Ухвала суду № 34531713, 08.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2013 року м. Київ К-35912/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.05.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2010 у справі № 2а-1981/10/0870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМЗ-Інжинірінг"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень - рішень від 25.01.2010 № 0000062301/0 та від 29.03.2010 №0000062301/1, ухваленого за наслідками апеляційного оскарження, якими позивачу Державною податковою інспекцією визначено податкові зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) з податку на прибуток у розмірі 62 323,20 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено повністю.

У касаційній скарзі орган податкової служби, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що передумовою визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток та застосування фінансових санкцій відповідно до оспорюваних податкових повідомлень - рішень слугував висновок фахівців контролюючого органу, викладений у акті перевірки від 15.01.2010 № 4/23-5/33377987, про порушення позивачем п. 1.32 ст. 1 та пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями). Такий висновок податкового органу мотивовано тим, що позивачем до складу валових витрат віднесено витрати по сплаті процентів за кредитним договором, які ним не використовувались у власній господарській діяльності, оскільки були передані іншим суб'єктам господарювання у вигляді безвідсоткової поворотної допомоги.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення - рішення визначено аналогічні суми зобов'язання з податку на прибуток та встановлено нові граничні строки його сплати.

Згідно з нормами п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 334/94-ВР) валовими витратами виробництва та обігу визнано суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаних норм вбачається, що визначальним фактором для віднесення процентів до складу валових витрат є використання таких кредитних коштів у власній господарської діяльності платника податку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, кредитні кошти, що були отримані Товариством згідно кредитних договорів від 15.07.2009 та 17.08.2009 укладених з ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", були використані позивачем на витрати пов'язані з його поточною господарською діяльністю, що підтверджено первинними документами, а саме, вищезазначеними кредитними договорами, контрактами та договорами між позивачем та ТОВ "ВОСТОКЕНЕРГО", ВАТ "Випробувально - експериментальний механічний завод", видатковими накладними.

Отже, судами встановлена наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону № 334/94-ВР необхідні для формування валових витрат, та обумовленість останніх цілям господарського характеру.

При цьому судами попередніх інстанцій не встановлено факту надання безвідсоткової поворотної допомоги позивачем згідно договорів, які були укладені останнім з ТОВ "Хам стер Клаб Інтернешнл", ВАТ "Випробувально - експериментальний механічний завод", ТОВ "Запорізька ливарно - механічна компанія", саме кредитними коштами, що також підтверджується тією обставиною, що договори про надання поворотної фінансової допомоги було укладено раніше, ніж кредитні договори.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про необґрунтованість та неправомірність позиції Державної податкової інспекції щодо ухвалення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції відхиляє доводи Державної податкової інспекції, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законних і обґрунтованих судових рішень першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст.ст.160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.05.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2010 у справі № 2а-1981/10/0870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст. 237-2391Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К Голубєва

А.О. Рибченко