Постанова № 34501131, 25.10.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2013 р. Справа № 917/792/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

прокурора - Лубченко Є.М.

першого позивача - не з"явився,

другого позивача - Поліщук К.А.

першої третьої особи - не з"явився,

другої третьої особи - не з"явився,

третьої третьої особи - Кривохижа Ю.А.

відповідача - Ольховський В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора (вх. № 2951 П/1-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 29.08.13 року та додаткове рішення від 04.09.2013 року у справі

за позовом Полтавського прокурора з нагляду за додержанням законів у военній сфері, в інтересах держави в особі:

1) Міністерства оборони України, м. Київ,

2) Військової частини А 2673, м. Полтава,

треті особи без самостійних вимог на стороні позивача:

1) Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтави, 36039, м. Полтава,

2) Державна інспекція сільського господарства у Полтавській області, м. Полтава,

3) Полтавська міська рада, 36000, м. Полтава, вул. Жовтнева,36

до Обслуговуючого кооперативу садівничого товариства "Браїлки", вул. Кучеренка, 6, кв.26, м. Полтава, 36000

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

ВСТАНОВИЛА:

Господарським судом Полтавської області розглянута позовна вимога Полтавського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері до відповідача - Обслуговуючого кооперативу садівничого товариства "Браїлки" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 39,0 га по вул. О.Засядька, 1 у м. Полтаві, вартістю 62 891 400 тис. грн., шляхом приведення її до первісного стану.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 29.08.2013 року (суддя Солодюк О.В.) у позові відмовлено.

Додатковим рішенням господарського суду Полтавської області від 04.09.2013 року вирішено питання про розподіл судових витрат, стягнуто з кожного із позивачів судовий збір у розмірі 573,50 грн.

Прокурор із вказаними рішенням та додатковим рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та скасувати додаткове рішення місцевого господарського суду.

В судовому засіданні прокурор апеляційну підтримав, просив її задовольнити.

Представник другого позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора підтримав, просив її задовольнити.

Представник відповідача у відзиві та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги прокурора заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.

Представник третьої третої особи в судовому засіданні пояснив, що у вирішенні апеляційної скарги покладається на розсуд суду.

Друга третя особа направила на адресу суду письмове клопотання, в якому просить апеляційну скаргу прокурора задовольнити, та розглянути справу за відсутності її представника.

Представники першого позивача та першої третьої особи в судове засідання не з"явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Згідно спільного листа заступника командира та начальника аеродромно-експлуатаційної служби військової частини 36745, адресованому командиру військової частини 36745 (а.с.40), пропонувалось відвести земельну ділянку під колективний сад для офіцерів запасу. На вказані пропозиції командиром військової частини було надано письмовий дозвіл від 14.04.60 р.

Рішенням виконавчого комітету Полтавської міської Ради депутатів трудящих від 21.02.1962р. №111 "Про скасування закріплення за робітниками і службовцями в індивідуальне користування земельних ділянок, що відведені під колективні сади" (а.с. 43) ухвалено довести до відома, зокрема, офіцерів запасу, яким були виділені земельні масиви для організації колективних садів про те, що Рада Міністрів Союзу РСР постановою від 18.09.1961р. № 865 встановила, що землекористувачами ділянок землі, виділених підприємствам, установам і організаціям під колективні сади, повинні бути садівницькі товариства робітників і службовців, а не окремі особи.

12.03.1964р. командиром в/ч 36745 полковником Фурер, комендантом гарнізону підполковником Швець, керівником управління колективу садівників Колосов та головою МК 2986 профспілки в/ч 36745 Цибіровим був підписаний договір (а.с.41) на відведення земельних угідь для колективного садівництва та городництва для офіцерів запасу, робітників і службовців гарнізону площею 8,5 га для організації та посадки колективного саду.

Відповідно до акту від 09.08.1970 р. (а.с. 42) в період з 1964р. по 1967р. було виділено 6 га невикористаних земельних угідь гарнізону, на яких розміщено 120 садових ділянок. Частина садівників мають невеликі літні будинки, колективні свердловини для води. Також актом було передбачено, не об'єднаних садівників у колективне садівництво - (до 80 чоловік), об'єднати у колектив.

01.12.12р. Полтавською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері центрального регіону винесена постанова № 89-6 вих про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів (а.с. 14), якою постановлено провести перевірку в порядку нагляду за додержанням і застосуванням Законів України "Про використання земель оборони", "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" у військовій частині А2673.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 31.01.13р. № 7 (а.с. 16) державним інспектором сільського господарства в Полтавській області Чепуренко В.М., інспектором КЕВ м. Полтава Хоменком О.І., начальником КЕС в/ч 2673 Кандибою В.С. та головою ОКСТ "Браїлки" Гончаровим В.С. станом на 31.01.13 р. встановлено, що з південно - західного боку території, яка використовується для дислокації військової частини А 2673 згідно схеми земель Міністерства оборони України розташований масив земель, що використовується для ведення особистого та колективного садівництва, в т.ч. ОКСТ "Браїлки", ОКСТ "Калина", ОКСТ "Сокіл". Площа земель складає близько 44,3 га та близько 9,3 га, що знаходяться на землях житлової та громадської забудови м. Полтави. Документація що посвідчує право власності чи користування земельними ділянками для ведення садівництва у садівничих товариств відсутня. Землевпорядна документація щодо зміни цільового призначення вищезазначеного масиву земель (44,3 га) не розроблялась. Станом на 31.01.13р. технічна документація щодо встановлення меж земельної ділянки, яка використовується військовою частиною А 2673 знаходиться на стадії розробки.

