Ухвала суду № 34532259, 24.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/71504/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Хімпром" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Хімпром" (далі - ТОВ "Компанія "Хімпром") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва (далі - ДПІ у Деснянському районі м. Києва) в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2012 року у задоволенні позову ТОВ "Компанія "Хімпром" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року апеляційну скаргу ТОВ "Компанія "Хімпром" задоволено. Скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2012 року та прийнято нову постанову, якою задоволено позовні вимоги ТОВ "Компанія "Хімпром".

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ДПІ у Деснянському районі м. Києва подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Деснянському районні м. Києва була проведена виїзна документальна перевірка TOB «Компанія «Хімпром» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за вищезазначений період. За результатами перевірки було складено акт №6276/23-2/31923443 від 01 жовтня 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.1.32 ст.1 п.5.1. п.п.5.2.1. п.5.2. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР та вимог п.п. 7.4.4. п.7.4. ст.7. Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР.

На підставі акту перевірки ДПІ у Деснянському районні м. Києва були прийнятті податкове повідомлення-рішення №0003012301/0 від 19 жовтня 2010 року, про сплату - 323413,00 грн. - податку на прибуток, штрафних санкцій - 115167,00 грн., застосованих за порушення п.1.32 ст.1 п.5.1. п.п.5.2.1. п.5.2. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР та податкове повідомлення-рішення №0003022301/0 від 19 жовтня 2010 року, про сплату 258730, грн. - податку на додану вартість, штрафних санкцій - 129365 грн., застосованих за порушення п.п. 7.4.4. п.7.4. ст.7. Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що TOB «Компанія «Хімпром» укладено низку договорів з відповідними контрагентами, а саме: договору №04/11-1 від 04.11.2009 р. що укладений з TOB «Будівельна компанія «Будлайн», договору №02/09-1 від 02.09.2010 р. що укладений з TOB «Будюніпром», договору №0408-1 від 04.08.2009 р. що укладений з TOB «Крон-Інформ», договору №01/06-1 від 01.07.2009 р. що укладений з TOB «ТК «Вінтрейд», договору №10/02-1 від 10.02.2010 р. що укладений з TOB «БК Флайбуд», договору що укладений з TOB «Буддизайн-3» №010409 від 01.04.2009 р., договорів що укладені з TOB «Астро-Інформ» №5 від 04.12.2010 р., договору №8 від 24.02.2010 р. та правочинів укладених з TOB «Номіс Трейд», ПП «Спектр».

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість", бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. п. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вищезазначені договори TOB «Компанія «Хімпром» були укладені з контрагентами, які на час їх укладення знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що сума податкового кредиту позивача за спірний період сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від TOB «Будівельна компанія «Будлайн», TOB «Будюніпром», TOB «Крон-Інформ», TOB «ТК «Вінтрейд», TOB «БК Флайбуд», TOB «Буддизайн-3», TOB «Астро-Інформ», TOB «Номіс Трейд», ПП «Спектр».

Щодо відсутності трудових ресурсів на підприємствах контрагентів позивача, судом апеляційної інстанції зазначено, що позивач не може нести відповідальність за дії або за відсутність дій його контрагентів.

Щодо відсутності за місцезнаходження контрагентів позивача, судом апеляційної інстанції встановлено, що TOB «Будюніпром», TOB «Номіс Трейд», TOB «Буддизайн-3» здійснено підтвердження відомостей про юридичну особу, тобто, підтверджено знаходження даних підприємств за місцем їх державної реєстрації. Крім того, жодним законодавчим актом не передбачений обов'язок суб'єкта господарювання перевіряти здійснення контрагентами підтвердження за їх місцезнаходженням, та жодний законодавчий акт не визначає дану обставину підставою для визнання угод нікчемними.

Щодо фіктивності угод між позивачем та його контрагентами, суд апеляційної інстанції зазначив наступне.

Частиною 1 ст.208 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Згідно до ст. 216 Цивільного кодексу України: у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст.10 Закону "Про державну податкову службу в Україні" №509-ХІІ від 04.12.1990 року органи державної податкової служби, вказані в абз. 1 даної статті Закону України, можуть на підставі п. 11 цієї статті: подавати до судів і арбітражних судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Тобто, податкові органи мають право звертатись до судів з позовами про визнання правочинів недійсними та з проханням застосувати господарські санкції до суб'єктів господарювання, які встановленні в ч. 1 ст.208 Господарського кодексу України, але за для застосування даних господарських санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідачем не зазначено підстав та не наведено доказів про спрямованість умислу посадових осіб позивача на порушення публічного порядку та про наявність мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ "Компанія "Хімпром".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров