Рішення № 34517039, 22.10.2013, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 22ц-791/2738/2013 Головуючий в І інстанції Головко О.В.

Категорія: 27 Доповідач: Пузанова Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року жовтня місяця 22 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Пузанової Л.В.Суддів:Фурман Т.Г., Чиркової К.Г.при секретарі:Биковій Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами публічного акціонерного товариства «Фідобанк» та ОСОБА_5 на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від « 11» червня 2013р. в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_5, приватного підприємства «СК Днепр-Строй», ОСОБА_7 про розірвання кредитного договору та стягнення кредитної заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2010 року публічне акціонерне товариство «СебБанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Фідобанк», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_5, приватного підприємства «СК Днепр-Строй», ОСОБА_7 про розірвання договорів кредиту та стягнення заборгованості, зазначаючи, що 19 лютого 2007 року банк уклав із ОСОБА_6 договір кредиту, за умовами якого передав останньому на умовах кредиту грошові кошти в розмірі 162000 грн. з кінцевим терміном повернення 18.02.2014 року та сплатою 0,01% річних за користування грошовими коштами.

07 жовтня 2008 року банк уклав із ОСОБА_6 договір кредиту, за яким передав останньому грошові кошти в розмірі 27500 доларів США з кінцевим терміном повернення 04.10.13р. та сплатою 13% за користування грошовими коштами.

В забезпечення виконання ОСОБА_6 зобов'язань за наведеним вище договором кредиту 07.10.2008 року банк уклав договір поруки із ОСОБА_5, яка зобов'язалася нести солідарну відповідальність перед банком за порушення ОСОБА_6 умов договору щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування грошовими коштами, комісійної винагороди та можливих штрафних санкцій.

12 грудня 2007 року банк уклав із ОСОБА_6 договір кредиту, за умовами якого передав останньому грошові кошти в розмірі 250000 грн. з кінцевим терміном повернення до 12.12.2012 року та сплатою 19% річних за користування грошовими коштами.

В забезпечення виконання ОСОБА_6 зобов'язань за даним кредитним договором позивач 12.12.2007р. уклав договори поруки з ПП «СК Днепр-Строй» та із ОСОБА_7, кожний із поручителів зобов'язався нести солідарну із позичальником відповідальність за виконання умов кредитного договору.

За умовами усіх кредитних договорів ОСОБА_6 зобов'язаний повертати кредит та сплачувати проценти і комісійну винагороду щомісячно у визначеному угодами розмірі відповідно до встановленого графіка.

Посилаючись на те, що свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_6 не виконує, позивач просив суд розірвати укладені з ним банком угоди та стягнути з ОСОБА_6 достроково заборгованість за договором кредиту від 19.02.2007р. в розмірі 147454,64 грн., із яких: 119561,96 грн. - заборгованість за кредитом; 16,15 грн. - заборгованість по сплаті відсотків; 22582,80 грн. - заборгованість по сплаті комісійної винагороди; 5293,73 грн. - пеня за порушення умов договору; Стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 солідарно, достроково заборгованість за договором кредиту від 07.10.2008 року в розмірі 257853 грн., із яких: 210486,62 грн. - заборгованість за кредитом; 37700,21 грн. - заборгованість по сплаті відсотків; 9666,19 грн. - пеня за порушення умов кредитного договору; Стягнути з ОСОБА_6, ПП «СК Днепр-Строй» та ОСОБА_7 достроково і солідарно заборгованість за договором кредиту від 12.12.2007 року в розмірі 284000,51 грн., із яких 213629,70 грн. - заборгованість за кредитом; 57451,36 грн. - заборгованість по сплаті відсотків; 919,45 грн. - пеня за порушення умов кредитного договору. Крім того позивач просив стягнути з відповідачів понесені ним судові витрати.

Рішенням суду від 11 червня 2013 року позовні вимоги, заявлені до ОСОБА_6, ОСОБА_5, приватного підприємства «СК Днепр-Строй» про розірвання кредитних договорів та стягнення кредитної заборгованості задоволено.

У задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_7 відмовлено.

