Вирок № 34516704, 23.10.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/8351/2012

Провадження №1/761/243/2013

В И Р О К

іменем України

23 жовтня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Радчикової О.П.

при секретарях Додонь Ю.В.

з участю прокурорів Ковальова А.В., Денисенко О.М.

представника потерпілих ОСОБА_1

представника цивільного

позивача та відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернівців, українця, громадянина України, офіційно не працюючого, одруженого, маючого на утриманні неповнолітніх доньок, 2006 р.н. та 2009 р.н., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

27.02.2002 року ОСОБА_3 прийнято на посаду директора Третьої Київської філії ВАТ АБ «Укргазбанк», у зв'язку з чим він виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарчі функції, які давали йому доступ до бази документів про укладені депозитні угоди та право на підписання від імені банку договорів кредитування.

Приблизно 02.07.2007р. у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на заволодіння чужим майном в особливо великому розмірі, а саме майном ВАТ АБ «Укргазбанк» у сумі 110000 доларів США або 555500 гривень за курсом НБУ.

Для втілення свого злочинного умислу ОСОБА_3 вирішив використати своє службове становище директора Третьої Київської філії ВАТ АБ «Укргазбанк», а саме право підпису угод на видачу кредиту від імені банку, доступу до документів про оформлені договору банківського вкладу та право давати владні розпорядження підлеглим працівникам для складання та виконання складених документів.

Реалізувати свій злочинний намір, ОСОБА_3 вирішив шляхом вчинення службового підроблення кредитного договору з клієнткою банку ОСОБА_4, використати укладений з нею раніше договір банківського вкладу №СДФ007/07 від 04.05.2007р. для імітування забезпечення повернення кредиту.

02.07.2007р. ОСОБА_3, будучи службовою особою - директором Третьої Київської філії ВАТ АБ «Укргазбанк», перебуваючи на своєму робочому місці за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Велика Житомирська, 24-А, діючи умисно, з корисливих мотивів, зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що ОСОБА_4 до банку за отриманням кредиту не зверталась, склав завідомо неправдиві офіційні документи - кредитний договір №134-Ф/07 від 02.07.2007р. на видачу останній кредиту у сумі 110000 доларів США, договір про заставу майнових прав від 02.07.2007р., договір про заставу цінного паперу та відступлення прав за цінним папером від 02.07.2007р., акт від 02.07.2007р. прийому-передачі ощадного сертифікату до договору №СДФ007/07 від 04.05.2007р., договір відступлення прав вимоги від 02.07.2007р., анкету на отримання кредиту від 02.07.2007р., які підписав від імені ОСОБА_4, та передав для розгляду членам кредитної комісії. Коли кредитною комісією було узгоджено рішення про видачу ОСОБА_4 кредиту, ОСОБА_3, 02.07.2007р., перебуваючи у вказаному банку, отримав готівкою в касі нібито належні ОСОБА_4 гроші у сумі 110000 доларів США, що станом на цю дату за офіційним курсом НБУ складало 555500 гривень, якими розпорядився на власні потреби, чим вчинив заволодіння майном банку у особливо великому розмірі, завдавши матеріальної шкоди на дану суму, шляхом складання завідомо неправдивих офіційних документів, яке спричинило тяжкі наслідки.

Крім того, 15.05.2008 р. клієнт ВАТ АБ «Укргазбанк» ОСОБА_5, звернувся до Лівобережного відділення №53 даної фінансової установи з метою поповнення свого карткового рахунку на суму 1 800 000 гривень. ОСОБА_3, реалізовуючи свій умисел на заволодіння чужим майном, будучи начальником Лівобережного відділення №53 ВАТ АБ «Укргазбанк», перебуваючи в цю дату на своєму робочому місці за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Велика Житомирська, 24-А, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, повідомив ОСОБА_5 про те, що офіційно діє від імені ВАТ АБ «Укргазбанк», чим створив у ОСОБА_5 враження офіційності процедури, яка відбувалася, у зв'язку з чим останній, не будучи обізнаним про дійсний намір ОСОБА_3, передав йому готівкою грошові кошти у сумі 1 800 000 гривень, якими ОСОБА_3 розпорядився на власні потреби, чим вчинив заволодіння майном ОСОБА_5 у особливо великому розмірі.

