Ухвала суду № 34531791, 17.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/31799/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Бутенка В.І.,

суддів: Лиски Т.О., Олексієнка М.М.,

секретар судового засідання Крапивка Л.А.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника відповідача - Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Єфремової А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, Голови ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

У лютому 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати протиправним наказ щодо його звільнення з посади, поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2010 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 01.02.2007 року № 49 «ос» про звільнення позивача з роботи з посади начальника Контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, згідно п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Стягнуто з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.02.2007 року по 01.05.2010 року в сумі 118 104,00 грн. Визнано звільненим позивача з роботи з 01.05.2010 року на підставі п. 3 ст. 30 Закону України «Про державну службу» у зв'язку із досягненням ним граничного віку проходження державної служби. Постанова суду в частині стягнення на користь позивача заробітної плати за один місяць в розмірі 3 108,00 грн. звернута до негайного виконання. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2011 року касаційну скаргу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України задоволено частково. Скасовано ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року та змінено постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2010 року, а саме: абзац третій резолютивної частини постанови суду викладено в наступній редакції: «Стягнути з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.02.2007 року по 01.05.2010 року, з відрахуванням отриманої ним допомоги по безробіттю, обов'язкових зборів та платежів». Виключено з резолютивної частини постанови суду четвертий абзац щодо визнання звільненим позивача з роботи з 01.05.2010 року на підставі п. 3 ст. 30 Закону України «Про державну службу» у зв'язку із досягненням ним граничного віку проходження державної служби. Доповнено резолютивну частину постанови суду абзацом наступного змісту: «Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України з 01.02.2007 року».

У червні 2011 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року, задоволено заяву позивача та замінено боржника у виконавчому провадженні ВП № 26858570 щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 20 травня 2011 року на підставі постанови Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2011 року. Ліквідаційна комісія Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України замінена на Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (код ЄДРПОУ 37471928, адреса: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 9).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 9 серпня 2012 року скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення заяви про заміну боржника у виконавчому провадженні та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні такої заяви.

У серпні 2013 року ОСОБА_1 знову звернувся із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні на Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2012 року у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2012 року скасовано та прийнято нове рішення, яким заяву позивача про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено. Замінено боржника у виконавчому провадженні ВП №26858570 по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 20 травня 2011 року на підставі постанови Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2011 року. Ліквідаційна комісія Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України замінена на Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цього суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що у червні 2011 року відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві з метою примусового виконання рішення суду в частині стягнення з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.02.2007 року по 01.05.2010 року з відрахуванням отриманої допомоги по безробіттю, обов'язкових зборів та платежів відкрито виконавче провадження ВП №26858570.

Позивач звернувся до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження оскільки відповідно до ч. 1 ст.264 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 року №323 утворено Міністерство регіонального розвитку та будівництва України та Міністерство з питань житлово-комунального господарства України на базі Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, що реорганізується.

На виконання зазначеної постанови наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 06.03.2007 року № 78 утворено Комісію з ліквідації Міністерства.

В подальшому на момент винесення Вищим адміністративним судом України постанови від 29 березня 2011 року набрав чинності Указ Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010 року №1085/2010. Згідно абз. 9 п. 1 цього Указу утворено Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України шляхом реорганізації Міністерства регіонального розвитку та будівництва України і Міністерства з питань житлово-комунального господарства України.

Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 9 серпня 2012 року вже скасовувались аналогічні рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо такої ж заміни боржника у виконавчому провадженні з прийняттям рішення про відмову у задоволенні заяви. В цій же ухвалі наголошувалось, що новоутворене Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України не є правонаступником Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, скасувавши рішення суду першої інстанції, дійшов помилкового висновку стосовно задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України не є правонаступником Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» №4901-VІ від 05.06.2012 року (який набув чинності з 1.01.2013 року) встановлено гарантії держави стосовно виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та особливості їх виконання.

Тобто на сьогодні для позивача такі гарантії виконання судового рішення у даній справі встановлені з боку держави на законодавчому рівні, а тому ризиків щодо його невиконання не існує.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 226, 230, 231 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року скасувати.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2012 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

С у д д і : В.І. Бутенко

Т.О. Лиска

М.М.Олексієнко