Ухвала суду № 34531714, 15.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/18121/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року

у справі № 2-а-5665/10/1570

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Іллічівський завод ЗБК»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року, адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Іллічівський завод ЗБК» (позивач) до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення № 0008122360 від 22 липня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Іллічівський завод ЗБК» судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Приморському районі м. Одеси, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Іллічівський завод ЗБК» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт № 8983/23-1/01374582 від 17 липня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0008122360 від 22 липня 2009 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 589 459,30 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) у зв'язку з проведенням розрахункових операцій на загальну суму в розмірі 117 891,86 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Поряд з цим згідно з пунктом 1 статті 9 Закону № 265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Як встановлено судами, ВАТ «Іллічівський завод ЗБК» не є підприємством торгівлі або громадського харчування та здійснює торгівлю за готівкові кошти відходами власного виробництва, проводячи розрахунки у касі підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів відповідно до пункту 3.3 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у відповідача в розглядуваній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.