Підсудний ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України визнав повністю.

По епізоду заволодіння грошовими коштами ОСОБА_4 та складання завідомо неправдивих офіційних документів ОСОБА_3 показав, що на власні потреби йому потрібні були гроші, але оскільки у нього не було де їх взяти, останній вирішив скористатися можливістю оформити кредит. Для цього він вибрав депозит ОСОБА_4 в банку в сумі 120000 доларів США, щоб її вкладом гарантувати повернення коштів по кредитному договору, який було укладено за рік до закінчення строку депозиту ОСОБА_4 Він особисто склав всі необхідні для видачі кредиту документи, а саме: кредитний договір №134-Ф/07 від 02.07.2007р., проект протоколу №251 засідання кредитної комісії від 02.07.2007р., проект протоколу узгодження надання кредиту від 02.07.2007р., проект анкети позичальника та інші документи, які перебувають у кредитній справі, а всі необхідні погодження документів, підписав у своїх підлеглих, так як сказав їм, що це особистий клієнт і ручався за всі складені документи. Підписи від імені ОСОБА_4 він поставив особисто сам та робив це потай від усіх співробітників банку. Коли всі необхідні документи були підписані, він підготував видатковий касовий ордер, пішов до каси та отримав готівку в сумі 110000 доларів США. Отриманими коштами розпорядився на власні потреби.

По епізоду заволодіння грошовими коштами ОСОБА_5 ОСОБА_3 пояснив, що в травні 2008 року, до нього звернувся знайомий ОСОБА_6, який привів до офісу свого товариша ОСОБА_5. Останній хотів покласти на рахунок банку гроші у сумі 1 800 000 гривень. Також він повідомив, що має пластикову розрахункову картку банку та висловив бажання, щоб гроші були зараховані на неї. Останні поспішали і він сказав ОСОБА_5, що зможе покласти на його рахунок грошові кошти, і що гроші можна залишити йому. ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 довірились йому, залишили кошти останньому та пішли з банку. Вказав, що взагалі з ними в нього були дружні та довірливі стосунки, крім того, в них були спільні фінансові відносини, які не були пов'язані з його посадою в банку. Ці гроші він взяв собі та розпорядився ними на власний розсуд.

Приблизно в червні 2008 року йому зателефонував ОСОБА_6 та повідомив, що ОСОБА_5 бажає зняти з картки 450000 грн., але грошей на картці не вистачало, щоб їх отримати. На що він повідомив, що це можливо якась помилка з документами та сказав, що зніме гроші за ордером та привезе їм самостійно. На той час у нього була в наявності сума у розмірі 450000 грн., і він їх взяв та відвіз ОСОБА_5 в офіс ОСОБА_6

Приблизно в липні 2008 року ОСОБА_5 повідомив, що бажає отримати довідку з банку про наявність у нього на рахунку грошей, але там тієї суми не було, яку він йому віддав, на що він знову повідомив, що напевно знову якась помилка в документах. Вже потім ОСОБА_5 знову запитував, що з рахунком, то вже тоді він сказав правду, що гроші використав в своїх цілях.

