Рішення № 34517660, 29.10.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/9743/13 Головуючий в першій інстанції - Томаш В.І.

Категорія - 57 Доповідач - Котушенко С.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого Котушенко С.П.

суддів Болтунової Л.М., Романюк М.М.

при секретарі Шило С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 23 січня 2013 року за позовом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2, третя особа - головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про відшкодування витрат, пов'язаних з навчанням,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2012 року Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування витрат, пов'язаних з навчанням. Позивач вказував на те, що 01 серпня 2005 року відповідача було зараховано до складу курсантів Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 17 квітня 2006 року між сторонами було укладено договір (угоду) про підготовку фахівців в університеті внутрішніх справ за державним замовленням, за умовами якого відповідач зобов'язувався у разі звільнення з органів внутрішніх справ до закінчення трьохрічного терміну перебування на службі за власним бажанням відшкодувати у повному обсязі фактичні витрати, пов'язані з його утриманням під час навчання в університеті. Після закінчення навчання відповідач свої зобов'язання відповідно до даного договору не виконав, пропрацювавши менше трьох років, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з нього на користь державного бюджету фактичні витрати, пов'язані з навчанням у розмірі 10 873,83 грн.

Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 23 січня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення, як ухваленого з порушенням норм матеріального і процесуального права та про ухвалення нового рішення.

З заперечення відповідача на апеляційну скаргу вбачається, що він вважає апеляційну скаргу та позовну заяву підлягаючими задоволенню частково з урахуванням терміну його служби в органах внутрішніх справ.

Вивчивши доводи скарги, перевіривши їх матеріалами справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 01 серпня 2005 року ОСОБА_2 було зараховано до складу курсантів юридичної академії МВС.

17 квітня 2006 року між юридичною академією МВС та ОСОБА_2 було укладено договір (угоду) про підготовку фахівців у вищому навчальному закладі МВС України за державним замовленням, за умовами якого відповідач зобов'язався у разі звільнення з органів внутрішніх справ до закінчення трьохрічного терміну перебування на службі за власним бажанням відшкодувати у повному обсязі фактичні витрати на навчання.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2005 року №880 «Про реорганізацію вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС» юридичну академію МВС реорганізовано в Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, який є правонаступником юридичної академії МВС.

01 вересня 2007 року між ДДУВС, ГУМВС України в Дніпропетровській області та ОСОБА_2 було укладено трьохсторонній договір (угоду) про підготовку фахівців в університеті внутрішніх справ, за умовами якого відповідач зобов'язався у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ до закінчення трьохрічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

У червні 2009 року ОСОБА_2 закінчив ДДУВС та отримав диплом спеціаліста факультету міліції громадської безпеки. За наказом ГУМВС України в Дніпропетровській області від 29 червня 2009 року №123о/с його було призначено на посаду дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Орджонікідзевського міського відділу, а 21 лютого 2012 року - звільнено з органів внутрішніх справ України згідно п.64 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за власним бажанням.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із того, що відповідно до ст.53 Конституції України держава забезпечує доступність та безоплатність вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах, а також із того, що у рішенні Конституційного Суду України від 4 березня 2004 року у справі № 1-4/2004 вказано на те, що безоплатність вищої освіти означає, що громадянин має право здобути її відповідно до стандартів вищої освіти без внесення плати в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі в межах обсягу підготовки фахівців для загальносуспільних потреб (державного замовлення). Крім того, суд послався на відсутність на момент виникнення спірних відносин, порядку відшкодування випускниками вищих навчальних закладів вартості навчання, а також на відсутність обґрунтування розміру витрат на навчання.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна з огляду на наступне.

