Ухвала суду № 34531735, 15.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 року м. Київ К-30419/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 травня 2010 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року

у справі № 2а-1379/10/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Лутара»

до Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 травня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Лутара» (позивач) до Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області (відповідач) задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000182301/0 від 15 червня 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ з ІІ «Лутара» судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ в м. Первомайську Луганської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 травня 2010 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ з ІІ «Лутара» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт № 244/23/31270574 від 05 червня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000182301/0 від 15 червня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 115 060,00 грн. (67 409,00 грн. - основний платіж, 47 651,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.10 пункту 5.4, підпункту 5.7.1 пункту 5.7, пункту 5.9 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з невключенням до валового доходу попередньої оплати в розмірі 208 333,33 грн., отриманої від Приватного підприємства «Хімтрейд-Д» за товар, який не було поставлено покупцю, заниженням балансової вартості запасів на суму в розмірі 85 449,00 грн., а також неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості послуг мобільного зв'язку та витрат на отримання вантажу з огляду на їх непідтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Задовольняючи позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як встановлено судами, позивачем платіжним дорученням № 126 від 11 березня 2008 року перераховано на адресу контрагента 250 000,00 грн. в якості оплати за товар згідно з рахунком № 49 від 07 березня 2008 року.

В свою чергу, ПП «Хімтрейд-Д» на підставі платіжного доручення № 1542-3СО від 12 березня 2008 року перераховано на адресу ТОВ з ІІ «Лутара» попередню оплату за мішки в розмірі 250 000,00 грн. відповідно до рахунку № 174 від 28 грудня 2007 року.

13 березня 2008 року на підставі статті 601 Цивільного кодексу України між сторонами здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму в розмірі 250 000,00 грн.

В подальшому відповідно до акту приймання-передачі № 080325 від 25 березня 2008 року контрагентом повернуто позивачу раніше відвантажені мішки.

При цьому судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та не заперечується сторонами, що, оскільки ТОВ з ІІ «Лутара» одночасно занижено як валовий доход, так і валові витрати на суму в розмірі 208 333,33 грн., за вказаним епізодом відповідачем не здійснювалось донарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та, відповідно, не нараховувались штрафні (фінансові) санкції.

Згідно з пунктом 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Так, у розглядуваній ситуації судовими інстанціями встановлено, що балансова вартість запасів на кінець звітного періоду (01 січня 2008 року) перевищувала їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду (01 жовтня 2007 року) на суму в розмірі 181,00 грн., яку позивачем правомірно включено до валового доходу.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат вартості послуг мобільного зв'язку позивачем долучено до матеріалів справи договори, укладені із Закритим акціонерним товариством «Український мобільний зв'язок» та додаткові угоди до них, рахунки оператора мобільного зв'язку, платіжні доручення, накази генерального директора ТОВ з ІІ «Лутара» про закріплення мобільних телефонів за співробітниками та підрозділами підприємства.

Поряд з цим, колегія суддів вважає, що судові інстанції обґрунтовано відхилили доводи податкового органу про необхідність надання позивачем на підтвердження зв'язку витрат на мобільний зв'язок з господарською діяльністю підприємства деталізації рахунків, оскільки такі рахунки не відповідають визначенню первинного документа, наведеного в статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та є платною послугою, що тягне за собою додаткові фінансові витрати для платника.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що правомірність віднесенням позивачем витрат на отримання вантажу в розмірі 618,00 грн. до складу валових витрат підтверджується дослідженими судами звітами про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, вантажними деклараціями та розрахунковими квитанціями.

Посилання відповідача в касаційній скарзі на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 07 липня 2009 року у справі № 3-1803/2009р. про притягнення головного бухгалтера ТОВ з ІІ «Лутара» ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за статтею 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення як на безспірний доказ порушення позивачем вимог податкового законодавства колегія суддів відхиляє, оскільки не можна вважати обов'язковими обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду справи про її адміністративний проступок, при оцінці правомірності поведінки юридичної особи, працівником (представником) якої є ця фізична особа, якщо йдеться про відповідальність за порушення юридичною особою законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Луганського окружного адміністративного суду від 27 травня 2010 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 травня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.