Суд вирішив питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство «Фідобанк» просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_7 скасувати і ухвалити нове рішення про стягнення із ОСОБА_7 на користь товариства заборгованості за договором кредиту №00233/49/07 від 12.12.07р. в розмірі 284000,51 грн. та судових витрат, зазначаючи, що висновки суду щодо припинення поруки не відповідають обставинам справи та суперечать нормам цивільного законодавства і умовам укладеного сторонами договору.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_5 просить рішення суду в частині стягнення з неї як з поручителя грошових коштів за кредитними зобов'язаннями скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, зазначаючи, що при вирішенні справи суд не врахував наявність передбачених ч.4 ст. 559 ЦК України підстав для припинення поруки за укладеним з нею договором.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили. В судовому засіданні представник ПАТ «Фідобанк» доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 не визнав, рішення суду в оскарженій ОСОБА_5 частині просив залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обгрутованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга публічного акціонерного товариства «Фідобанк» підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом встановлено, що 07 жовтня 2008 року між акціонерним банком «Факторіал-банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Фідобанк», та відповідачем ОСОБА_6 укладено кредитний договір, за умовами якого відповідачу надано кредит в сумі 27500 доларів США із строком користування кредитними коштами до 04 жовтня 2013 року та сплатою 13 відсотків річних.

Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 07 жовтня 2008 року банк уклав із ОСОБА_5 договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_5 поручилася перед банком за виконання ОСОБА_6 свого обов'язку повернути кредит та сплатити проценти за користування грошовими коштами.

Умовами договору встановлена солідарна відповідальність поручителя та боржника і визначено обсяг відповідальності поручителя той же, що і у боржника.

12 грудня 2007 року позивач уклав з відповідачем ОСОБА_6 кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_6 отримав кредит у розмірі 250000 грн. зі строком погашення не пізніше 12 грудня 2012 року та із сплатою 19 відсотків річних за користування грошовими коштами.

В забезпечення виконання ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором 12 грудня 2007 року банк уклав окремі договори поруки з ПП «СК Днепр-Строй» і з ОСОБА_7

За умовами договорів поруки кожний із поручителів поручився перед банком за виконання ОСОБА_6 свого обов'язку повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, встановлена солідарна відповідальність кожного з поручителів та боржника і визначено обсяг відповідальності поручителя той же, що і у боржника.

Згідно умов укладених з ОСОБА_6 договорів кредиту останній, як позичальник, зобов'язався повертати кредит та сплачувати проценти і комісійну винагороду щомісячно у визначеному угодами розмірі відповідно до встановленого графіка.

Починаючи з грудня 2008 року ОСОБА_6 повертав кредити та сплачував відсотки за користування грошовими коштами не в повному об'ємі, а пізніше виплати припинив.

Зазначені факти сторони визнають і не спростовують.

При вказаних обставинах суд, на думку колегії суддів, прийшов до правильного висновку про те, що позивач, як кредитодавець, відповідно до ч.2 ст. 1050; ч.2 ст. 1054 ЦК України має право вимагати від ОСОБА_6, як позичальника, що прострочив повернення чергової частини позики, дострокового повернення частини кредиту, що залишилася та сплати належних йому процентів і обґрунтовано стягнув з ОСОБА_6 та ОСОБА_5, як із солідарних боржників за кредитним договором від 07.10.2008 року, з підстав передбачених умовами укладених сторонами договорів кредиту і поруки та відповідно до вимог ст.ст. 553, 554 ЦК України, належні позивачеві грошові кошти, в тому числі неустойку, розмір яких відповідачами не оспорюється.

Висновки суду в частині задоволення позову, заявленого до ОСОБА_5, як поручителя, обґрунтованість яких перевіряється судом апеляційної інстанції, зважаючи на межі апеляційного оскарження, відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами і досліджених в судовому засіданні доказів та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_5 не ґрунтуються на законі, належних доказах і, як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Так, колегія суддів не приймає до уваги доводи ОСОБА_5 про припинення поруки, оскільки посилання останньої на наявність передбачених ч.4 ст. 559 ЦК України підстав для припинення поруки є юридично неспроможним, зважаючи на наступне.

Відповідно до положень ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлений, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги за поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Умовами укладеного з ОСОБА_5 договору поруки передбачено, що за загальним правилом порука припиняється з припиненням забезпечених нею зобов'язань, а також за наявності умов, передбачених ч.4 ст. 559 ЦК України.

Враховуючи, що забезпечені порукою ОСОБА_5 зобов'язання ОСОБА_6 за кредитним договором на день пред'явлення позову та на час ухвалення судового рішення не припинилися, колегія суддів вважає, що порука могла б бути припиненою, якби позивач протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимог до ОСОБА_5 як поручителя.

Однак строк виконання ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором від 07.10.2008 року за умовами цього договору настає 04.10.2013 року, а право на повернення кредиту достроково реалізовано банком 02.09.2010 року шляхом звернення до суду з позовом одночасно до позичальника і до поручителя ОСОБА_5 /а.с. 2-5, 11-16/.