За п.4 ч.1 ст.64 Закону України «Про вищу освіту» фінансування за рахунок видатків Державного бюджету України підготовки фахівців з вищою освітою за напрямами і спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів у вищих навчальних закладах державної форми власності здійснюється в обсягах, необхідних для забезпечення на кожні десять тисяч населення навчання не менше як ста студентів у вищих навчальних закладах першого і другого рівнів акредитації та ста вісімдесяти студентів у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.52 Закону України «Про освіту» випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобовязані відпрацювати за направленням в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Обов'язок випускника відшкодувати до державного бюджету повну вартість навчання, встановлений ст.2 Указу Президента України від 23 січня 1996 року № 77/96 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів», відповідно до якої особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації відпрацювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до Державного бюджету повну вартість навчання.

Виходячи із положень п.п.8,14 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року №992, який діяв на момент вступу ОСОБА_2 до університету, випускник вищого навчального закладу зобов'язаний відпрацювати за місцем призначення не менш трьох років, а в разі неприбуття за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням звільнення його за ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобовязаний відшкодувати у встановленому порядку до Державного бюджету вартість навчання.

На момент укладання угоди про навчання між юридичною академією МВС та ОСОБА_2 порядок підготовки фахівців у вищому навчальному закладі МВС України за державним замовленням із числа осіб цивільної молоді, рядового і молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ України та їх працевлаштування регулювався наказом МВС України від 30 серпня 1999 року №660, відповідно до якого на ректорів вищих навчальних закладів МВС України після зарахування осіб на навчання за державним замовленням покладався обов'язок укласти з ними угоду.

Типова форма тристороннього договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України, про яку йдеться у п.3 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з утриманням у вищих навчальних закладах МВС України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року №313, була затверджена 14 травня 2007 року наказом МВС України № 150.

У чинних нормативно-правових актах, а саме: Законі України «Про освіту», постанові Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року №313, наказі МВС України від 14 травня 2007 року №150, а також у тих, які діяли на момент укладення угоди, а саме: постанові Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року №992, наказі МВС України від 30 серпня 1999 року №660 передбачається обов'язок особи, яка здобула освіту, за кошти державного або місцевого бюджетів і направляється на роботу, відпрацювати за направленням після закінчення навчання не менше трьох років.

З матеріалів справи вбачається, що служба ОСОБА_2 в органах внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу складає менше трьох років.

Згідно довідки-розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_2 у ДДУВС, загальна вартість витрат за 2005-2009 роки складає 10 873,83 грн.

В суді апеляційної інстанції відповідач не заперечував проти того, що в період навчання йому надавалось грошове утримання у розмірах, зазначених у довідці-розрахунку грошового утримання, яка знаходиться у справі, ним було отримано речове майно, зазначене у довідці-розрахунку вартості речового майна. Не заперечував відповідач і проти забезпечення його харчуванням, яке він отримував на першому курсі навчання в університеті, а пізніше відмовлявся від його отримання за власним бажанням та інше.

Відповідно до п.1.1. Положення про вищі навчальні заклади МВС, затвердженого наказом МВС України від 14 лютого 2008 року №62 вищі навчальні заклади МВС України є державними навчальними закладами, які підпорядковані МВС.

Кошти на навчання виділяються із державного бюджету України після чого перераховуються вищим навчальним закладам МВС України та витрачаються останніми на підготовку фахівців для підрозділів МВС України.

Бюджетні асигнування та надходження спеціального фонду не підлягають вилученню та використовуються виключно за призначенням відповідно до вимог чинного законодавства (п. 9.9. Положення).

Вищі навчальні заклади самостійно використовують кошти загального та спеціального фондів державного бюджету відповідно до кошторису, що затверджується МВС (п.9.10. Положення).

Враховуючи те, що суд першої інстанції не взяв до уваги наведені обставини та норми закону, що регулюють встановлені правовідносини, висновки суду суперечать матеріалам справи, постановлене судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 23 січня 2013 року скасувати. Стягнути з ОСОБА_2 10 873,83 грн. на користь державного бюджету України на рахунок ГУДКСУ у Дніпропетровській області м.Дніпропетровськ, МФО 805012, ЄДРПОУ 08571446, р\р 31257272210008 та судовий збір у розмірі 214,60 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

СУДДІ:

.