Крім визнання підсудним ОСОБА_3 своєї вини, його вина повністю підтверджується показаннями потерпілих, свідків, а також доказами зібраними на досудовому слідстві та дослідженими у судовому засіданні.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 показав, що у 2008 році в офісі АБ «Укргазбанку», по вул. В.Житомирська, 24-а, в присутності ОСОБА_6 передав ОСОБА_3 грошову суму в розмірі 1 800 000 грн. для зарахування на свій картковий рахунок. Коли сума була передана ОСОБА_3, останній сказав, що для зарахування даної суми на його картковий рахунок необхідний дозвіл центрального офісу за узгодженням лімітів на поповнення і це займе 2-3 дні, тому він гроші залишив ОСОБА_3 Через три дні йому подзвонив ОСОБА_3 і сказав, що гроші зараховані на рахунок. В червні місяці йому необхідно було зняти зі свого рахунку суму в розмірі 450 000 грн. і він подзвонив ОСОБА_3 та повідомив про свій намір. ОСОБА_3 відповів, що таку суму потрібно замовляти завчасно і знову сказав, що потрібен дозвіл центрального офісу банку за узгодженням лімітів для зняття. Наступного дня, ОСОБА_3 подзвонив і сказав, що гроші він замовив і навіть зможе їх передати і привіз гроші в кабінет ОСОБА_6 у розмірі 450 000 грн. та передав йому.

У липні 2008 року ОСОБА_5 за необхідністю подзвонив в банк для того, щоб одержати довідку про залишок коштів по рахунку, і співробітник банку йому повідомила, що залишок становить близько 63 000 грн. На його запитання до ОСОБА_3 з приводу такого невеликого залишку по рахунку, останній відповів, що це мабуть якийсь збій, або працівники банку неправильно перерахували грошові кошти по рахунку та запевнив його, що все в порядку і пообіцяв виправити непорозуміння найближчим часом, але пройшло багато часу, а поповнення не надходило. Після чого, він звернувся з листом до голови правління ВАТ АБ «Укргазбанк», щодо незарахування на картковий рахунок грошових коштів в сумі 1 800 000 грн. В подальшому в офісі ВАТ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_3 визнав, що взяв грошові кошти для зарахування на картковий рахунок, але не зробив цього та надав йому розписку, у якій підтвердив наявність боргу.

Потерпіла ОСОБА_4, показання якої оголошено в судовому засіданні (Т. 2 а.с. 2-3), показала, що в ВАТ АБ «Укргазбанк» з приводу отриманням кредиту ніколи не зверталась. В даний банк вона поклала гроші на депозит у сумі 120 000 доларів США. Приблизно 06 липня 2008 року потерпіла ОСОБА_4 звернулась до банку за поверненням депозиту, на що їй повідомили, що за нею рахується борг по кредитній угоді у сумі 110000 доларів США та відсотки. В результаті чого потерпіла була вимушена звернутися до Солом'янського районного суду м. Києва з цивільним позовом до ВАТ АБ «Укргазбанк», і в подальшому, шляхом проведення експертиз, було встановлено, що підписи в кредитному договорі від її імені підроблено. Судом винесено рішення на користь ОСОБА_4, яке набрало чинності.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні суду показав, що з 2002 року він працював в ТОВ «Росукренерго» і зазначене товариство було VIP клієнтом ВАТ АБ «Укргазбанк». В 2006 році він познайомився з ОСОБА_3, який був управляючим 3 філії ВАТ АБ «Укргазбанк». Також він працював з ОСОБА_5, який на той час був представником компанії «Форт Ойл». В 2008 році ОСОБА_5 потрібно було поповнити рахунок своєї картки на 1 800 000 грн. В кінці травня 2008 року він з ОСОБА_5 приїхали до ОСОБА_3 і в його кабінеті ОСОБА_5 віддав ОСОБА_3 1 800 000 гривень для зарахування на картковий рахунок. ОСОБА_3 сказав, що потрібен дозвіл центрального офісу для збільшення ліміту по картці і сказав, що сам все зробить, а документи занесе. Питань в нього та ОСОБА_5 не було і вони поїхали з банку.

На початку червня 2008 року ОСОБА_5 повідомив йому, що не може зняти 450 000 грн. зі свого рахунку. На що ОСОБА_3 повідомив, що це технічна помилка і він самостійно зніме з рахунку кошти по касовому ордеру і принесе ОСОБА_7, що і зробив. На питання ОСОБА_5, чому немає виписки по рахунку, ОСОБА_3 сказав, що хтось помилився і він все з'ясує.

