Ухвала суду № 34517647, 28.10.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/774/9436/13 Головуючий у 1-й інстанції - Нельга Д.В.

Категорія - 52 Доповідач - Міхеєва В.Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2013 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Красвітної Т.П., Макарова М.О.

при секретарі Бондаренко В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради «Міськводоканал»

на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 07 червня 2013 року по справі

за позовом ОСОБА_1 до Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради «Міськводоканал» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, допомоги на оздоровлення, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2011 року ОСОБА_1, звернувшись до суду з указаним позовом, збільшуючи у подальшому свої вимоги, зазначав, що з 01 червня 2009 року працював на посаді заступника головного директора з кадрових питань Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради «Міськводоканал» (далі - КВП ДМР «Міськводоканал»). Він 13 січня 2011 року звернувся до адміністрації відповідача із заявою про надання відпустки, але йому було відмовлено.

У подальшому він дізнався, що 11 січня 2011 року під час тимчасової непрацездатності відповідач звільнив його з роботи за прогул, без витребування його пояснень, без погодження з комітетом первинної профспілки підприємства. У день звільнення відповідач не надав йому належним чином завірену копію наказу про звільнення , трудову книжку та не провів розрахунок. Трудову книжку та копію наказу про звільнення він отримав лише 21 січня 2011 року.

В остаточній редакції позову позивач просив визнати незаконним його звільнення з посади заступника генерального директора з кадрових питань КВП ДМР «Міськводоканал» та скасувати наказ про звільнення №5-з від 11 січня 2011 року; поновити його на роботі з 21 грудня 2010 року; стягнути середній заробіток у розмірі 154318,20 грн. за період вимушеного прогулу з 09 по 13 грудня 2010 року та з 21 грудня 2010 року по 05 червня 2013 року; допомогу на оздоровлення до щорічної відпустки згідно колективного договору на 2009 рік у сумі 5 570,00 грн.; зобов'язати відповідача прийняти листок непрацездатності АВЛ № 269947 від 06 січня 2011 року, та здійснити за ним відповідні виплати; заборонити відповідачу перешкоджати виконанню ОСОБА_1 обов'язків заступника генерального директора з кадрових питань КВП ДМР «Міськводоканал»; допустити негайне виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді заступника генерального директора з кадрових питань КВП ДМР «Міськводоканал»; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 400 000,00 грн. та понесені ним судові витрати.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 07 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано як незаконний наказ №5-з від 11 січня 2011 року КВП ДМР «Міськводоканал» про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника генерального директора з кадрових питань КВП ДМР «Міськводоканал»; поновлено позивача на посаді заступника генерального директора з кадрових питань КВП ДМР «Міськводоканал» з 11 січня 2011 року; стягнуто з відповідача на користь позивача 150844,8 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розрахованого судом без утримання податків та інших обов'язкових платежів; 2000,00 грн. моральної шкоди, а всього 152 844,8 грн., в решті позову відмовлено. Стягнуто КВП ДМР «Міськводоканал» на користь держави судовий збір у розмірі 1528,44 грн.

В частині поновлення позивача на роботі рішення допущено до негайного виконання.

Додатковим рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 26 липня 2013 року рішення від 07 червня 2013 року в частині присудження ОСОБА_1 виплати заробітної плати не більше ніж за один місяць допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі КВП ДМР «Міськводоканал», посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно запису у трудовій книжці, наказом №7 від 01 червня 2009 року позивач був прийнятий 01 червня 2009 року на посаду заступника генерального директора з кадрових питань КВП ДМР «Міськводоканал» (т.1, а.с.6,22).

Наказом №5-з від 11 січня 2011 року позивач був звільнений з посади за прогул без поважної причини з 21 грудня 2010 року згідно п.4 ст.40 КЗпП України (т.1, а.с.24).

Позивач перебував на амбулаторному та стаціонарному лікуванні з 23 листопада 2010 року до 18 грудня 2010 року, з 19 грудня до 20 грудня 2010 року, з 06 січня 2011 року до 13 січня 2011 року, що підтверджується копіями листків непрацездатності (т.1, а.с.10,11,77).

Виходячи з положень ст.147 КЗпП України, звільнення за вчинення прогулу є дисциплінарним стягненням і повинне здійснюватися з додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень.

Відповідно до ст.148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Ця норма закону фактично забороняє накладення дисциплінарних стягнень під час хвороби і перебування працівника у відпустці, оскільки виключає цей термін з періоду часу, впродовж якого можна застосовувати дисциплінарне стягнення.

Разом з цим, як убачається з матеріалів справи, в день звільнення позивача, 11 січня 2011 року, останній перебував на лікарняному з 06 січня 2011 року по 13 січня 2011 року (т.1 а.с.10), що виключає можливість протягом цього часу застосовувати до позивача дисциплінарне стягнення.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції визнав обґрунтованими та задовольнив вимоги позивача в частині визнання його звільнення незаконним дійшовши правильного висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що звільнення ОСОБА_1 11 січня 2011 року відбулось з порушенням встановленого законом порядку - під час перебування позивача на лікарняному.

Відповідно до вимог ст. 235 КЗпП України суд першої інстанції при винесенні рішення про поновлення на роботі позивача, правильно вирішив питання про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 11 січня 2011 року по 07 червня 2013 року, за 608 робочих днів у розмірі 150 844,80 грн. (248,10 грн. х (( 250 днів (2011 рік) + (251 день (2012 рік) + (107 днів (2013рік) = 248,10 грн. х 608 робочих дня = 150 844,80 грн.)).

Колегія суддів погоджується з розрахунками, наведеними судом першої інстанції, оскільки вони зроблені у відповідності з вимогами п.8. Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями) та на підставі довідки, наданої відповідачем, виходячи з якої, середньоденна заробітна плата позивача складає 248,10 грн. (т.1 а.с.37).

Доводи апеляційної скарги, що суд не прийняв до уваги, що невиплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу сталася не з вини відповідача, а на підставі судових рішень, які набрали законної сили, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на нормах закону та є безпідставними.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 235 КЗпП України, якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як убачається з матеріалів справи, справа слухалася судами тривалий час не з вини позивача.

Установивши наявність порушення трудових прав ОСОБА_1 внаслідок його незаконного звільнення, суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування на його користь моральної шкоди відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України та з урахуванням обставин справи, тривалості життєвих незручностей і страждань позивача, пов'язаних з порушенням його трудових справ, виходячи із засад розумності та справедливості, стягнув моральну шкоду, з розміром якої - 2000 грн. погоджується і колегія суддів, відхиляючи доводи апелянта про необґрунтованість вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги, що суд належним чином не з'ясував, у чому конкретно виявилося порушення, яке стало приводом для звільнення позивача, та чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору, чи були законні підстави для звільнення працівника не спростовують правильного по суті рішення, оскільки підставою для поновлення позивача на роботі стало порушення відповідачем встановленого законом порядку звільнення працівника за ініціативою адміністрації.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України судом було вірно вирішено питання по розподілу судових витрат.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалене з додержанням норм процесуального права та у відповідності з нормами матеріального права і підстави для його скасування або зміни, передбачені ст.309 ЦПК України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради «Міськводоканал» відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 07 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді