Рішення № 34510212, 30.10.2013, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/1472/13-ц

Провадження № 2/192/467/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2013 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Омелюх В.М.

при секретарі - Короті Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Солоне цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк Надра до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 13 лютого 2007 року між банком та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №8/2007/980-К/1804-А, відповідно до якого банк надав йому кредит у розмірі 63950 гривень, з виплатою процентної ставки 20,49% річних, строком до 12 лютого 2012 року.

У відповідності до умов договору позивач свої зобовязання виконав в повному обсязі та видав відповідачу кредит у розмірі 63950 гривень, а відповідач свої зобовязання не виконував належним чином, в звязку з чим станом на 19 лютого 2013 року виникла заборгованість за кредитом в сумі 63950 гривень, по відсоткам в сумі 77011 гривень 01 копійка, по пені в сумі 20565 гривень 41 копійка і штрафу в сумі 6395 гривень, а також індексу інфляції в сумі 17354 гривень 41 копійка, а всього в сумі 185275 гривень 55 копійок, які прохали стягнути з відповідача за рішенням суду.

Представник позивача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не зявився, надавши суду письмову заяву (а.с.71), відповідно до якої прохав розглядати справу у відсутність їх представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, прохав їх задовольнити та не заперечував проти заочного розгляду справи в разі неявки відповідача.

Відповідач ОСОБА_2, який про день та час розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 69), у судове засідання не зявився, про причини своєї неявки суду не повідомив, як не подав і заперечень проти позову та доказів, що їх обґрунтовують. В судовому засіданні 18 вересня 2013 року, відповідач позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позову.

В звязку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд у відповідності з ч.2 ст.197 ЦПК України ухвалив здійснювати розгляд справи у відсутність сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, але не зявились в судове засідання, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу по наявним у справі доказах.

Суд, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну, або припинення цивільних прав та обовязків. Зміст договору відповідно до ст. 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Однією із різновидностей зобовязання є кредитний договір, укладений між сторонами, який відповідно до ст. 629 ЦК України є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.610, ст.611 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, а також сплата неустойки.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання і право на яку згідно ст. 550 ЦК України виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання.

За правилами ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки(пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення, якими в розумінні даної норми права можна вважати ступінь виконання зобовязань боржником, наприклад, дострокове погашення кредиту та відсотків, доведений матеріалами справи тяжкий майновий стан боржника, інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Згідно рекомендацій, що містяться в п. 18 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин " - за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобовязання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобовязання.

Судом встановлено, що 13 лютого 2007 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра» (а.с.5-38), як позикодавцем, та відповідачем ОСОБА_1, як позичальником, був укладений кредитний договір №8/2007/980-К/1804-А, за яким останній отримав кредит в сумі 63950 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,49% річних з кінцевим терміном повернення 12 лютого 2012 року (а.с.49-52). Відповідно до умов зазначеного договору позивач зобовязався надати відповідачу кредит шляхом перерахування коштів, якщо вони надані у валюті України - гривнях, за реквізитами вказаними відповідачем письмово для придбання автотранспортного засобу (а.с.49). А відповідач зобовязався повернути кредит до 12 лютого 2012 року шляхом сплати на користь банку щомісячного платежу у сумі 1727,96 гривень, в тому числі сплачувати кредит, відсотки за користування кредитом, а також інші платежі, визначені кредитним договором, а у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобовязань щодо сплати кредиту та відсотків на вимогу позивача достроково сплатити кредит, відсотки, пеню та інші платежі відповідно до умов договору.

Виконання кредитного договору забезпечувалось заставою автотранспорту, а саме легкового автомобіля, марки ВАЗ, модель 11183-110-20, рік випуску 2007, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідач в порушення умов договору не виконав взяті на себе грошові зобовязання та не виплатив в повному обсязі та у встановлені кредитним договором строки суму кредиту, відсотки, нараховані за порушення умов договору пеню та штрафи, в звязку з чим станом на 19 лютого 2013 року виникла заборгованість за кредитом в сумі 63950 гривень, по відсоткам в сумі 77011 гривень 01 копійка, а також інфляційного нарахування в сумі 17354 гривень 41 копійка, що підтверджується розрахунком позивача про розмір заборгованості (а.с.39-47) та свідчить про істотне порушення ним в односторонньому порядку умов укладеної кредитної угоди.

Згідно ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів", споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Як вбачається з кредитного договору №8/2007/980-К/1804-А від 13 лютого 2007 року, кредит надавався відповідачу на придбання товару.

Таким чином суд приходить до висновку, що кредитний договір укладений між позивачем та відповідачем підпадає під визначення, яке міститься у вищезазначеній нормі, а саме є споживчим кредитом.

Згідно п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" - кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Відповідно до рекомендацій, що містяться у п. 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" - враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

У відповідності до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно положень п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю, в тому числі позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). В той же час, відповідно до ст.259 ЦК України встановлена законом позовна давність може бути збільшена за домовленістю сторін.

Згідно ст. 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно позовної заяви позивач звернувся до суду 21 червня 2013 року (а.с. 2), при цьому вимога про стягнення пені за несвоєчасність виконання зобовязання позивачем нарахована за період заборгованості з 10 січня 2012 року по 09 січня 2013 року, що вбачається з наданого позивачем розрахунку (а.с. 39-41).

Тому суд вважає, що з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути пеню в розмірі 11642 гривні 70 копійок за період з 21 червня 2012 року по 20 червня 2013 року, а також штраф в розмірі 6395 гривень, який передбачений пунктом 5.2 кредитного договору.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором станом на 20 червня 2013 року в розмірі 176353 гривні 12 копійок, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 63950 гривень, по процентам за користування кредитом в сумі 77011 гривень 01 копійка, інфляційного нарахування в сумі 17354 гривень 41 копійка, а також нарахована пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором в сумі 11642 гривні 70 копійок і штраф в сумі 6395 гривень, відмовивши в задоволенні іншої частини позову.

Крім того, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути в звязку з частковим задоволенням позову витрати по сплаті судового збору, який було сплачено позивачем при зверненні з позовом до суду, з урахуванням розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 267, 526-530, 536, 543, 549-551, , 572-593, 598, 610-615, 624, 625, 638-654, 1046-1056-1 ЦК України; ст.ст. 10, 11, 57, 60, п.6 ч.3 ст.79, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_1 публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк Надра за кредитним договором №8/2007/980-К/1804-А від 13 лютого 2007 року заборгованість за кредитом в сумі 63950 (шістдесят три тисячі девятсот пятдесят) гривень, по процентам за користування кредитом в сумі 77011 (сімдесят сім тисяч одинадцять) гривень 01 копійка, інфляційне нарахування в сумі 17354 (сімнадцять тисяч триста пятдесят чотири) гривні 41 копійка, пеня за несвоєчасність виконання зобовязання в сумі 11642 (одинадцять тисяч шістсот сорок дві) гривні 70 копійок, штраф в сумі 6395 (шість тисяч триста девяносто пять) гривень, а всього 176353 (сто сімдесят шість тисяч триста пятдесят три) гривні 12 копійок, відмовивши в задоволенні іншої частини позову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк Надра судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1763 (одна тисяча сімсот шістдесят три) гривні 53 копійки.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Солонянський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча: суддя