Ухвала суду № 34532239, 24.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/79007/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно-Трейд" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерно-Трейд" (далі - ТОВ "Зерно-Трейд") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі - ДПІ у Печерському районі міста Києва) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2011 року позов ТОВ "Зерно-Трейд" задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2012 року апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі міста Києва залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Печерському районі міста Києва подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Зерно-Трейд" у задоволенні позову.

ТОВ "Зерно-Трейд" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі міста Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Печерському районі м. Києва 26 липня 2011 року була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка ТОВ «ЗЕРНО-ТРЕЙД» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за вересень 2009 року, за листопад 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за жовтень 2009 року, за грудень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за листопад 2009 року, за січень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за грудень 2009 року, за березень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ що декларувалось в період за лютий 2009 року, за серпень 2010 року яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за липень 2009 року, за вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за липень-серпень 2010 року, за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за січень 2011 року та від'ємного значення за грудень 2010 року, лютий 2011 року. За результатами перевірки складено акт №109/07-02/32493237 від 27.07.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було завищено суму задекларовану до бюджетного відшкодування за листопад 2009 року на суму 83105,00 грн., за грудень 2009 року на суму 101706,00 грн., за січень 2010 року на суму 42676,00 грн., за вересень 2010 року на суму 138228,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва 18.08.2011 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001340702, яким ТОВ «ЗЕРНО-ТРЕЙД» зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 435929,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «ЗЕРНО-ТРЕЙД» та ПП «Транс Агро-Плюс» було укладено договір поставки № 229-2010 14.09.2010 року, додаткову угоду №1 від 14.09.2010 року, додаткову угоду №2 від 15.09.2010 року , додаткову угоду №3 від 27.09.2010 року , додаткову угоду №4 від 28.09.2010 року та додаткову угоду №5 від 29.09.2010 року, згідно з якими ПП «Транс Агро-Плюс» поставило на користь позивача ячмінь у кількості 295 т., загальною вартістю 535 530,60 грн. з ПДВ. Крім цього, між ТОВ «ЗЕРНО-ТРЕЙД» та ТОВ «Таврійська зернова компанія» були укладені договори №ЗТ 0110 2009/2 від 01.10.2009 року та №011101 від 05.01.2011 року про надання транспортних послуг з перевезення вантажу. У вересні 2010 року позивачем було сформовано податковий кредит за рахунок операцій з ПП «Транс Агро - Плюс», а у жовтні, листопаді, грудні 2009 року, січні, березні, серпні, вересні, грудні 2010 року, січні 2011 року позивачем було сформовано податковий кредит за рахунок операцій з ТОВ «Таврійська зернова компанія». Реальність, товарність та виконання зазначених договорів підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до приписів п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. п. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сума податкового кредиту позивача за спірний період сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Порядок визначення для сплати до бюджету позитивної різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду та порядок визначення та відшкодування з бюджету від'ємної різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового кредиту встановлено положенням п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вищезазначені договори позивачем були укладені з контрагентами, які на час їх укладення знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину і вказано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (стаття 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Зерно-Трейд".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров