набрання чинності зазначеними змінами до законодавства (30.04.2010р.) чистий прибуток ПАТ «Калуський завод будівельних машин» за період 2007-2009 роки складав 4834044 грн. 39 коп., відповідно сума дивідендів в розмірі 30 відсотків чистого прибутку повинна була становити - 1450213 грн. 32 коп., а сума авансового внеску за ставкою 25 відсотків від цієї суми дивідендів - 362553 грн.; доказів відсутності нерозподіленого прибутку за минулі періоди представниками позивача суду не надано.

Таким чином, матеріалами справи та нормами чинного податкового законодавства підтверджено правомірність визначення відповідачем грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Із урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, а тому не підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Калуський завод будівельних машин» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.10.2011р. в адміністративній справі № 2а-2974/11/0970 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Н.В.Савицька