Потім йому почав дзвонити ОСОБА_5 і говорити, що ОСОБА_3 перестав відповідати на дзвінки і сказав, що гроші йому на рахунок так і не були переведені. ОСОБА_3 не могли ніде знайти. Потім вже під час з'ясування ситуації разом зі службою безпеки банку ОСОБА_3 сказав ОСОБА_5, що це він брав гроші і написав розписку, що поверне їх. В розписці він написав, що взяв гроші ОСОБА_5 і до якогось терміну обіцяв повернути, але не повернув.

Також вина підсудного підтверджується доказами зібраними на досудовому слідстві та дослідженими у судовому засіданні, а саме:

- копією договору на відкриття карткового рахунку ОСОБА_5 в ВАТ АБ «Укргазбанк» (Т.3 а.с. 9-12);

- довідкою банку про наявність на рахунку станом на 28.07.2008р. коштів у сумі 103022,40 грн. (Т.3 а.с. 13);

- розпискою ОСОБА_3 про борг перед ОСОБА_5 в сумі 1350000 грн. (Т.3 а.с. 15);

- реєстром операцій за рахунком ОСОБА_5, згідно якого на рахунок останнього гроші у сумі 1800000 грн. 15.05.2008р. не надходило (Т.3 а.с.17);

- кредитною справою ОСОБА_4, в якій знаходяться такі документи:

1. Кредитний договір №134-ф/07 від 02 липня 2007 року (т. 2 а.с. 22-231);

2. Службова записка №353/07-2-66 від 19.01.2010р. (т. 2 а.с. 24);

3. Договір про заставу майнових прав від 02.07.2007 року (т. 2 а.с. 25-26);

4. Договір про заставу цінного паперу та відступлення прав за цінним папером від 02.07.2007 року (т. 2 а.с. 27-30);

5. Акт прийому передачі ощадного сертифікату до договору № СДФ 007/07 від 04.05.2007р. (т. 2 а.с. 31);

6. Договір відступлення прав вимоги від 02.07.2007 року (т. 2 а.с. 32-33);

7. Анкета на отримання кредиту (т. 2 а.с. 34-38);

8. Завірена копія паспорту гр. ОСОБА_4 та ідентифікаційного коду (т. 2 а.с. 39);

9. Завірена копія договіру банківського вкладу №СДФ 007/07 від 04.05.2007 року (т. 2 а.с. 40);

10. Копія акту прийому-передачі ощадного сертифікату до договору №СДФ 007/07 від 04.05.2007 року (т. 2 а.с. 41);

11. Протокол узгодження надання кредиту від 02.07.2007 р. (т. 2 а.с. 42-43);

12. Додаток № 1 висновок ризик менеджменту Третьої Київської філії (т. 2 а.с. 44);

13. Копія протоколу №251 засідання кредитної колегії від 02.07.2007р. (т. 2 а.с. 45);

14. Копія службової записки № 14 від 15.01.2010р. (т. 2 а.с. 46);

15. Акт прийому-передачі ощадного сертифікату до договору № СДФ007/07 від 04.05.2007 року (т. 2 а.с. 47);

16. Службова записка №353/07-2-2745 від 17.07.2008р. (т. 2 а.с. 48);

17. Службова записка № 17.07.2008р. без підпису, відповідь на запит від 16.07.2008р. № 353/07-2-2-2732, щодо погашення заборгованості за кредитним договором (т. 2 а.с. 49);

18. Службова записка, без підпису, підготовлена ОСОБА_8 (т. 2 а.с. 50);

19. Роздруківка по рахункам : НОМЕР_1 та НОМЕР_2 (т. 2 а.с. 51-52);

20. Фотокопія довіреності № 5591 від 18.07.2008р. (т. 2 а.с. 61).