Посилання ОСОБА_5 на ту обставину, що право повернення кредиту достроково виникло у банку з 01.03.2009 року - через 45 днів після початку невиконання ОСОБА_6 своїх зобов'язань щодо здійснення щомісячних платежів за кредитним договором, не підлягає врахуванню при вирішенні даної справи, оскільки, як за умовами укладеного сторонами кредитного договору (п.4.3), на які посилається ОСОБА_5 в обґрунтування наведених вище доводів, так і відповідно до діючого в Україні цивільного законодавства, вимога дострокового погашення всієї суми заборгованості за кредитним договором є правом позикодавця, а не його обов'язком.

Не має правового значення для застосування відповідальності поручителя і та обставина, що ОСОБА_5 не була повідомлена банком про невиконання ОСОБА_6 своїх зобов'язань за кредитним договором і не отримала інформації щодо обсягу порушення цих зобов'язань, оскільки за умовами укладеного сторонами договору поруки порушення кредитором наведеного вище обов'язку немає своїм наслідком звільнення поручителя від зобов'язань за договором поруки чи припинення поруки.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення в частині задоволення позовних вимог, заявлених позивачем до ОСОБА_5 ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині відсутні.

Разом з тим, правильно вирішивши спір щодо відповідальності ОСОБА_5 у спірних правовідносинах, суд при аналогічних обставинах вважав припиненим договір поруки, що був укладений позивачем 12.12.2007 року із ОСОБА_7

При цьому суд виходив з того, що, враховуючи умови укладеного з ОСОБА_6 12.12.2007р. договору кредиту щодо закінчення терміну кредиту у разі невиконання позичальником або поручителем зобов'язань щодо внесення чергових платежів, з 14 січня 2009 року (через 30 днів після порушення ОСОБА_6 умов договору (10.12.2008р.)) настав строк виконання основного зобов'язання, а отже, і розпочався відлік шестимісячного строку для пред'явлення вимог поручителю.

На думку колегії суддів, такий висновок суду є помилковим, оскільки за змістом наведеної вище умови кредитного договору вона стосується зобов'язань позичальника щодо дострокового погашення кредиту, а не зміни терміну виконання основного зобов'язання, який визначений сторонами до 12.12.2012 року, і не містить обов'язку позикодавця (кредитора) вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому за користування грошовими коштами в межах чітко визначеного проміжку часу.

Звернувшись до суду 02.09.2010р., з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором одночасно до позичальника та поручителя, позивач дотримався встановленого умовами договору поруки та ч.4 ст. 559 ЦК України строку пред'явлення вимоги ОСОБА_7, як поручителю, а тому правові підстави вважати поруку припиненою відсутні.

Та обставина, що відсутні докази направлення банком та вручення ОСОБА_7 повідомлення про порушення ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором, не звільняє останню від зобов'язань за кредитним договором і не є підставою для припинення поруки /а.с. 115/.

Оскільки факт порушення ОСОБА_6 умов кредитного договору щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування грошовими коштами встановлений і сторонами не спростовується, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині відмови в задоволенні позову, заявленого до ОСОБА_7 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з ОСОБА_7 на користь ПАТ «Фідобанк» солідарно з ОСОБА_6 заборгованості за договором кредиту від 12 грудня 2007 року в розмірі 284000 грн. 51 коп.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_7 на користь банку підлягають стягненню понесені ним і документально підтверджені судові витрати, а саме: витрати на сплату судового збору при подачі апеляційної скарги у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір» - 0,05% від стягнутої суми грошових коштів, що становить 1420 грн. /а.с. 252/.

В решті частині законність та обґрунтованість рішення суду не перевірялася, як неоскаржена в апеляційному порядку.

На підставі викладеного, ст. 559 ЦК України, керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Фідобанк» задовольнити, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 11 червня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_7 скасувати і ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_7 солідарно з ОСОБА_6 на користь публічного акціонерного товариства «Фідобанк» заборгованість за договором кредиту від 12 грудня 2007 року в розмірі 284000 грн. 51 коп. (двісті вісімдесят чотири тисячі гривень 51 коп.).

Стягнути з ОСОБА_7 на користь публічного акціонерного товариства «Фідобанк» понесені ним витрати на сплату судового збору в сумі 1420 грн.

Це ж рішення суду в частині задоволення позову ПАТ «Фідобанк» до ОСОБА_5 залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з дня його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис)

Судді: (два підписи)

Згідно з оригіналом:

Суддя: Л.В.Пузанова