01.02.13р. Державною інспекцією сільського господарства в Полтавській області складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні військовою частиною земельної ділянки по вул. О. Засядька, 1 в м. Полтаві (а.с.17), яким встановлено, що станом на 31.01.2013 року Міністерство оборони України в особі квартирно - експлуатаційного відділу м. Полтави використовує земельну ділянку по вул. Засядька, 1 загальною площею 951,66 га для дислокації військової частини А2673, в т.ч. в межах м. Полтави 723,2 га. Категорія земель - землі оборони.

Вищезазначена земельна ділянка використовується на підставі рішення Ради Міністрів УРСР від 16 квітня 1948 року № 906-31. Площі та конфігурація меж земельних ділянок, що були обстежені, встановлені по робочим матеріалам технічної документації із землеустрою, що виготовляється ДНВП "Полтавагеодезцентр" на замовлення квартирно - експлуатаційного відділу м. Полтави та планами і схемами минулих років.

Право користування вищезазначеною земельною ділянкою не оформлено, чим порушено вимоги ст. 125 Земельного кодексу України.

При проведенні обстеження, з виходом на місцевість, встановлено, що з південного заходу, вздовж вул. Адміністративної, частина земельної ділянки, орієнтовною площею 44,3 га, з загальної площі, яка знаходиться у користуванні військової частини А2673, за схемою земель Міністерства оборони України на території м. Полтави та Полтавського району (додається), використовується для ведення членами обслуговуючих кооперативів садівничих товариств "Браїлки", "Калина" та "Сокіл".

Право власності, оренди чи постійного користування на зазначені земельні ділянки для ведення садівництва загальною площею 44,3 га у обслуговуючих кооперативів садівничих товариств "Браїлки" і "Калина" відсутнє.

Проект землеустрою щодо зміни цільового призначення частини площі земель оборони, що використовується військовою частиною А2673, та вилучення земельних ділянок для ведення садівництва (для ОК СТ "Браїлки", "Калина" та "Сокіл") відсутній.

В акті зазначено, що використання земельних ділянок для ведення садівництва ОК СТ "Браїлки", "Калина" та "Сокіл", загальною площею 44,3 га на території земельної ділянки в/ч А 2673 по вул. О. Засядько,1 (землі оборони), свідчить про нецільове використання земельної ділянки, чим порушено вимоги ст. 96 Земельного Кодексу України.

Прокуратура в обґрунтування позовних вимог посилається, зокрема, на те, що право власності, оренди чи постійного користування на зазначені земельні ділянки для ведення садівництва загальною площею 44,3 га у Обслуговуючого кооперативу садівничого товариства "Браїлки" відсутні.

Проект землеустрою щодо зміни цільового призначення частини площі земель оборони, що використовується військовою частиною А2673, та вилучення земельних ділянок для ведення садівництва, в тому числі Обслуговуючим кооперативом садівничого товариства "Браїлки", відсутній.

Посилаючись на лист Головного управління Держкомзему у Полтавській області за вих. № 03/01/95 від 18.01.2010 року (а.с.19) прокурор в позові зазначає, що з цього листа вбачається, що існують земельні ділянки військового містечка № 38, які використовуються військовою частиною А2673 та такі, які використовуються не за цільовим призначенням (у тому числі обслуговуючим кооперативом садівничого товариства "Браїлки"). На території даного військового містечка площа земельної ділянки під садами та городами, до складу якої входить Обслуговуючий кооператив садівничого товариства "Браїлки", орієнтовно становить 39.0 га.

Посилаючись на довідку квартирно - експлуатаційного відділу м. Полтави за вих. № 667 від 06.03.2013 року (а.с.21) прокурор в позові зазначає, що орієнтовна вартість земельної ділянки площею 39,0 га становить 62 891 400, 00 грн.