Оцінивши зібрані по справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає повністю доведеним пред'явлене підсудному ОСОБА_3 обвинувачення.

Вина підсудного повністю підтверджується показаннями потерпілих, свідка, іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні, а також його власними показаннями в судовому засіданні.

За таких обставин, суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 5 ст. 191 КК України - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах; за ч. 4 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно, у особливо великих розмірах; за ч. 2 ст. 366 КК України - службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки.

При цьому суд вважає, що при призначенні покарання необхідно застосовувати ч. 2 ст. 366 КК України, яка діяли на час вчинення злочину, тобто в редакції 2001 року, оскільки санкція цієї статті була більш м'якою, а відповідно до ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що пом'якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію в часі.

При зміні обвинувачення прокурором з ч. 5 ст. 191 на ч. 4 ст. 190 за епізодом від 15.05.2008 р. щодо заволодіння ОСОБА_3 коштами потерпілого ОСОБА_5, представник потерпілого ОСОБА_5, користуючись своїм правом, передбаченим ст. 277 КПК України, підтримував обвинувачення по зазначеному епізоду в раніше пред'явленому обсязі, відповідно до якого дії ОСОБА_3 кваліфікувались за ст. 191 ч. 5 КК України. Проте суд вважає думку представника потерпілого неправильною і погоджується з представником державного обвинувачення щодо кваліфікації дій ОСОБА_3 по епізоду від 15.05.2008 р. за ст. 190 ч. 4 КК України, виходячи з наступного: диспозиція ст. 191 ч. 5 передбачає заволодіння чужими коштами шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. В той же час відповідно до встановлених в судовому засіданні обставин ОСОБА_3 заволодів коштами потерпілого ОСОБА_5, користуючись дружніми та довірливими стосунками, не виписавши при цьому прибутковий касовий ордер та не оприбуткувавши ці кошти в банку, незважаючи на те, що сума коштів, які передав потерпілий, досить значна. Підтвердженням того, що між потерпілим ОСОБА_5 та підсудним ОСОБА_3 були довірливі відносини є те, що ОСОБА_5 передав підсудному значну суму коштів без будь-якого документального оформлення. Тобто ОСОБА_3 заволодів коштами ОСОБА_5, ввівши останнього в оману. Таким чином, фактично заволодівши чужим майном, підсудний ОСОБА_3 виступав не як посадова особа, а як фізична особа. Таким чином, на думку суду, дії ОСОБА_3 по епізоду від 15.05.2008р. щодо заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_5 правильно кваліфіковані державним обвинувачем за ст. 190 ч. 4 КК України.

При обранні виду та міри покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.

Зокрема, підсудний ОСОБА_3 раніше не судимий (т. 2 а.с.101), на обліку у лікаря-психіатра не перебуває (т. 2 а.с. 99), одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, неофіційно працює.

Обставинами, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_3, суд вважає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання підсудної, судом не встановлено.

З урахуванням наведених обставин справи та особи підсудного, суд вважає, що виправлення підсудного не можливе без ізоляції його від суспільства, а необхідним і достатнім покаранням для виправлення ОСОБА_3 й попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі на певний строк, з позбавлення права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, з конфіскацією майна.

При призначенні остаточного покарання підсудному ОСОБА_3 суд вважає за необхідне застосувати правила ст. 70 КК України і визначити остаточне покарання до відбуття шляхом поглинання менш суворого більш суворим покаранням.

Потерпілим ОСОБА_5 заявлено цивільний позов до ПАТ АБ «Укргазбанк» про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 1 350 000 гривень та до підсудного ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди в сумі 100 000 гривень.

