Ухвала суду № 34531677, 15.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 року м. Київ К-42261/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Прокуратури Черкаської області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2010 року

у справі № 09/114а

за позовом Прокурора Монастирищенського району Черкаської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Монастирищенському районі Черкаської області

до Дочірнього підприємства «Долина» Відкритого акціонерного товариства «Іванівського ремонтно-транспортного підприємства»

про стягнення 38 285,00 грн. заборгованості з податку з доходів фізичних осіб, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Черкаської області від 08 лютого 2007 року адміністративний позов Прокурора Монастирищенського району Черкаської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Монастирищенському районі Черкаської області (позивач) до Дочірнього підприємства «Долина» Відкритого акціонерного товариства «Іванівського ремонтно-транспортного підприємства» (відповідач) задоволено повністю. Стягнуто з ДП «Долина» ВАТ «Іванівського ремонтно-транспортного підприємства» в доход бюджету через ДПІ у Монастирищенському районі Черкаської області 38 285,00 грн. податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з ДП «Долина» ВАТ «Іванівського ремонтно-транспортного підприємства» в доход Державного бюджету України через ДПІ у Монастирищенському районі Черкаської області 382,85 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано встановленим контролюючим органом під час проведення перевірки фактом неперерахування відповідачем до бюджету утриманого із заробітної плати своїх працівників податку з доходів фізичних осіб.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2010 року апеляційну скаргу ДП «Долина» ВАТ «Іванівського ремонтно-транспортного підприємства» задоволено. Постанову Господарського суду Черкаської області від 08 лютого 2007 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, Прокуратура Черкаської області оскаржила його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2010 року та залишення в силі постанови Господарського суду Черкаської області від 08 лютого 2007 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у Монастирищенському районі Черкаської області проведено позапланову перевірку ДП «Долина» ВАТ «Іванівського ремонтно-транспортного підприємства» з питання повноти сплати податку з доходів фізичних осіб за період з 01 грудня 2004 року по 30 вересня 2006 року, за результатами якої складено акт № 30/17-009/32256697 від 05 жовтня 2006 року.

Перевіркою встановлено утримання відповідачем із заробітної плати своїх працівників податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 38 285,00 грн., проте неперерахування його до бюджету.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції, зокрема, виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 889-IV) податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з пунктом 17.1 статті 17 Закону № 889-IV особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).

Відповідно до преамбули Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Пунктами 1.2, 1.3 статті 1 Закону № 2181-III визначено, що податковим зобов'язанням є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 2181-III активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

При цьому слід враховувати, що чинним на час виникнення спірних правовідносин податковим законодавством визначено певну черговість вжиття заходів щодо стягнення суми податкового боргу, зокрема, надіслання податкового повідомлення та податкових вимог, передання активів платника податку, який має податковий борг, у податкову заставу, додаткові джерела погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності боржника, адміністративний арешт активів, та як завершальний етап погашення податкового боргу, який застосовується до боржників податковими органами, продаж активів, що перебувають у податковій заставі, та стягнення податкового боргу шляхом звернення стягнення на активи платника податків.

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем не надано доказів на підтвердження вжиття ДПІ у Монастирищенському районі Черкаської області заходів щодо стягнення з відповідача податкового боргу на підставі та у черговості, встановлених Законом № 2181-III.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2010 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Прокуратури Черкаської області відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.