В позові зазначено, що в порушення Закону України "Про Збройні Сили України", Закону України "Про використання земель оборони", Порядку надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основних правил користування наданими землями", затвердженого наказом Міністра оборони України № 483 від 22.12.1997 року, ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст.77, ст.125 Земельного кодексу України, Обслуговуючий кооператив садівничого товариства "Браїлки" самовільно зайняв земельні ділянки, які перебувають в користуванні Міністерства оборони, зокрема, в/ч А 2673, що змусило прокурора в порядку ст.121 Конституції України, ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру" звернутись з даним позовом до суду.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позову, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні військовою частиною земельної ділянки по вул. О. Засядька, 1 в м. Полтаві від 01.02.13 р. (а.с.17), станом на 31.01.2013 року Міністерство оборони України в особі квартирно - експлуатаційного відділу м. Полтави використовує земельну ділянку по вул. Засядька, 1 загальною площею 951,66 га для дислокації військової частини А2673, в т.ч. в межах м. Полтави 723,2 га. Категорія земель - землі оборони.

Вищезазначена земельна ділянка використовується на підставі рішення Ради Міністрів УРСР від 16 квітня 1948 року № 906-31.

Проте, Рішення Ради Міністрів УРСР від 16 квітня 1948 року № 906-31 позивачем до матеріалів судової справи не надано. Згідно листа Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України № 779 від 04.09.2008 р. (а.с.100) вищевказаний документ відсутній.

В акті обстеження земельної ділянки від 31.01.13р. № 7 також зазначено, що площі та конфігурація меж земельних ділянок, що були обстежені, встановлені по робочим матеріалам технічної документації із землеустрою, що виготовляється ДНВП "Полтавагеодезцентр" на замовлення квартирно - експлуатаційного відділу м. Полтави та планами і схемами минулих років.

Позивачі не надали до матеріалів справи планів та схем минулих років, які б визначали та встановлювали межі земельної ділянки, яку використовують позивачі.

План-схема земельної ділянки відсутні також в акті обстеження земельної ділянки № 7 від 31.01.13р. та в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 01.02.13 р.

Схема земель Міністерства оборони України на території м. Полтави та Полтавського району, на яку є посилання в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 01.02.13 р., в матеріалах справи також відсутня.

У вищезазначених актах відсутні відомості про площу земельної ділянки, яку займає відповідач.

Суд не приймає до уваги лист Головного управління Держкомзему у Полтавській області за № 03-01/95 від 18.01.10 р. (а.с.19), як доказ в підтвердження того, що відповідач займає земельну ділянку по вул. О. Засядька, 1 площею 39, 0 га, оскільки в ньому зазначена орієнтовна площа.

З аналогічних підстав суд не вважає доказом зайняття відповідачем земельної ділянки площею 39, 0 га і довідку КЕВ м. Полтави № 667 від 06.03.13 р.(а.с.21).

Згідно ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Оскільки державний акт на право постійного користування землями у позивачів відсутній, в т.ч. і план-схема земельної ділянки, яку займає і використовує Міністерство оборони України в особі квартирно - експлуатаційного відділу м. Полтави, для дислокації військової частини А2673, посилання позивача на те, що відповідач займає 39 га земель оборони є безпідставним.

Посилання позивачів на відомість наявності та використання земельних ділянок за Північним територіальним КЕУ станом на 01.03.13 р.(а.с.97), згідно якої за військовим містечком № 38 обліковується 953,56 га земель, суд до уваги не приймає, оскільки вищезазначена відомість не є правовстановлюючим документом на земельну ділянку.

Позивачами також не надано доказів в підтвердження того, що вищезазначені землі відносяться до категорії - землі оборони.

На схемі, наданої прокурором до матеріалів справи (а.с.99) теж не зазначено, яку саме земельну ділянку займає відповідач.

В листі № 63 від 15.01.10 р.(а.с.101) начальник КЕВ м. Полтава В.В.Камзист також зазначив, що станом на даний час не має можливості чітко визначити, чи повністю або частково дане товариство розташоване на землях оборони.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що позивач не надав доказів права на спірну земельну ділянку, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Щодо доводів апеляційної скарги прокурора в частині оскарження додаткового рішення господарського суду Полтавської області від 04.09.2013 року, яким вирішено питання про розподіл судових витрат, стягнуто з кожного із позивачів судовий збір у розмірі 573,50 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Так, в обґрунтування додаткового рішення місцевий господарський суд, із посиланням на пункт 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 12.02.2013 року, зазначив, що у разі повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Крім того додаткове рішення обґрунтовано тим, що позивачі не звільнені від сплати судового збору, а за результатами розгляду спору суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, за умов того, що рішенням господарського суду Полтавської області від 29.08.2013 року не вирішено розподіл судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги на додаткове рішення, прокурор зазначає, що на його думку, позивачі звільнені від сплати судового збору на підставі пункту 4 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Проте, з такими доводами апеляційної скарги колегія суддів погодитись не може, та зазначає, що вони ґрунтуються на довільному тлумаченні норм чинного законодавства.

Відповідно до пункту 4 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".

З правового аналізу вищенаведеної норми вбачається, що вона не звільняє позивачів у справі від сплати судового збору, оскільки позов стосується звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки і спірні правовідносини не охоплюються дією Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушень законодавства при прийнятті оскаржуваного додаткового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 29.08.2013 року залишити без змін.

Додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 04.09.2013 року залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 25.10.2013 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.