Представник цивільного відповідача - ПАТ АБ «Укргазбанк» заперечив проти задоволення цивільного позову ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, підсудний ОСОБА_3 заперечив проти задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_5 щодо стягнення матеріальної шкоди з ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ст.. 1166 ЦК України шкода спричинена іншій особі, підлягає відшкодуванню особою, що її спричинила. Судом встановлено, що шкоду потерпілому завдав саме підсудний, але потерпілий наполягає на відшкодуванні матеріальної шкоди саме з банку, у зв'язку з чим його вимоги в цій частині слід залишити без задоволення, що не позбавляє права потерпілого звернутись до суду до належного відповідача в порядку цивільного судочинства.

Позовні вимоги ОСОБА_5 щодо стягнення моральної шкоди з підсудного підлягають частковому задоволенню, оскільки протиправними діями підсудного потерпілому, на думку суду, було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що потерпілий переживає за неповернення своїх коштів, враховуючи що на протязі тривалого часу, а саме з 2008 року по теперішній час потерпілий не має змоги користуватись своїм майном. Відповідно до ст.. 1167 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню особою, яка її спричинила. В той же час, на думку суду, вимоги потерпілого необґрунтовано завищені і підлягають відшкодуванню за спричинену моральну шкоду в сумі 5000 гривень, оскільки на думку суду ця сума є справедливою та відповідає вимогам ст.. 23 ЦК України.

ПАТ АБ «Укргазбанк» заявлено цивільний позов до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 155 151,78 доларів США (що станом на 28.02.2012р. згідно офіційного курсу НБУ становило 1 239 150, 72 гривень) та 1980 гривень.

ОСОБА_3 цивільний позов ПАТ АБ «Укргазбанк» визнав.

Суд вважає, що цивільний позов ПАТ АБ "Укргазбанк" підлягає частковому задоволенню, оскільки згідно пред'явленого та визнаного судом доведеним обвинувачення ОСОБА_3 заволодів грошовими коштами банку в у сумі 110000 доларів США, що станом на час вчинення злочину за офіційним курсом НБУ складало 555 500 гривень.

Відповідно до ст..28 КПК України цивільний позов розглядається разом з кримінальною справою та позови суд має розглядати в тому об'ємі, що випливає з пред'явленого підсудним обвинуваченню, а тому позовну заяву ПАТ КБ "Укргазбанк" слід задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_3 на користь вказаного банку кошти матеріальної шкоди - 555 500 гривень, оскільки саме на цю суму було заподіяно матеріальну шкоду банку злочинними діями підсудного згідно пред'явленого та доведеного в суді обвинувачення.

Розмір задоволеного судом позову - це розмір прямої дійсної шкоди заподіяної злочином по цій справі.

Потерпілою ОСОБА_4 заявлено цивільний позов до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди в сумі 100 000 гривень.

Підсудний ОСОБА_3 цивільний позов потерпілої не визнав.

Суд вважає, що позов потерпілої ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, оскільки протиправними діями підсудного потерпілому, на думку суду, було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що потерпіла переживала за неповернення своїх коштів, не мала можливості використати зазначені кошти на забезпечення своїх побутових потреб, через душевні страждання погіршився стан здоров'я у останньої. Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню особою, яка її спричинила. В той же час, на думку суду, вимоги потерпілої необґрунтовано завищені і підлягають відшкодуванню за спричинену моральну шкоду в сумі 5000 гривень.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.81 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України 1960 року, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 3 роки, з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України (в редакції 2001 року) та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_3 призначити шляхом поглинання менш суворого більш суворим і визначити остаточне покарання до відбуття у виді 7 (семи) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 3 роки, з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту затримання та поміщення в ізолятор тимчасового утримання.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком чинності ОСОБА_3 залишити підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ПАТ АБ «Укргазбанк» про відшкодування матеріальної шкоди залишити без задоволення.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 гривень.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 гривень.

Цивільний позов Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" (МФО 320478, ЄДРПОУ 23697280), кошти матеріальної шкоди в розмірі - 555 500 гривень у відшкодування збитків, заподіяних злочином.

Речові докази по справі, а саме: кредитна справа ОСОБА_4, що приєднана до матеріалів справи, зберігати при матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення, а підсудним - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя: