Ухвала суду № 34531783, 15.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/16675/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

за участю секретаря судового засідання: Гончарук І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2011 року

у справі № 2а-2188/10/1670

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправним, нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 липня 2010 року адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод» (позивач) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000032302/0/29 від 21 квітня 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2011 року апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області задоволено. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06 липня 2010 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2011 року та залишення в силі постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 06 липня 2010 року.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову перевірку ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період: березень, квітень, травень 2007 року, за результатами якої складено акт № 619/23-309/05763814 від 15 квітня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000032302/0/29 від 21 квітня 2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 604 333,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, непідтверджених податковими зобов'язаннями контрагента.

Вказаний висновок податковим органом зроблено з огляду на неможливість проведення зустрічної перевірки постачальника позивача у другій ланці ланцюга постачання - Товариства з обмеженою відповідальністю «Стаєр-2006» з підстав його відсутності за юридичною адресою та визнання постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2007 року у справі № Б15/215-07 банкрутом.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову та, як наслідок, відмовляючи в його задоволенні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безтоварний характер спірних господарських операцій.

Колегія суддів не може погодитись із зазначеними доводами Харківського апеляційного адміністративного суду, враховуючи таке.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судом першої інстанції, ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаної у Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Д» продукції виробничо-технічного призначення (підшипників та аксесуарів до них), на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином складеними видатковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, залізничними накладними, внутрішніми документами, що підтверджують оприбуткування товарно-матеріальних цінностей на склад підприємства.

Вказане, зокрема, спростовує доводи суду апеляційної інстанції про безтоварний характер операцій з придбання позивачем продукції виробничо-технічного призначення у ТОВ «Альянс-Д».

При цьому слід враховувати, що пункт 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

Вимога ж пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови бюджетного відшкодування стосується платника, який згідно із Законом № 168/97-ВР поніс фактичні витрати щодо сплати зазначеного податку.

А відтак, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, однак вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод» задовольнити.

Скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2011 року, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06 липня 2010 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.