Ухвала суду № 34532371, 30.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/34868/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (далі - ДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2011

у справі № 2а-1696/10/2070

за позовом ДПІ

до дочірнього підприємства "Твоя преса - Харків" товариства з обмеженою відповідальністю "Твоя преса" (далі - Підприємство)

про стягнення суми.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2010 року ДПІ звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила стягнути з Підприємства штрафні санкції у сумі 1 473 705,50 грн., накладені на відповідача за рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.03.2009 № 0001102310.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2011, у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.03.2009 № 0001102310 було скасовано в судовому порядку.

Посилаючись на порушення судами пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти попередніх судових інстанцій та задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про правомірність притягнення Підприємства до відповідальності за порушення порядку оприбуткування готівки.

Переглянувши справу у межах касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що за наслідками проведення податковою інспекцією перевірки відділу Підприємства за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій (оформленої актом від 06.03.2009 № 2253/20/40/23/34956068) ДПІ було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.03.2009 № 0001102310, згідно з яким Підприємство зобов'язано сплатити штраф у сумі 1 473 705,50 грн. за порушення відповідачем порядку оприбуткування готівки.

Зазначене рішення було скасовано постановою Харківського окружного адміністративного суду у справі № 2а-38666/09/2070 (яку було залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2010) за наслідками його оскарження Підприємством в судовому порядку.

Наведений факт було цілком об'єктивно розцінено судами як такий, що виключає можливість стягнення з відповідача штрафних санкцій за зазначеним рішенням.

Абзацом третім статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Згідно з пунктом 6.5 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 № 110 (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), у разі порушення юридичними особами та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності норм, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", законами з питань зовнішньоекономічної діяльності та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на органи державної податкової служби, штрафні санкції застосовуються в розмірах, передбачених відповідними законодавчими актами.

Штрафні санкції, визначені підпунктами 6.2, 6.5, застосовуються органами державної податкової служби на підставі рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, складання та надсилання (вручення) яких здійснюється у порядку, передбаченому Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 № 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за № 567/5758 (із змінами та доповненнями).

З наведених законодавчих положень випливає, що підставою виникнення у суб'єкта господарювання обов'язку сплатити штрафні санкції за порушення, зокрема, правил оприбуткування готівки, є рішення податкового органу про накладення відповідних штрафних санкцій.

У справі, що переглядається, рішення ДПІ, згідно з яким до Підприємства застосовано оспорюваний штраф, скасовано в судовому порядку, що спростовує твердження податкової інспекції про існування у відповідача обов'язку зі сплати цього штрафу до бюджету.

З урахуванням викладеного суди правомірно відмовили у задоволенні даного позову.

Доводи скаржника щодо правомірності накладення на відповідача зазначеного штрафу, викладені у касаційній скарзі, не підлягають перевірці касаційним судом, позаяк не входять до предмету дослідження у даному спорі.

Адже, оскільки вимогою заявленого позову є стягнення штрафних санкцій, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення штрафних санкцій у судовому порядку, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

При цьому, питання правомірності застосування штрафних санкцій не охоплюється предметом даного позову, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, за яким такі санкції застосовані, не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.

Оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваних рішень не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова відхилити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2011 у справі № 2а-1696/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько