Ухвала суду № 34531782, 15.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/38800/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Держаної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2012 року

по справі №2а-19429/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атем» (надалі - ТОВ «Атем»)

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва (надалі - ДПІ у Голосіївському районі м.Києва)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У грудні 2010р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Голосіївському районі м.Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 07.12.2010 року №0001372390/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2011р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2012р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у Голосіївському районі м.Києва звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у Голосіївському районі м.Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Атем» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.06.2010р., за наслідками якої складено акт від 26.11.2010р. №967/1-23-40-21643937, в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем ст.2, ст.17 Закону України «Про плату за змелю» та п.2 рішення Київської міської ради 25.12.2008р. №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві».

Під час проведення перевірки з урахуванням п.2 рішення Київської міської ради 25.12.2008 №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві» ДПІ у Голосіївському районі м.Києва зроблено висновок про заниження позивачем податкового зобов'язання із земельного податку на відповідну суму за квітень - грудень 2009р. та січень - червень 2010р.

На підставі зазначеного акта відповідачем 07.12.2011р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0001372390/0, яким позивачу визначено спірну суму податкового зобов'язання з земельного податку та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія суддів апеляційного інстанції, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, судами встановлено, що відповідно до п.2 рішення Київської міської ради від 25.12.2008 №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві» з 01.04.2009 плата за земельні ділянки (крім земель, які використовуються державними (казенними) підприємствами, підприємствами оборонно-промислового комплексу, визначеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №1382-р, для будь-яких потреб та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою земельних ділянок, які використовуються підприємствами, що забезпечують життєдіяльність міста, та земельних ділянок, щодо яких Київською міською радою прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються суб'єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої ст.21 Закону України «Про оренду землі».

Згідно з п.8 ч.1 ст.14 Закону України «Про систему оподаткування» плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів). Частиною 2 зазначеної статті загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

У ч.2 ст.4 Закону України «Про плату за землю» визначено, що ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Враховуючи наведене, судами обґрунтовано зауважено, що повноваження щодо встановлення ставок земельного податку як загальнодержавного обов'язкового платежу належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватися лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю».

У відповідності до ч.1 ст.7 Закону України «Про плату за землю» ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з правильними висновками судів, що п.2 рішення Київської міської ради від 25.12.2008р. №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», яким встановлюються підвищені ставки земельного податку, не відповідає положенням Законів України «Про плату за землю» та «Про систему оподаткування», а тому при визначенні ставки земельного податку, застосуванню підлягає частина перша статті 7 Закону України «Про плату за землю» як нормативно-правового акту, який має вищу юридичну силу.

Також слід відзначити, що постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 27.09.2010р. в адміністративній справі №2а-332/10, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03. 2011р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.092011р., визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття п.2 рішення Київської міської ради від 25.12.2008р. №944/944 «Про питання користування земельними ділянками в місті Києві». В даному рішенні встановлено, що п.2 рішення Київської міської ради від 25.12.2008р. №944/944 «Про питання користування земельними ділянками в місті Києві» прийнятий Київською міською радою з перевищенням повноважень, наданих Законом України «Про місцеве самоврядування», не відповідає нормам Законів України «Про систему оподаткування»та «Про плату за землю», і, відповідно, не є підставою для встановлення плати за землю.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обгрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Держаної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

___ О.В. Муравйов